Усі зацікавлені особи стали свідками чергової серії шоу Дональда Трампа. Новий стендап обраного президента США був присвячений геополітиці. Як і належить мудрому і досвідченому політику, Трамп вирішив не дратувати когось одного, а докопався буквально до всіх. І це буквально шокувало світ.

24 Канал шукає в цьому бодай якесь раціональне зерно та навіть знаходить деякий позитив.

Читайте також Трамп планує оголосити про вихід США з ВООЗ

Спершу Дональд Трамп заявив, що витрати членів НАТО на оборону мають бути взагалі 5%. Це при тому, що бажаною межею, яку багато країн досі не досягли, є 2% (наприклад, Португалія обіцяє зробити це до 2029 року, а голова європейського фан-клубу Трампа, угорський прем'єр Орбан навіть не намагається мати 2% і виступає взагалі різко проти).

Ба більше, в самих США немає 5% видатків. Про те, що ці заяви мають бути підкріплені хоча б економічними розрахунками, говорити не доводиться, бо це Трамп. Далі обраний президент згадав місячної давності жарти про Канаду як 51-й штат і Трюдо-губернатора. Тільки виявилось, що це не жарти.

Мені було дуже приємно повечеряти минулої ночі з губернатором Великого штату (в оригіналі Great State, де State можна перекласти і як "штат", і як "держава", але всі все зрозуміли) Канада Джастіном Трюдо. Я з нетерпінням чекаю на нову зустріч з губернатором, щоб ми могли продовжити наші поглиблені переговори про тарифи та торгівлю, результати яких для всіх будуть такими, що справді вражають,
– Трамп 10 грудня у своїй соцмережі Truth Social.

Водночас вже 17 грудня у власній соцмережі Трамп написав, що нібито "багато канадців хочуть, щоб Канада стала 51-м штатом". За його словами, "вони б значно заощадили на податках і військовому захисті. Я думаю, що це чудова ідея. 51-й штат".

Також Трамп вдався до прямого втручання у внутрішні справи Канади, коли поліз давати оцінку змінам в уряді Трюдо та нахвалювати відставку Христі Фріланд.

До теми Хто очолить Канаду після Трюдо та як це вплине на Україну

Далі мішенню обраного президента стала Панама та її головна перлина – Панамський канал.

…Коли президент Джиммі Картер нерозумно віддав його за один долар під час свого перебування при владі, це було зроблено виключно для управління Панамою, а не Китаєм чи кимось іншим. Так само Панамі не давали права стягувати зі Сполучених Штатів, їхніх ВМС і корпорацій, які ведуть бізнес у нашій країні, непомірні ціни й тарифи на прохід. До наших військово-морських сил і торгівлі ставляться дуже несправедливо і недобросовісно. Збори, які стягує Панама, є смішними, особливо з огляду на надзвичайну щедрість, яку США надали Панамі. Цей повний "грабунок" нашої країни має бути негайно припинений.

Сполучені Штати зацікавлені в безпечній, ефективній і надійній експлуатації Панамського каналу, і це завжди було зрозуміло. Ми не хотіли й НІКОЛИ не дозволимо йому потрапити в чужі руки! Він був переданий не для вигоди інших, а лише як знак співпраці з нами та Панамою. Якщо принципи як моральні, так і юридичні цього великодушного жесту дарування не будуть дотримані, то ми вимагатимемо, щоб Панамський канал був повернутий нам, повністю і беззаперечно. Офіційним особам Панами, будь ласка, керуйтеся цим!
– Трамп погрожує повернути контроль США над Панамським каналом 12 грудня.

Свої роздуми над потенційним захопленням Панамського каналу Трамп супроводив відповідними картинками, щоб взагалі ні в кого не було сумнівів, що це не жарт.

22 грудня Трамп оголосив про плани США на… Гренландію. Представляючи свого друга-номінанта на посаду посла США в Данії Кена Говері, Трамп фактично дав йому настанову "вирішити" для Америки питання Гренландії.

