Рекси з українських степів: чи дійсно Ямна культура стала прабатьками сучасного світу

У 2025 році дуже авторитетне та впливове видання The Wall Street Journal несподівано звернуло увагу на новини української археології та опублікувало статтю із сенсаційним заголовком The Ancient Horsemen Who Created the Modern World тобто "Стародавні вершники, які створили сучасний світ".

Автор статті, політичний кореспондент видання Боян Панчевські, спираючись на нові дослідження ДНК вчених із Гарварду, стверджував, що 50% сучасного людства походить з України, а дякувати за треба так званій ямній археологічній культурі.

Не те, щоб українці про цей факт не здогадувалися раніше, але публікація у WSJ (вона під замком, але ми прочитали її за вас) вкотре привернула велику увагу до історії нашої батьківщини та людей, які її населяли. 24 Канал дякує американським колегам за це промо і розповідає, що нині точно відомо про ямну культуру, а що залишається припущеннями та гіпотезами.

Що таке Ямна культура та як ці люди себе називали?

Невідомо, як ці люди себе називали. Таку назву дали науковці на початку 20 століття. Першим ямну археологічну культуру виділив відомий археолог Василь Городцов, на матеріалах, розкопаних у 1901 – 1903 роках на Сіверському Донці (нині частина Донецької та Луганської областей).

Назву культура отримала від специфічного способу погребіння – померлих ховали в позі ембріона на боці в глибокій ямі, над якою насипали великий курган, що для того часу й тих місць було неабиякою новацією.

Могили Ямної культури Ямна, виявлені під час розкопок / фото Bianca Preda-Balancia, Helsinki, WSJ

Ямна культура датується 3600 – 2300 роками до нашої ери. Це кінець мідно-кам'яного віку та початок доби бронзи. Це були напівкочовики, які займалися скотарством і трохи землеробством. Вони одними з перших почали використовували коней для верхової їзди, а також масштабували іншу проривну технологію того часу – колесо.

Чи був це один народ?

Вчені так не вважають і надають перевагу обережному формулюванню "племена ямної культури" або "ямна культурно-історична спільність". "Народ" – це термін, що застосовується в науці для більш пізніх часів, а нація – ще пізніших.

На думку дослідників, "ямників" об'єднував один культ (специфічні поховання в ямах та спеціальні обряди з посипанням вохрою, пожертвами та супровідними матеріалами для потойбічного життя померлого), а також світогляд.

У матеріальній культурі – це специфічна кераміка (цариця археології) та використання колісних возів, у які запрягали волів.

Звідки Ямна культура взялася та куду поділася

Довго вважалося, що ця культура не автохтонна, а прийшла. Витоки "ямників" вбачали десь в басейні Волги та Уралу.

Сучасні дослідження цю тезу спростовують й прямо вказують на Середньостогівську культуру та наголошують на ролі у формування "ямників" саме території, відзначаючи фактор фронтиру як як відкритої соціальної системи.

Нині встановлено, що прямими попередниками "ямників" були племена Середньостогівської археологічної культури. Вони мешкали на території від Дніпра до Дону. Ця людність була синхронна Трипільській культурі й, як вважається, запозичила в неї землеробство.

Також генетичні дослідження, які вийшли на якісно новий рівень в останні роки, фіксують великий вплив на ямників прибульців з Малої Азії, Ірану та Кавказу. Цей синтез і створив окрему культуру, що існувала понад 1000 років.

Ареал поширення Ямної культури / інфографіка Вікімедіа

Вчені кажуть, що "ямники" не були однорідними, але вони об’єдналися навколо спільних релігійних уявлень, які стали панівними на той час. І саме цей фактор міг спричинити таке активне їх  поширення на дуже значній території.

Ямна культура застала "фінал" Трипілля, але добре їх контакти не вивчені, проте, дослідники впевнені, що вони були. Припускають, що ці зв’язки відображені в Усатівській культурі (на території Одещини та Молдови), яка гібридно увібрала в себе риси і землеробів, і степовиків-скотарів.

Зауважимо, що сучасні дослідження не змальовують землеробів як однозначних жертв кочовиків, бо й самі були непогано озброєні. Припускають, що головною зброєю степовиків була ідеологія, точніше – релігія.

Агресивні домінатори чи мудрі екуменісти?

Традиційно вважається, що "ямники" – це були дуже войовничі люди. Коні та металева зброя дали цім відчайдухам визначну перевагу над іншими сусідами. А кліматичні зміни, які вели до занепади того ж Трипілля, але призвело до розквіту скотарів-степовиків, зробили ямну культуру дуже успішною, дозволивши поширитись зі степів Донбасу далеко на схід і захід. Нині ямні пам’ятки фіксують крім Україні та Росії також на Балканах, у Малій Азії та на Кавказі.

Тривалий час серед науковців панувало уявлення, що це була експансія та силові акції. Їх наслідками були:

• захоплення нових територій;
• витіснення  і  заміна  чоловічого  населення,  з  заміщенням  генетики;
• формування нових культур на чолі з завойовниками.

