Нещодавня сонячна буря була настільки потужна, що її відчули аж на дні океану

Відлуння на дні

Магнітні компаси, які використовує організація Ocean Networks Canada (ONC) для моніторингу океану біля канадського узбережжя, зафіксували велике і значне спотворення магнітного поля Землі, оскільки воно зазнало впливу величезного потоку частинок, викинутих Сонцем.

Дивіться також Машини зупинилися: найсильніші за 20 років магнітні бурі стали кошмаром для фермерів

Це дивовижний показник того, наскільки потужними були ці сонячні шторми, які спричинили викиди корональної маси в наш бік, але ці дані цінні й з інших причин.

• По-перше, тепер ми знатимемо, на що ми дивимось, коли подібні ефекти будуть зафіксовані під час майбутніх сонячних бур.
• А по-друге, ці дані можуть допомогти вченим зрозуміти, як саме постраждає Земля, коли до нас наблизиться потенційно сильніший викид.

Наступні два роки будуть піком 11-річного сонячного циклу. Після десятиліття відносної бездіяльності полярні сяйва, подібні до тих, що відбулися минулими вихідними, ймовірно, стануть іще частішими протягом наступних кількох років, хоча сонячна мінливість унеможливлює точне передбачення таких подій,
– говорить фізик Джастін Альберт з Університету Вікторії в Канаді.

Мережа ONC може стати дуже корисним додатковим вікном для вивчення впливу сонячної активності на земний магнетизм. ONC має підводні обсерваторії біля східного та західного узбережжя Канади на глибинах до 2,7 кілометра. Компас використовується головним чином для орієнтування акустичних доплерівських профілографів течій (ADCP), які відстежують зміни в океанських течіях. Їхні дані необхідно перевіряти щодня для забезпечення контролю якості.

Останнім часом Сонце було особливо активним, оскільки воно наближається до сонячного максимуму, піку свого 11-річного циклу активності, і фахівець з даних ONC Алекс Слонімер уперше помітив щось дивне в даних компаса ще в березні, коли ми мали кілька сильних геомагнітних бур.

Я перевірив, чи не було це потенційним землетрусом, але це не мало сенсу, тому що зміни в даних тривали занадто довго і одночасно в різних місцях. Потім я перевірив, чи це був сонячний спалах, оскільки Сонце останнім часом було активним,
– розповідає Слонімер.

Нове припущення підтвердилося, тож вони вирішили продовжити спостереження. І коли приблизно 10 травня почалася потужна активність, дані знову почали стрибати. Найяскравіше це позначилося на глибині 25 метрів під рівнем моря, біля узбережжя острова Ванкувер у протоці Фолджера.

Це може стати чудовим новим інструментом для розуміння того, як сонячні спалахи впливають на нашу планету.