Як співзасновник PayPal та венчурного фонду Founders Fund, Кен перетворив американські інновації та технологічне лідерство на глобальні історії успіху, і цей досвід буде безцінним у представленні нас за кордоном. Для цілей національної безпеки та свободи у всьому світі Сполучені Штати Америки вважають, що володіння і контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю. Кен буде чудово виконувати свою роботу, представляючи інтереси Сполучених Штатів,
– йдеться в дописі Трампа від 22 грудня.

Врешті 7 січня 2025 року – вже в статусі офіційно затвердженого переможця виборів президента США – Дональд Трамп провів велику пресконференцію у своєму маєтку в Мар-а-Лаго, де не лише повторив, але розвинув і систематизував свої претензії до світу.

Кожна із заяв обраного президента США могла б буквально шокувати ще якихось кілька років тому, проте нині ми живемо в такому часі, коли це вже навіть не лякає, а просто змушує фіксувати та констатувати, що світ котиться у прірву і найменшою дурістю вже є дивне бажання перейменувати Мексиканську затоку.

До теми Трамп не виключив застосування військової сили для взяття Гренландії та Панамського каналу

Бо Дональд Трамп станом на січень 2025 року не виключає силовий варіант приєднання до США Гренландії та взяття під контроль Панамського каналу, а також роздумує над комплексом заходів щодо загарбання Канади. Наразі лише шляхом перемалювання мапи в інтернеті, але дуже схоже, що це лише початок. Але початок цей явно не назвеш добрим.

Від таких заяв "запалало" буквально по всьому світу (крім Росії та Китаю, бо тамтешніх автократів Трамп чомусь не називає "губернаторами" і не каже їм, наприклад, забиратися з Арктики, яку нині Росія спільно з КНР активно освоюють, зачіпаючи інтереси США). То ж постає питання, а що це було?

А відповідь проста – стався Трамп. Точніше, ми отримали чергове підтвердження, хто став лідером провідної держави світу. А також переконалися в рівні його раціональності. Можливо, він вважає, що в такий спосіб демонструє силу та заявляє стартові переговорні позиції (цим мають займатися професійні дипломати), але насправді це більше схоже на маячню, яка шокує, але від того не перестає бути маячнею. Приблизно те саме пише інший мікроблогер Мєдвєдєв або Дугін. Але різниця полягає в тому, що на відміну від них, до слів Трампа світ досі ставиться серйозно.

Його заяви, можливо, сподобаються комусь на мітингу, бо хто ж не хоче бути міцним гегемоном, проте реальність розіб’є все це не друзки. І все буде як зі стіною на кордоні з Мексикою, яку мав власним коштом побудувати уряд Мексики. А саме так обіцяв Трамп ще перед виборами 2016-го. І що, як стіна?

Про Гренландію він також говорив під час першої каденції у 2019-му. Це призвело до дипломатичного скандалу з важливим союзником по НАТО та ключовим партнером США в Арктиці. Тоді прем'єрка Данії Метте Фредеріксен прямо назвала слова Трампа "абсурдом", а Трамп образився і скасував свій візит до Копенгагена.

Американській дипломатії тоді ціною великих зусиль вдалося загасити полум’я. І ось Трамп знову відкриває скриньку Пандори, а пан Говері (якщо Копенгаген тепер його затвердить) ризикує замість милого хюґе, отримати постійні протести під власним офісом, зокрема, й від гренландців, які взагалі-то давно хочуть бути незалежними.

Нагадаємо, що в Гренландії у США є військова база з системами ПРО та бомбардувальниками – носіями ядерної зброї. Данії останнім часом це не дуже подобалось, але не було вибору через російську загрозу.

Водночас за американцями на базі Туле (нині – Пітуффік) є довга історія "косяків" – від насильницького виселення ескімосів з їхніх автохтонних поселень до ядерної катастрофи 1968 року, коли внаслідок падіння американського Б-52 було забруднено радіацією значну частину острова.

Гренландія карта бази
Американська база в Гренландії / Інфографіка insideclimatenews.org

На щастя, данці поводяться виважено, хоча б могли нагадати, що володіли колись Віргінськими островами, які в 1917 році продали США всього за 25 мільйонів. Чому так мало? Бо угода про продаж містила пункт про відмову США від претензії на Гренландію. Нині ж ці домовленості опиняються під питанням?

