17 листопада, 18:31
4

Дослідники роками спостерігали за далекою планетою, а потім вона просто зникла

Астрономи сім років спостерігали за газовим гігантом TOI-2535 b, аж поки він перестав проходити перед своєю зорею. Але науковці вважають, що планета нікуди не поділася, просто її орбіта нахилилася так, що з Землі її більше не видно на тлі світила.

Як телескоп TESS втратив планету з поля зору

TOI-2535 b перебуває дуже близько до своєї зорі – один оберт планета робить усього за 8,25 доби, тоді як нашому Меркурію, який є першою від Сонця планетою системи, для цього потрібно 88 діб. Починаючи з квітня 2019 до березня 2026 року дослідники раз у раз фіксували, як планета проходить перед зорею. Проте ці проходження поступово ставали коротшими й менш помітними, а згодом зникли зовсім, пише Indian Defence Review.

Це перша підтверджена планета біля одиночної зорі, чиї транзити астрономи безпосередньо втратили з поля зору, йдеться в дослідженні, яке опублікували в The Astrophysical Journal Letters цього листопада.

Що таке транзити і чому вони зникли

Космічний телескоп NASA TESS шукає планети за незначним послабленням світла зорі, коли перед її диском проходить об'єкт. Такі події називають транзитами, а їхня поява залежить від взаємного положення планети, зорі та Землі.

Спершу дослідники помітили збої в орбітальному графіку планети. Вона з'являлася на тлі зорі на цілих шість годин раніше або пізніше, ніж очікували. Водночас змінювалася й форма самих транзитів: планета затуляла дедалі менше світла, а кожне проходження тривало коротше. До березня 2026 року TESS уже не бачив чіткого сигналу.

Сама планета нікуди не зникла. Її орбіта змінила орієнтацію настільки, що з Землі вона більше не перетинає видимий диск зорі. Самюель Йі, постдокторант Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) й автор дослідження, описав це як вражаюче швидкий приклад еволюції планетної орбіти.

Це найекстремальніший приклад, який ми бачили, бо дві планети взаємодіють надзвичайно сильно. Орбіта планети нахиляється так швидко, що її транзит зник просто в нас на очах, 
– прокоментував Самюель Йі.

Щоб підтвердити існування планети, команда поєднала дані TESS зі спостереженнями наземних телескопів, зокрема 3,5-метрового телескопа WIYN в Національній обсерваторії Кітт-Пік в Аризоні. Вимірювання допомогли зрозуміти, які гравітаційні сили змінюють її орбіту. Висновок такий: транзити, які зазвичай вважають сталими подіями, можуть суттєво змінюватися за відносно короткий час.

Хто розхитує орбіту?

Зміни транзитів вказували на гравітацію ще однієї планети біля тієї самої зорі. За даними Каліфорнійського університету, невидима для нас сусідка тягне TOI-2535 b так, що орбітальні площини обох планет хитаються, як дзиги.

Цю планету ніхто не бачив безпосередньо. Проте розрахунки на основі часу й тривалості транзитів та вимірювань швидкості руху зорі показують, що за масою вона щонайменше не поступається Сатурну. Крім того, орбіти планет нахилені одна до одної. Через це їхні площини змінюють орієнтацію, а разом із нею змінюється й можливість побачити, як котрась із планет проходить перед зорею.

Чому ця система така незвична?

Астрономи знайшли сотні планет класу "гарячий юпітер", але лише в небагатьох із них є масивні сусіди, здатні створювати таку сильну гравітаційну взаємодію. Це ставить питання, як планети опинилися на нинішніх місцях.

Одна з гіпотез виникнення гарячих юпітерів припускає, що гравітаційні збурення спершу штовхають гігант на сильно витягнуту орбіту, а потім зоря зближує його із собою. Проте TOI-2535 b більше схожа на іншу можливість: планета разом із сусідкою поступово наближалася до зорі крізь диск речовини навколо молодого світила.

Оскільки в TOI-2535 b є близька сусідка, вона, імовірно, мігрувала, повільно закручуючись по спіралі всередину, а не раптово вилітаючи на близьку орбіту, 
– розповів Самюель Йі.

Такий процес зазвичай дає значно ближчі за орієнтацією орбітальні площини, тож сильний нахил у цій системі лишається нерозв'язаною загадкою її історії. Дослідники очікують, що транзити TOI-2535 b знову стануть видимими приблизно через 30 – 50 років. А поки подальші спостереження можуть допомогти встановити особу та орбіту невидимої супутниці.

Пов'язані теми: