Безкоштовний хліб у ресторанах має прихований ефект: чому після нього хочеться замовити більше
Є чимало відео у TikTok, де розповідають, що ресторани навмисно пропонують безкоштовний хліб або ж чипси до основного прийому їжі. Це робиться нібито для того, щоб стимулювати тягу до їжі та спонукати замовляти ще більше страв з меню. Дієтолог пояснює, що початок трапези з хліба справді збільшує споживання їжі.
Чому хліб спонукає замовляти більше їжі й чи справді ресторани подають його навмисно, розповідає дієтолог лікарні Northwell Health Huntington Стефані Шифф для People.
Читайте також Більше схожі на демонів: чому коти на середньовічних картинах мають такі моторошні обличчя
Що не так із хлібом та чипсами, які подають як комплімент від закладу?
Після посадки гостям закладів часто приносять кошик з хлібом, грісіні або ж крекерами як комплімент. У мережі таку гостинність часто називають навмисно, адже це впливає на апетит.
Дієтолог Стефані Шифф зазначає, що важко сказати, чи роблять це ресторани навмисно. Бо ж історично так склалося, що ресторани почали подавати хліб як знак гостинності або ж спосіб зайняти гостей чимось під час очікування замовлення.
Втім попри те, роблять вони це навмисно чи ні, певні речі все-таки відбуваються, коли трапеза починається з хліба або ж чипсів. Річ у тім, що ці продукти – це прості або ж рафіновані вуглеводні, які перетравлюються доволі швидко, а потім розщеплюються на цукор.
Цей цукор потрапляє в наш кровотік. Це викликає різкий, швидкий сплеск його рівня в крові. Ви також відчуваєте сплеск інсуліну, гормону, який допомагає контролювати рівень цукру. Відповідно, інсулін може посилити ваш голод, і ви можете виявити, що збільшуєте споживання їжі,
– розповіла вона.
Загалом люди часто тягнуться до вуглеводної або солодкої їжі, адже вона вивільнює гормони щастя, як-от серотонін та дофамін. Це змішує почуватися краще, але лише на короткий термін.
Чому деякі продукти в ресторанах колись вважалися їжею для бідняків?
Те, що зараз подають в дорогих ресторанах за великі гроші, ще кілька століть тому сприймали як звичайну їжу. Відтак лобстери, суші та навіть ікра вважалися їжею для бідняків.
Наприклад лобстерів у Північній Америці було настільки багато, що ними могли годувати навіть в'язнів, найманих працівників та бідні верстви населення. Все змінилося з розвитком транспорту та ресторанної культури.
Схожа ситуація була із сушами та ікрою. Майже 300 років тому через велику кількість осетрових риб у США та інших країнах ікру нерідко сприймали як побічний продукт, а дрібні ікринки риби вважалися відходами.
Натомість суші у давній Японії мали практичний спосіб: рис зберігав сирі морепродукти довше, адже крохмаль, який містився у рисі, допомагав подовжити термін зберігання. І тому ця страва стала доступною для робітників і звичайних сімей.