Все це буквально говорить про те, що американцями слід сидіти собі тихенько й не провокувати зайвих скандалів, бо буде дорожче. І що ж робить Трамп? Правильно, знову згадує стару колоніальну маячню, ніби він живе в епоху "доктрини Монро".

Довідково! Доктрина Монро – політична концепція 19 століття, що розглядає весь американський континент як зону впливу США та фактично розв'язує руки Вашингтону буквально на все в обмін на нейтралітет Штатів у Європі. Доктрина Монро співзвучна із сучасною російською концепцією "русского міра", яка нібито поширює зони впливу Москви на країни колишнього СРСР та східну Європу. Обидві концепції ігнорують державний суверенітет сусідів і декларують власні інтереси як домінанту, а себе як гегемона.

Тому нинішні територіальні претензії Трампа дуже нагадують путінські і є прямим продовженням стратегії "якщо Росія таке робить з Україною, то чому б і нам не діяти відповідно". Особливо, коли ООН така безпорадна. У підсумку це виглядає так: президент Америки замість того, щоб слідкувати, щоб Путін не поводився, за влучним виразом Володимира Зеленського, як "довбо**б", сам починає поводитися відповідно.

Саме такою доктриною можна пояснити й претензії Трампа до Панами. Нагадаємо, що понад сто років тому, США, щоб прорити Панамський канал, забрали в Колумбії її суверенну територію та зробили на ній "незалежну" Панаму, яка насправді була їхньою маріонеткою.

Але часи змінилися – нині вже не може бути колоній та подібних утворень, а хто цього бажає – дуже ризикує. За прикладами ходити далеко не потрібно, маємо під боком власного неадекватного сусіда, який марить 19 століттям і удаваною величчю від "хрусту французької булки". Також ми добре знаємо, до чого це все призводить.

Панамський канал карта Панама
Панамський канал / Інфографіка Guardian

Цікаво, якщо уряд Панами не погодиться на поступки, то тоді що? Нове вторгнення? Нагадаємо, 35 років США це вже робили та використали як привід "захист демократії". З того часу той слоган поступово перетворився на мем.

На чолі США незабаром опиниться непередбачуваний персонаж зі схильністю до екзальтованої поведінки. Наслідки його дій неможливо спрогнозувати, але потенційно це може бути дуже небезпечно. На щастя, у цьому паноптикумі є й запобіжник. І мова не про політичні інститути США, а про самого Трампа – він стільки разів брехав і стільки разів не виконував власні обіцянки, що в якийсь момент це стало нормою.

Тому коли наступного разу Трампу хтось скаже, що понад 100 років тому Філіппіни були колонією США, а він напише про це в себе в соцмережі, то це може бути черговий "просто допис". Без наслідків.

Точніше, без геополітичних наслідків, бо економічні ефекти від заяв Трампа неодмінно будуть, адже все це провокує торгові війни та прямо вплине на економіку США та відіб'ється на виборцях Трампа. Бо так не буває, що ти ображаєш Канаду і ЄС, а тобі за це нічого не буває. Це ж не Пуерто-Рико, яке можна назвати островом сміття, і це проковтнуть, а вихідці з Латинської Америки лише будуть ще затятіше голосувати. До речі, чому б замість того, щоб зазіхати на Канаду, не навести лад у тому ж Пуерто-Рико або ще десь в Америці?

Ще одним важливим питанням є, чому ж Трамп вперто мовчить про Кубу? А та лише за кілька сотень морських миль від його власного маєтку у Флориді. Нагадаємо, нещодавно на "острові свободи" гостювала російська воєнна ескадра зі своїми новими ракетами, але Трамп це питання дипломатично обійшов і жодним чином не згадав. Як немає діла Трампу до ситуації у Венесуелі, а там, нагадаємо, давно засидівся при владі справжній людожер Мадуро. І там точно не бракувало б "захистити демократію" (про що вже багато років буквально благають нещасні мешканці Венесуели). Але його правління жодним чином, на думку Трампа, національним інтересам США не загрожує. Натомість він заходиться рятувати "нещасних канадців", які живуть, можливо, навіть краще за мешканців США.

