Як новообраний президент США наближає світ до глобальної війни

Чому прагнення новообраного президента США Дональда Трампа перекроїти мапу світу для миру насправді наближає міжнародну спільноту до нової глобальної війни – читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

До теми Для чого Трампу Панамський канал, Гренландія і Канада – 51-м штатом: що взагалі відбувається

Заяви Трампа на межі територіального спору

Хоча на відміну від Владіміра Путіна, який вигадав цілу альтернативну версію історії Росії, в якій вона одвічно володіла Кримом та створила Україну, Трамп не наполягає на історичній приналежності Гренландії до США. Водночас майже президент однієї суверенної держави заявляє фактичну претензію на універсально визнану частину суверенної території іншої держави.

При цьому США мають цілу серію міжнародних договорів з Данією, в яких визнають її в чинних межах, включно з крижаним островом. Наприклад, Договір про дружбу, торгівлю та мореплавство (1951) та Угода про оборонну співпрацю (2023). Водночас останній договір повністю виключає зі своєї сфери дії Гренландію та Фарерські острови, що:

• по-перше, ймовірно, стало підставою для комерційних пропозицій США щодо частини території Данії;
• по-друге, вказує на те, що апетити Трампа можуть зрости й щодо інших данських островів.

При цьому інтереси новообраного президента США важко пояснити суто безпековими міркуваннями. На відміну від ЄС, у складі Данії Гренландія входить до НАТО. Ба більше, на північно-західному узбережжі острова розташована база космічних сил США "Бідуфік", а в місті Нуук у 2020 році за першої каденції Трампа вперше з 1953 року відновили діяльність американського консульства.

Тож, якщо Гренландія має сприяти "зупиненню воєн", то вона може виконати цю місію і в складі Данії.

Відтак, можна припустити, що "територіальні претензії" Трампа обумовлені виключно економічними інтересами:

• прагненням підірвати "монополію" Росії щодо контролю за Північним морським шляхом,
• не допустити поширення впливу Китаю через альянс з Росією,
• отримати доступ до корисних копалин,
• ліквідувати нечисленні територіальні бар'єри в торгівлі.

Якщо одіозні заяви новообраного президента, які вперше були озвучені ще в 2019 році, малоймовірно таки знайдуть відображення в зовнішній політиці США після його інавгурації 20 січня, то Данії варто замислитися про звернення до Міжнародного Суду ООН у зв'язку з порушенням США згаданого Договору (1951), який передбачає таку опцію.

Кримський сценарій для Гренландії

Будь-які дії, спрямовані на примусову зміну територіальної приналежності, порушують відразу кілька принципів міжнародного права. Статут ООН, обов'язковий, що для США та Данії, що для Росії та України, передбачає принцип суверенної рівності, поваги до територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи, а також заборони погрози силою та застосування сили.

Навіть заяви, які містять згадки про потенційне військове загарбання частини території іншої держави, можуть і мають вважатися порушенням згаданих принципів. Адже вони підривають основи міжнародного правопорядку й можуть призвести до повномасштабної війни.

У цьому контексті варто згадати історію загарбання Росією Кримського півострова. У 2008 році за так званими Харківськими угодами в обмін на знижку на російський газ Росія взяла фактично в безстрокову оренду частину суверенної території України – місце дислокації Чорноморського флоту в Севастополі. У лютому 2014 році держава-агресор окупувала весь півострів, а 31 березня того ж року в односторонньому порядку денонсувала нікчемний міжнародний договір, укладений у результаті акту державної зради.

Здається, кримський сценарій Трамп бажав би розіграти в Гренландії, декларуючи путінський наратив про війну задля того, аби не було війни.

На сьогодні США вже мають військову базу в Гренландії, але, на відміну від Росії також мають демократію і здоровий глузд, аби не підтримати ідею одіозного лідера, яка призведе до девальвації міжнародного права та реплікуватиметься в різних куточках світу, супроводжуючись збройними конфліктами.

Агресію Росії та зазіхання Трампа на Гренландію поєднує ще один небезпечний аспект. Ті, кому після Другої світової війни було відведено роль "міжнародних поліцейських" та своєрідних гарантів миру й безпеки для всіх, на сьогодні, маючи в арсеналі ядерну зброю, намагаються погрожувати тим, які її не мають. Це повертає світ до давно назрілого питання про перегляд системи колективної безпеки, а отже, до зміни чинного міжнародного права, де починає домінувати не юридична норма, а сила.

Двічі в одну річку

31 березня 1917 року разом із виплатою Данії 25 мільйонів доларів відбулася офіційна передача Віргінських островів США. Цьому передували роки спротиву данців, загроза з боку Німеччини й Перша світова війна в цілому.

Цікаво, що в 1917 році США визнали суверенітет Данії над Гренландією, яку Трамп намагається "купити" у 21 столітті.

Сучасне міжнародне право не містить прямої заборони продати частину держави іншій державі, якщо це не буде здійснено під примусом. Однак, в історії після Другої світової війни приклади подібних транзакцій – одиничні.

Наприклад, у 2014 році Кірібаті (мініатюрна держава в Океанії) купила трішки землі у Фіджі (інша мініатюрна держава в Океанії), сподіваючись таким чином врятувати своє населення від наслідків глобального потепління у формі затоплення територій.

Подібні комерційні плани має і держава Тувалу з цього ж регіону. В інших випадках країни відступали частину території безкоштовно в рамках двосторонніх міжнародних договорів, як це зробила Росія щодо Китаю у 2000 році в низці угод про кордон в районі річки Амур.

Данія, вочевидь, не продасть Гренландію США. На фоні заяв Трампа король Фредерік X навіть завершив зміну офіційного герба держави, де більшу увагу приділено автономним територіям.

Водночас, доки чинний правитель і лідер, який готується до інавгурації, змагаються в словесних диспутах, крім вже розглянутих, виникає ще одне питання – чи залишиться Данія найбільшою державою за рівнем допомоги Україні від ВВП (1,8% станом на 2024 рік), беручи до уваги військові загравання Трампа?