"Уберизація" ринку ППО: як Україні отримати бажані системи Patriot?
Від початку року українська дипломатія увімкнула справжній режим полювання за західними системами ППО, але поки що не спромоглася домовитися про нові суттєві постачання. Через це виникає запитання: а чи правильно взялися за це завдання? Далі читайте в авторській колонці для сайту 24 Каналу.
Україна зробила найкращу рекламу Patriot
Доки соцмережі з усіх сил критикують західних партнерів за небажання відповісти на український запит про нові системи ППО, українська демократія йде в авангарді цієї критики, фокусуючись на тому, яка несправедливість нині чиниться щодо України. І це дійсно несправедливо.
Читайте також У Придністров'ї активізувалися російські маріонетки
Нам потрібно нині фокусуватися не на тому, щоб говорити про несправедливість, а на тому, як все ж отримати бажані рішення для захисту українського неба, зокрема системи Patriot.
Взагалі не дивно, що процес пошуку систем Patriot для України проходить так важко. Саме Україна зробила їм найкращу рекламу, назвавши найдієвішою системою ППО проти російської зброї. То навіщо дивуватися, якщо після цього країни вирішили притримати Patriot для себе. А раптом щось станеться.
На нещодавньому саміті міністрів закордонних країн – членів НАТО очільниця німецької дипломатії Анналена Бербок взяла на себе роль лідерки з пошуку Patriot, котрі могли бути поставлені для українських потреб. Це передбачає аудит глобального ринку ППО, а потім визначення розмірів його профіциту, котрим можна було б покрити український дефіцит у цьому питанні.
Але одна справа – аудит та дослідження ринку ППО, а зовсім інша справа – отримання Patriot на баланс ЗСУ. 11 квітня очільник сил НАТО у Європі генерал Крістофер Каволі заявив, що весь східний фланг Альянсу нині мусить суттєво посилювати захист свого повітря. Це означає, що попит на системи Patriot (і не тільки на них) формує не лише Україна – його також формують країни зі східного регіону НАТО.
Тому досить складно переконати одну з європейських країн, чия армія має на озброєнні Patriot, просто взяти й продати потрібну кількість одиниць Україні, адже тим самим вони послаблюють свій повітряний захист. Тут варто згадати про таку річ, як оренда ППО.
Три завдання для України
Ще восени минулого року тодішній речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат казав, що Україна орендує західні ППО на опалювальний сезон, а взагалі практика оренди не поширена і навряд чи можна нею користуватися масово.
Але в тому й полягає наше основне завдання, щоб поширити цю практику, оживити її та скористатися для українських оборонних потреб. Тому тепер потрібні певні кроки.
Зауважте Не шукайте зраду там, де її нема: чому Україна не змогла захистити Трипільську ТЕЦ
По-перше, продовжити оренду тих систем захисту неба від ворожих повітряних атак, які Україна брала фактично на холодну пору року.
По-друге, домовитися з Конгресом США про продовження закону про ленд-ліз для України, який діяв у 2022 – 2023 роках, але не використовувався. Такий закон дозволяє брати потрібне для нас військове обладнання в оренду. Можна навіть запропонувати американцям, щоб новий пакет допомоги на 60 мільярдів доларів, якщо він все ж буде схвалений, базувався на принципах ленд-лізу. Це може збільшити ймовірність схвалення цього пакета. Аналогічні акти, закони, домовленості про ленд-ліз варто мати й з іншими країнами НАТО.
По-третє, Україна має ширше пропонувати міжнародним партнерам надати Patriot саме в оренду, а не продати ці системи. Це – вкрай важлива різниця. Коли, скажімо, Польща продає свої системи ППО Україні, вона їх фактично втрачає для власних потреб і мусить шукати, чим їх замістити. Але коли вона надає їх в оренду – вони продовжують обліковуватися на балансі польської армії, а тому не потрібно шукати заміну. Та й взагалі, полякам варто пояснити, що релокація частини польських систем ППО на українську територію так само здатна захищати польський повітряний простір. Це може стати додатковим аргументом не лише для Польщі, але й для Словаччини чи Румунії.
В умовах дефіциту рішень для ППО саме оренда може стати цілком робочим інструментом. Дозволю собі таке порівняння. У бізнесі є така концепція, як "шерингова економіка" (sharing economy). Це економіка, в якій володіти чимось не вважається нормою – можна користуватися купою речей та послуг, беручи їх в оренду. Це зменшує потребу виробляти, наприклад, нескінченну кількість автомобілів.
Так була побудована компанія Uber, але не лише вона. І от нам потрібно "уберизувати" ринок ППО, щоб у разі потреби Україна робила запит і отримувала необхідне обладнання. Якщо ж воно в певний момент буде більше потрібним, скажімо, для Польщі – обладнання їде назад.
Нам потрібно міняти риторику
А взагалі, це особливе мистецтво – лобіювати українські інтереси на Заході. Захід сам створив усю належну інфраструктуру для українських лобістів за кордоном: ось вам можливість робити відкриті лекції та виступи на всіляких майданчиках, ось вам зустрічі з конгресменами, ось вам місце на шпальтах газет.
Але українська манера гуртом навалюватися з гострою критикою на Захід за недостатні й невчасні постачання все одно превалює, до того ж не досягаючи результату. Ну так, емоційно – легше грюкнути п'ятірнею по поверхні стола. Емоційно легше посварити чергового західного політика, який щось не те сказав, заявив, прокомунікував. Але тут має вмикатися старий дитячий урок, що його навчають ще в садочку: "А ти будь мудріший..."
Важливо Що не так із російськими резервами першої черги
Треба навчитися переконувати Захід, як би важко це не було. Змінювати його логіку. Дам такий приклад. Психолог Віктор Франкл свого часу розробив низку порад, як долати психологічні проблеми. Він казав так: якщо людина, що страждає на безсоння, буде лежати в ліжку й з усіх сил намагатися заснути, імовірно, ефект буде протилежний. Франкл радив діяти навпаки: взагалі не фокусуватися на безсонні, а то ще й свідомо намагатися не спати. Тоді ймовірність заснути буде вища. Аналогічно дія наших категоричних тону та аргументів спричиняє протидію. Якось так влаштована людська логіка та психологія.
Доки українські лобісти йдуть у фронтальну атаку на західну логіку, аби довести неправильність її засновків або висновків, було б правильно застосовувати купу інших аргументів, створюючи їх для цього.
Пам'ятаєте, як на початку війни всі українські соцмережі кричали: "Закрийте нам небо!", так само звинувачуючи Захід в пасивності? Це нічого не дало, ми отримали тоді інше рішення – ППО. Знову ж таки, емоційно це легше, адже ми видуваємо пар. Але результату це не приносить. Додам ще таку річ. Чим більше ми будемо показувати згоди із Заходом – тим більша можливість отримати більше допомоги.
От зараз ми пішли в новий бій за системи ППО з аргументом: "Якби ви дали нам більше Patriot, Трипільська ТЕС була б ціла!" На Заході може бути зовсім інша оцінка. Для них Трипільська ТЕС не виглядає аж такою цінною (мовляв, ми ж попереджали, що треба розвивати зелену енергетику), а ще скажуть: "Війни без втрат не буває".
Доречніше було б запропонувати, скажімо, кілька різних схем з отримання систем Patriot, зокрема оренду, лізинг. Сухою мовою бізнесу для початку, без зайвих емоцій. Фахівці з торгового фінансування знають, що придбання чогось дорогого за кордоном – дуже непросте мистецтво.
Коротше, трошки спокою, критичного мислення та ввічливого тону не завадить. Розумію, що це важко. Легше кидатися обвинуваченнями направо й наліво, волаючи, що тепер уже Джо Байден винен у смертях українців та українок.