Учені дізналися, як людям вдалося вижити після того, як 900 тисяч років тому вони майже вимерли

Що сталося 900 000 років тому

Згідно з результатами геномного дослідження, опублікованими минулого року, предки сучасного людства у певний момент історії скоротилися до популяції, що заледве налічувала 1300 особин. Це поставило нас на межу знищення у так званому "вузькому місці", як це називають учені. Нове дослідження виявило, що в той самий час відбулася масова міграція людей з Африки.

Дивіться також Генетичний аналіз показав, що люди співіснували з неандертальцями в Європі понад 5 000 років

Відкриття підтверджує попереднє датування скорочення чисельності населення і вказує на те, що ці дві події пов'язані спільним знаменником — подією, відомою як Середньоплейстоценовий перехід, під час якого клімат Землі пережив період надзвичайних потрясінь, що призвело до вимирання багатьох біологічних видів.

Переміщення ранніх людей з Африки в Європу та Азію важко реконструювати. Найкращі докази, які ми маємо, складаються з нечисленних решток кісток і переважно кам'яних артефактів, що може бути складно оцінювати сьогодні. Однак, дані свідчать про те, що це була не одна подія, а кілька хвиль ранніх гомінідів і предків сучасної людини, які збирали свої речі і здійснювали довгі подорожі в нові середовища.

Два нещодавні дослідження пов'язали міграцію людей з тим самим "вузьким місцем" у популяції, коли їхня чисельність критично скоротилася. Уважне вивчення геному людини показало, що "вузьке місце" в популяції призвело до втрати генетичного різноманіття близько 900 000 років тому. Друге дослідження, опубліковане кількома тижнями пізніше, вивчало ранні археологічні знахідки в Євразії і датувало "вузьке місце" 1,1 мільйона років тому.

Ця розбіжність ускладнює визначення кліматичної події, яка могла спричинити або принаймні сприяти падінню чисельності, тому геологи Джованні Муттоні з Міланського університету і Денніс Кент з Колумбійського університету розпочали спробу звузити часові рамки "вузького місця".

По-перше, дослідники заново оцінили записи про місця проживання ранніх гомінідів по всій Євразії і знайшли групу стоянок, надійно датованих 900 000 років тому. Для порівняння, датування більш давніх знахідок, які використовувалися як доказ вузького місця популяції, були більш неоднозначними і тому суперечливими.

Вони порівняли свої висновки з даними про морські відкладення, які зберігають докази змін клімату у вигляді ізотопів кисню. Співвідношення кисню, затриманого в шарах осадових порід, вказує на те, чи був клімат теплішим або холоднішим у той час, коли відкладалися мінерали.

Геномні дані та датування знахідок гомінідів разом вказують на те, що "вузьке місце" і міграція були одночасними. Під час перехідного періоду в середині плейстоцену рівень світового океану впав, і Африка та Азія висохли, утворивши великі ділянки посушливого клімату. Гомініди, що жили в Африці, опинились у жахливих умовах, позбавлених їжі та води. На щастя, з падінням рівня моря відкрилися сухопутні шляхи до Євразії, і вони змогли перебратися туди. Це й стало їхнім порятунком, і нашим, відповідно, теж.

Дивіться також В Україні знайшли найдавніші свідчення присутності людей у Європі: артефактам 1,4 мільйона років

Це не означає, зауважують вони, що гомініди не мігрували раніше. Швидше за все, "вузьке місце" в популяції предка сучасного Homo sapiens і його міграція сталися одночасно в результаті кліматичних потрясінь, що відбувалися близько 900 000 років тому.

Ми припускаємо, що посилення посушливості під час морської ізотопної стадії 22, яка спричинила поширення саван і посушливих зон на більшій частині континентальної Африки, підштовхнуло ранні популяції Homo в Африці до адаптації або міграції, щоб уникнути вимирання,
– пишуть дослідники в своїй роботі.

Швидка міграція у відповідь на суворий кліматичний тригер і супутні засоби для втечі — ось що може пояснити міграцію з Африки 0,9 мільйона років тому і сприяти сучасним геномним доказам у сучасних африканських популяціях "вузького місця".