На "Зірці смерті", можливо, виявили океан

23 січня 2022, 20:03
Читать новость на русском

Джерело:

Icarus

Сатурн сьогодні посідає перше місце за кількістю супутників – відомо про 83 космічних тіла, що обертаються навколо газового гіганта. Серед них є такі, наприклад, Енцелад, що має океан під поверхнею.

Що ж, цілком може виявитися, що не лише, наприклад, Енцелад чи Європа (у Юпітера) можуть мати океани рідкої води під своїми поверхнями. Учені придивляються до невеликого супутника Сатурна Мімаса, який іноді в жарт називають "Зіркою смерті" через візуальну схожість з однойменною космічною станцією з франшизи "Зоряних воєн".

Корисне на сайті Результати конкурсу ART The Frame – Samsung відкриває в Україні таланти художників і фотографів


Мімас в об'єктиві легендарного апарату "Кассіні" / Фото ESA

Океан під поверхнею

Ідея щодо того, що Мімас може мати океан під товщею поверхні – не нова. Наприклад, у 2014 році з'явилася стаття групи вчених, які відстоювали цю ідею, базуючись на інформації про аномальні лібрації супутника. Проте скоро ця думка зазнала обґрунтованої критики: спеціалісти говорили, що якби там дійсно існував підповерхневий океан, то ми б спостерігали розтріскування поверхні, як, наприклад, в Енцелада чи Європи.

Та у новому дослідженні науковці стверджують, що поява розтріскування – не обов'язкова. Вчені говорять, що така ситуація можлива за наступного сценарію: нагрівання підповерхневих вод забезпечується приливними силами, які гасять обертову енергію й вона розсіюється у вигляді теплової енергії. Це тепло й нагріває воду під товщею льоду, не даючи їй замерзнути. Проте, наголошують автори статті, цієї енергії повинно бути не надто багато, щоб товстий прошарок льоду над гіпотетичним океаном залишався цілісним.

Згідно з комп'ютерним моделюванням, енергії якраз достатньо, щоб нагрівати океан глибоко під поверхнею та забезпечувати існуванню кірки льоду, товщиною від 22,5 до 32 кілометрів. Саме така товщина льодяної поверхні забезпечує відсутність тріщин, а наявність океану рідкої води дозволяє пояснити аномалії лібрації. Звісно, для підтвердження теорії необхідні подальші дослідження та, в ідеалі, – апарат на орбіті навколо Сатурна.