Три роки анексії: коли і як Україна може повернути Крим

Неготовність влади України і слабкість адміністрації Обами

Анексія Криму стала пусковим механізмом для Росії, яка ще задовго до цього готувалася втілити план щодо так званої "новоросії" на території України. Захоплення "зеленими чоловічками" Криму стало шоком для українців, а слово "війна" набуло досить реального значення. Наразі політики і експертне середовище продовжують дискутувати щодо того, чи міг тоді Київ запобігти окупації Криму. На думку першого президента України Леоніда Кравчука, Крим був приречений, адже Росія готувалася до анексії давно.

В той час утримати Крим, коли в Україні було безвладдя, слабкі позиції і в центрі, і на місцях, а в Криму тим більше – захистити Крим було неможливо. Інша справа, що потрібно було зробити хоча б спроби. Ми ж, навпаки, називали героями тих, хто підставляв ліву щоку, коли його били по правій,
– зазначив Кравчук.

Перший президент також зауважив, що він би зробив все можливе і неможливе, щоб не довести до "зелених чоловічків".

На шляху "зелених чоловічків" могла стати міжнародна спільнота

На думку політичного експерта Сергія Постоловського, однією з причин того, що Путіну вдалося так легко окупувати півострів, була слабкість адміністрації Барака Обами. За його словами, якби США надали Україні відповідну військово-технічну допомогу, летальну зброю, розвіддані, інструкторів, то ситуація могла б бути зовсім іншою.

Якби міжнародна спільнота показала Путіну свою позицію сили, особливо держави, які гарантували територіальну цілісність Україні – США і Великобританія – навряд чи російський президент пішов би далі. Путін добре розумів, що у разі його кроків на Донбасі чи загострення військової ситуації в Криму могла б розпочатися велика війна. А він не був до цього готовий в 2014 році і не готовий зараз,
– зауважив Постоловський.

З іншого боку – сталося те, що сталося. Крим залишається окупованим. Через анексію Криму проти Росії були введені міжнародні економічні санкції, які не будуть зняті до тих пір, доки півострів знову не стане українським. При цьому Кремль докладає чимало зусиль до того, щоб світ змирився з анексією. Наразі Захід і США зайняли єдину позицію щодо Криму, хоча під час переговорів щодо врегулювання конфлікту на Донбасі Крим, так би мовити, виносять за дужки.

Між тим, так звана влада на півострові проводить справжні репресії щодо кримських татар і українських активістів. За словами політтехнолога Тараса Березовця, з моменту анексії з Криму вже виїхало близько 50 тисяч людей. При цьому, як зауважує лідер кримськотатарського меджлісу Мустафа Джемілєв, серед них 20 тисяч кримських татар, до яких, за його словами, окупаційна влада застосовує принцип "виштовхування". Втім, за ініціативи України в листопаді 2016 року Генасамблея ООН проголосувала за проект резолюції "Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)". У тексті резолюції Росія визнається державою-окупантом, а Крим – тимчасово окупованою територією, засуджується анексія Криму та репресії проти кримських татар.

Крім того, нещодавно міністр закордонних справ України Павло Клімкін і верховний комісар ООН із прав людини Зейд Раад аль-Хусейн обговорили перспективи укладення окремої детальної доповіді щодо ситуації в окупованому Росією Криму.

Розмінна монета між США і Росією

Все частіше можна почути, що Крим може стати розмінною монетою в переговорах між США і Росією щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. З одного боку, наразі сподівання Москви на налагодження стосунків зі США і їх перезавантаження не виправдалися. Після того, як адміністрацію Дональда Трампа розвідувальна спільнота США стала підозрювати в тісних зв'язках з Кремлем, глава Білого дому став різко дистанціюватися від Росії. Зокрема, Трамп зробив заяву, що Росія повинна повернути Крим і припинити війну на Донбасі, інакше не буде ніякого пом'якшення санкцій.

Водночас не варто сподіватись, що Москва припинить намагатись переграти ситуацію на свою користь. В Україні нещодавно виник великий скандал через так званий "план Артеменка" (народного депутата України Юрія Артеменка, – "24"), який був опублікований в американській газеті The New York Times, і яким, зокрема, передбачається фактично обмін Криму на мир на Донбасі. Як зазначив політичний експерт Михайло Басараб, цей план – максимальний компроміс, на який готова піти Росія в переговорах з Вашингтоном.

Кремль розробляє різні сценарії щодо України і Криму

Водночас, як зазначає Сергій Постоловський, в питанні Криму важливим є візит міністрів закордонних справ Великобританії і Польщі в Україну, що відбувся 1 березня. За його словами, не виключено, що приїхали міністри з пропозицією певного сценарію врегулювання конфлікту на Донбасі. І цей сценарій, вважає експерт, може бути вигідним в першу чергу Заходу і Росії. Однак невідомо, чи це буде вигідно Україні, тому що, швидше за все, мова йде про введення тимчасової міжнародної адміністрації на Донбасі. Щоб ввести таку адміністрацію, говорить Постоловський, Росія повинна гарантувати зачистку бандформувань в ОРДЛО. Україна також має гарантувати безпеку і повне сприяння цій адміністрації.