До речі, чому Трамп не пише, що Китай не до кінця виконав умови Боксерського протоколу 1901 року, відповідно до якого протягом 39 років мав сплатити за придушення народного повстання коаліції 8 держав 18 тисяч тонн золотом під 4% річних. Точніше, їх повернув Китаю Конгрес США своїм рішенням від 1924 року (США претендували на 7,3% від загальної суми).

Гроші в підсумку пішли на інвестиції в вищу освіту Китаю, зокрема будівництво університету Цінхуа у Пекіні. Але ж ніщо не заважає Трампу, як у випадку з рішенням Картера про передачу Панамського каналу, визнати рішення Конгресу 100-річної давнини шкідливим і зажадати перегляду угоди. Чи щось таки заважає?

Для Європи ці заяви Трампа, як не дивно, можуть мати й добрий ефект, бо це новий доказ, що пройшли часи, коли можна було всю відповідальність покласти на США і жити своє краще життя – нині все змінилося, і ЄС має показати власне лідерство і силу.

Страусом, який ховає голову у пісок за першої небезпеки, вже бути не можна, інакше в тебе спочатку заберуть Гренландію, потім обкладуть непомірними митами, а далі запропонують стати "губернатором" і добре, що американським, бо російську загрозу також ніхто не скасовує.

На щастя, в Європі це добре розуміють. Так, прем'єрка Данії Метте Фредеріксен, на відміну від того ж канадського все ще прем'єра Трюдо, не стала чекати кілька тижнів після публічного приниження та одразу заявила, що не дозволить зазіхати на суверенітет Королівства. У Данії оперативно змінили герб, прибравши згадки про Кальмарську унію з сусідами та актуалізувавши реальність у вигляді символів власних заморських територій Гренландії та Фарер.

Також пані Фредеріксен нагадала Трампу, що треба тримати себе у руках.

У мене не вистачає уяви, щоб уявити, що ми дійдемо до цього… Як дуже близький союзник США, я вважаю, що є підстави вітати американський інтерес, що зростає. Але це має відбуватися з повагою до гренландського народу. Я б закликала всіх поважати те, що гренландці – це народ. Вони є населенням. Ми говоримо про їхню країну,
– прем'єр-міністрка Данії Метте Фредеріксен в інтерв'ю телеканалу TV-2 каналу.

У перекладі з дипломатичної це означає – ми вас поважаємо, але краще до нас не лізти. І це дійсно так, бо Трамп своїми заявами дуже ризикує.

І, ні, це точно не стосуватиметься лише США та Данії. Про це вже поспішив заявити міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро. 8 січня він нагадав про суб’єктність Європи та став на захист Данії та всього ЄС:

Звичайно, це не варіант, що Європейський Союз дозволить іншим країнам світу атакувати свої суверенні кордони, ким би вони не були,
– Жан-Ноель Барро реагує на скандальні заяви Трампа.

Нагадаємо, що Данія – член не лише ЄС, головування якого почнеться вже 1 липня 2025 року, і може принести США багато несподіванок, але й член НАТО. І претензії США – це міна сповільненої дії навіть не під дружбу з Данією (однією з найбагатших економік світу), а саме під Північноатлантичний альянс.

Таким чином, Трамп ризикує втратити підтримку дружньої до США Європи. І це відбувається на тлі потенційного конфлікту Америки з Китаєм. Щонайменше, це виглядає безглуздо.

Своїми заявами Трамп може зруйнувати все, що так старанно вибудовували його попередники, а це вже прямий шлях до війни всіх проти всіх. І ні, нині від неї не врятує океан, щоб там собі не думав обраний президент США у сонячній Флориді.


Білий дім після спроби США напасти на Канаду, 1814-й рік / Малюнок Джорджа Мангера, Wikimedia Commons

До речі, якщо пан Трамп не знав, то остання війна США з Канадою відзначилась окупацією Вашингтона та спаленням канадцями Білого дому в 1814 році. А починалось все з бажання США підкорити Канаду, як то кажуть – "під шумок" великої війни в Європі. Але "щось" пішло не так і довелося відступати, втрачати Вашингтон і відбиватися від британців і канадців (вони складали основу війська) під Балтимором. Останньому епізоду, власне, й присвячено чинний гімн США. І в ньому під "бандою вбивць" та "рабським військом" згадані саме канадці та британці.