Україна планує передати посереднику транзит російського газу

Ідея менеджерів компанії підвищити ставку транзиту газу з 2016-го по 2019-й спеціально для російського "Газпрому", а потім знизити ставку транзиту з 2020 року в 9 разів — це схема, яка свідчить про плани в найближчому майбутньому віддати посереднику транзит російського газу через Україну.

Зараз Україна прокачує через свою територію 67 мільярдів кубічних метрів російського газу. Ціна транзиту 2,5 мільярдів доларів. У 2015 році Україна заробила на транзиті 2 мільярдів доларів.

Дійсно, перед небаченою за щедрістю акцією зниження тарифів, менеджмент "Нафтогазу" хоче заробити на транспортуванні газу. Свої наміри підвищити вартість транзиту для "Газпрому" до кінця 2019 року вже озвучував директор з розвитку бізнесу "Нафтогазу" Юрій Вітренко. І тільки потім транспортування газу повинна знизитися в 9 разів.

Одне з пояснень Вітренко, як аргумент такого різкого зниження, прозвучало навіть дуже оригінально:

Оскільки ГТС вже буде в значній частині амортизована — відповідно буде дуже низькими амортизаційні відрахування, а також нарахування на регуляторну базу активів.

Відразу відчувається рука майстра, який крутить наперстки перед нами. Правда, в "Нафтогазі" замовчують про те, що ГТС України давним-давно пройшла первинні етапи амортизації. За різними оцінками, 7-10 років для газопроводу — це строк корисного використання і таким чином "трубу" можна вважати повністю "зношеною", що, звичайно, не позначається не її "працездатність". І такий термін амортизації застосовують в бухгалтерії як України, так і ЄС.

Сучасна ГТС України — це система, яка вичерпала свій ресурс і існує далі за рахунок оновлення, ремонту, модернізації.

Можливо, один з директорів "Нафтогазу" Вітренко уявляє собі, що українська ГТС побудована тільки 3-4 роки тому. Або може він не знає, що ГТС вже служить 30-40 років. Тоді чому транзит зараз повинен підвищитися і тільки через 4 роки знизитися?

Політичне завдання керівництва "Нафтогазу" — і далі навмисно посилювати конфлікт з "Газпромом". Взяти хоча б претензію АМКУ на 6 мільярдів доларів (85 мільярдів гривень), яку пред’явили Росії. "Нафтогаз" посилається на транзитний контракт, в якому вказано щорічний обсяг транспортування в 110 мільярдів кубометрів газу. І наполягає на правилі "качай або плати", якого в контракті просто немає.

Але "закривають очі" на пункт №3.2 транзитного контракту. Відповідно до нього кожен рік потрібно підписувати нове доповнення до діючого контракту на конкретний обсяг газу, чого Україна так і не робила жодного разу за всі ці роки. Якщо ж "додаток" не підписано, то "Газпром" транзитує через Україну стільки газу, скільки потрібно споживачам в Європі відповідно з домовленостями.

Боротьба "Нафтогазу" з "Газпромом" в майбутньому призведе до скорочення транзиту газу через Україну. І "Газпром" буде перенаправляти потоки транзиту на "Північний потік". Таким чином, дії "Нафтогазу" про підвищення транзитної ставки можуть призвести до того, що "Газпром" відмовиться від подальшої співпраці з Україною щодо транзиту газу.

І тут, з 2020 року з'явиться компанія-посередник по транзиту газу — європейська, американська, офшорна, або, наприклад, навіть будь-який приватний інвестиційний український фонд. Цей посередник і буде купувати газ на україно-російському кордоні і далі транспортувати його в країни ЄС. Саме цей посередник отримає супер-дешеву ставку на транзит на рівні 1-1,2 долари за 1000 куб. м/100 км.

У свою чергу Росія піде з транзитного ринку України і перекладе всю відповідальність за ризики транзиту перед ЄС на цю компанію. Україні тільки потрібно пам'ятати, що компанії-посередники вже були в Україні, і все закінчувалося звинуваченнями в корупції.

Адже навіть вибір транзитної компанії-посередника і надання їй особливих преференцій вже передбачає отримання вигоди з боку того, хто перебуває при владі.

Не варто забувати і про збитки компанії "Укртрансгаз". Адже зменшення вартості транзиту навіть в 2-3 рази, не кажучи вже про 9 разів, принесе серйозні збитки компанії. Або ж просто викриває авторів ідеї низького транзиту в бажанні позбутися від державної компанії і ввести свого, потрібного і правильного "гравця" на ринок.

Читайте також: Пекельні тарифи – справа рук "Нафтогазу", а не МВФ