Нині ж набирає силу інша гіпотеза, яка також цілком має право на життя. Відповідно до неї, основною метою “ямників” була не війна та загарбання нових земель, а бізнес й вони стали одними з піонерів далекої торгівлі в світі.

Допис від історичного пабліку Ї-мапа про Ямну культуру з викладенням однієї з версій її успіху зібрав за кілька днів тисячу лайків, проте адміни взяли для ілюстрації типового "ямника" чоловіка з Західного Казахстану, який в широкому сенсі належав до "Ямної культури", але був її локальним варіантом, з відчутним впливом східних степовиків Енеоліту та прадавніх мешканців Західного Сибіру. Це ще одне підтвердження, що "Ямна культура" не була однорідною енічно, а об'єднувала різні роди та племена за іншими ознаками

Але успіх такої "експансії" міг був досягнутий не лише завдяки торгівлі.

Мова поширення релігійних поглядів та світогляду. Для цього, як доводить історія, наприклад, Християнства, не обов'язкового всіх вбивати. На такий шлях розвитку вказує археологія, яка фіксує один тип поховання (в ямах) на великій території, але бачить і суттєві відмінності у матеріальній культурі, зокрема – кераміці, ножах і прикрасах. При цьому не показує сліди тотального геноциду.

У прихильників цієї теорії є пояснення і для незаперечного факту генетичної однорідності. Вони вважають, що винні в цьому не “ямники” та її "агресія", а генетична спорідненість між цією людністю в більш ранній час – мідно-кам'яну добу або Енеоліт. 

По волі богів

На жаль, через відсутність письмових джерел ми нічого не знаємо про це й маємо лише пізніші відголоски. Історики кажуть, що головним у "ямників" міг бути бог-чоловік (замість жінок в неолітичних і ранніх землеробських культах), його ототожнювали з блискавкою, головним атрибутом цього божества була сокира, за допомогою якої він перемагав свого головного ворога – змія.

Якщо ви дочитали до цього місця й побачили паралелі з ведичними, скандинавськими, слов’янськими та давньогрецькими міфологічними система, то не помилилися. Всі вони - спадкоємці світогляду, що вперше сформувався на сході сучасної України. Принаймні, так говорить одна з основних наукових гіпотез.

Що далі?

На зміну Ямній прийшла інша курганна археологічна культура, яку дослідники називають Катакомбною через більш складний поховальний обряд. Саме "катакомбників" вважають легендарними аріями, які з українського лісостепу розселилися далі в Центральну Азію, Кавказ, Малу Азію, Індію, на Балкани та далі в Європу.

Шлях експансії "аріїв" з точки зору археології / інфографіка – Вікімедіа

Тривалий час це була лише версія, яка багато років продукувала численні суперечки. Найбільш чітко та грунтовно її сформувала американська дослідниця литовського походження Марія Гімбутас. Вона об'єднала дані археології та лінгвістики та представила картина великих загарбницьких походів. Її гіпотези були об’єднані у так звані "Курганну теорію".

Сучасні історики розвинули ідеї Гімбутас, але зазначають, у "ямників" був і інший європейський спадкоємець - так звана культура шнурової кераміки. Це майбутні слов'яни, германці, балти, кельти та інші народи Європи (але ця генеза тривала тисячоліття).

Таким чином, саме ямна культура може бути єдиним спільним предком для геть різних народів, що 5000 років тому розділилися й пішли своїм шляхом, але зберегли чимало спільного.

І саме про це написали The Wall Street Journal?

Так, журналісти переказують результати великого дослідження у провідному науковому журналі Nature. Велика група вчених, серед яких були й українці, проаналізували ДНК давніх людей з кількох поховань, зокрема, на території Херсонської області.

Дослідження не обмежувалося лише часом ямної культури, а стосувалося також ранніх і пізніших часів. Висновки вчених також гучні, але не такі сенсаційні як у The Wall Street Journal.

Схоже, над ними добряче попрацював досвідчений редактор. І так замість "могла бути" з'явилося "була". Насправді вчені прямо не стверджують, що 50% сучасного людства походить з України, а вказують, що для таких висновків у них наразі дуже мало матеріалу. Тому потрібні нові дослідження, які можуть або підтвердити цю гіпотезу, або спростувати.

Також варто розуміти, що той факт, що нині половина людей говорять мовами індоєвропейської сім'ї не є генетичним фактором. Це геть інше. Приклад поширення англійської мови як мови універсального спілкування, а до того французької, а до того – латини, тому яскравий приклад.

До того ж, розвиток біології тільки нещодавно дійшов до тієї точки, коли є можливість досліджувати питання специфічних генетичних відмінностей між давніми людьми. Це у блогерів у соцмережах і на форумах панує повна ясність щодо гаплогруп і геномів, натомість у науковців попереду ще дуже багато роботи. Для неї потрібні великі гроші, а їх можна отримати лише привернувши увагу. Зокрема, й публікаціями з гучними заголовками в топових виданнях про віднайдених в степах України прабатьків.

Так чи інакше, варто подякувати та розголос та увагу до проблеми, що її привернули своєю сенсаційною публікацією колеги, та працювати далі.