І тут виникає кримський ризик. Якщо в 2017 році відбудеться реалізація сценарію по врегулюванню конфлікту на Донбасі, то Крим може стати розмінною картою. Росія може сказати, що вона виконала Мінські угоди, а про Крим давайте говорити окремо. Думаю, що Путін про Крим говоритиме з Трампом. І півострів можуть поміняти на новий договір про ядерне роззброєння чи скорочення стратегічної зброї або позицій НАТО в Європі, знищення ракет в Східній Європі,
– підкреслив Постоловський.

Далекі перспективи і бездіяльність влади

Спостерігачі переконані: так чи інакше Крим не повернеться під юрисдикцію України найближчим часом. Як вважає Сергій Постоловський, для Путіна Крим – це символ, але найважливіше значення півострів має в якості стратегічної військової бази на Чорному морі. Про туризм, інвестиції, права людей мова не йде. Тому буде важко забрати його назад.

За словами голови правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка, єдиний варіант навіть не повернення Криму, а шансу на це виникне за умови дуже чогось серйозного, кризового в Росії.

Глибока внутрішня криза в РФ, коли влада буде недієздатною або будуть максимально ослаблені державні інститути, а країна буде, якщо не в ситуації розпаду, то на його межі, може дати такий шанс,
– переконаний експерт.

При цьому Фесенко не погоджується з думкою про те, що при умові проведення в Україні успішних реформ Крим і Донбас самі повернуться. Як вважає Фесенко, якщо російський режим буде контролювати всі ці території, то не дозволить цьому статися – навіть, якщо жителі цих регіонів захочуть.

"Візьміть Абхазію, яка знаходиться поруч з цілком успішною Аджарією. Контраст дуже помітний. Хіба абхази хочуть повернутися в Грузію? Тому сама по собі зміна економічної ситуації не гарантує повернення", – зауважив політолог.

Є зворотна сторона медалі. Політики і експерти вважають, що українська влада мало що робить для повернення Криму. За словами Тараса Березовця, влада не приділяє достатньо уваги проблемам мешканців Криму – як тих, хто залишився на окупованій території, так і тих, що переїхали на материк. Досі не прийнята стратегія деокупації Криму. Політтехнолог також вважає незадовільною роботу в цьому напряму Міністерства у справах тимчасово окупованих територій.

Міністерство фактично відсторонилось від Криму. На 99% свого часу вони зайняті Донбасом, і лише на 1% згадують про Крим. І то в більшості тоді, коли треба сказати, а не зробити. Головна проблема – у відсутності стратегії деокупації Криму. Хоча РНБО ще рік тому стратегію підготувала. Вона є доволі якісною, однак її не прийняли,
– наголосив Березовець.

Влада має діяти, а не тільки говорити

Екс-міністр Криму Сергій Куніцин також переконаний, що в державі немає системної роботи з повернення окупованого Криму.

Я не знаю, де такий план є, я його не бачив. Повинна бути державна програма з повернення територій. Частина повинна бути відкрита для суспільства, решта має бути в закритому варіанті – що робить МЗС, СБУ, прикордонники, Кабмін. Поки що системної роботи, на жаль, немає,
– говорить Куніцин.

Прецедент, який не можна ігнорувати

Повернення Криму – не тільки в інтересах нашої держави, а й всього світу. Росія порушила міжнародні домовленості і фактично створила небезпечний прецедент зміни кордонів, які були встановлені після Другої світової війни. Експерти вже не раз говорили про те, що Кремль, анексувавши Крим, хоче перекроїти світ.

При цьому США і Європа начебто на стороні України, однак, так би мовити, сором’язливо мовчать про Будапештський меморандум, яким нашій державі гарантовано територіальну цілісність. В першу чергу це стосується США і Великобританії, а також Франції і Китаю, які потім приєдналися до меморандуму. Однак не треба забувати, що кримський прецедент може стати причиною посилення сил в Європі, які виступають за незалежність окремих регіонів. Це стосується Іспанії чи тої ж Великобританії.

США і ЄС мають повернутися до Будапештського меморандуму

Що примітно, після анексії Криму західні експерти заговорили про те, що Росія має повернути Німеччині Калінінградську область, яка відійшла СРСР в 1945 році згідно Потсдамського договору. Як зазначають спостерігачі, згідно з цим договором Калінінградська область (частина Східної Пруссії) була передана СРСР на 50 років – до 1996 року. Та й загалом аналітики вважають, що анексією Криму Росія запустила міну уповільненої дії, так званий процес дезінтеграції, який уже неможливо зупинити. Так вважає російський експерт Костянтин Боровий, який зазначає, що Кавказ готовий "запалати від найменшого спалаху", а на сході країни вже говорять про "сибірські Сполучені Штати".

Але питання не в тому, що в Росії можуть активізуватися сепаратистські течії. Важливо, щоб позиція Заходу по Криму була не тільки декларативною, але й була підкріплена реальним діями. Це стосується, зокрема, і посилення санкцій по Криму. Офіційний Київ повинен на всіх площадках наголошувати на тому, що питання Криму і Донбасу не можна вирішувати окремо. Є соборна Україна. Крім того, від вирішення питання єдиної України напряму залежить стабільність і безпека Європи. Компроміси шукати необхідно, але переходити червоні лінії – ні.

Читайте також: По-радикальному: хто і чому хоче здати Крим в обмін "на мир"