Усиновлення дітей під час війни: які є труднощі та що варто знати потенційним батькам

Нова платформа має на меті зробити процес усиновлення простішим і швидшим та допомагати тим, хто вирішив відкрити своє серце для дітей, позбавлених батьківського піклування. Про нюанси процесу усиновлення та про те, як платформа може спростити такі механізми, в інтерв'ю 24 Каналу розповіла Ірина Тулякова, очільниця Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей.

Варте уваги Розлучає, викрадає та вбиває․ Як Росія роками будувала систему геноциду українських дітей

Усиновлення та повномасштабна війна

Повномасштабна війна поділила життя більшості українців на до і після, зачепивши чи не всі сфери. Як вона вплинула на усиновлення в Україні? Чи збільшила кількість тих, хто бажає усиновити дітей, позбавлених батьківського піклування?

Звісно, що в умовах повномасштабної війни люди стають більш емпатійні, більше співпереживають одне одному та переймаються тим, що відбувається в країні. На цьому фоні у них частіше виникає бажання подарувати родину й огорнути турботою дітей, які залишились без батьківського піклування. З іншого боку, економічна ситуація в країні, непередбачуваність зупиняють людей вже на етапі реалізації цього прагнення. Тому кандидати в усиновлювачі є, але їх, на жаль, недостатньо. І війна – це один із чинників, які впливають на рішення потенційних усиновлювачів.

У 2022 році, коли почалась повномасштабна війна, відбувся спад усиновлення. Тоді було усиновлено лише 643 дитини, а це на 400 дітей менше, ніж до повномасштабного вторгнення. Втім, у 2023 році ситуація почала вирівнюватися – усиновлено 901 дитину. Ми наблизились до довоєнних показників. При цьому потрібно врахувати, що наразі не відбувається міждержавне усиновлення, тобто усиновити дитину можуть тільки українці і тільки ті, хто проживає в Україні.

Крім того, не варто забувати, що через війну в багатьох регіонах були майже унеможливлені процедури знайомства і встановлення контакту з дітьми. Призупинили роботу суди та деякі служби у справах дітей, які евакуювалися в інші міста.

Наразі більшість ССД відновили свою роботу, а уряд у червні 2023 року надав можливість усиновлювати дітей, які тимчасово перебувають в евакуації за кордоном. Тож ми бачимо і те, що бажання громадян стати усиновлювачами зростає, і є надія, що, якщо ми будемо більше комунікувати та працювати над покращенням цієї процедури, – показники усиновлень збільшаться.

Діти, які опинилися в інтернатах через повномасштабну війну, – у якому вони стані і чи доводиться проводити з ними додаткову роботу на тлі пережитого? І чи є особливості в усиновленні саме таких дітей? Можливо, додаткові вимоги до всиновлювачів чи певні труднощі, із якими зазвичай не стикаються в питаннях усиновлення дітей, котрі потрапили до інтернатів не через війну?

Усі діти України, які живуть в умовах війни, мають потребу в психоемоційній підтримці, бо для них це великий стрес. Особливо це стосується тих дітей, які перебувають в інституційних закладах, бо в їхньому житті немає мами і тата, які змогли б обійняти, підтримати, допомогти, коли страшно, коли над головою літають ракети. Тож кожній дитині в умовах війни потрібен значимий дорослий поряд, який дає визначеність, спокій і усвідомлення того, що ти в безпеці. В умовах постійного стресу для дитини, яка ще не сформована психоемоційно, сім’я – це своєрідний якір, який забезпечує їй відчуття безпеки.

Тому, війна впливає на дітей. Вони можуть переживати значні психологічні та емоційні труднощі, такі як посттравматичний стрес, тривога, депресія та відчуття втрати і безпорадності. Їм часто потрібна додаткова підтримка та робота з фахівцями для подолання цих труднощів і відновлення психічного здоров'я. Вона може включати додаткові зустрічі з психологами, спеціальну підтримку у навчанні та адаптації до нового середовища. Усиновлювачі повинні мати розуміння та терпіння, а також бути готовими працювати з дитиною над її потребами та емоційними переживаннями.

Війна – ще один стрес для позбавлених батьківського піклування дітей / Фото Getty Images

Хоча усиновлення дітей, які потрапили до інституцій унаслідок інших подій, не пов'язаних із війною, також може бути складним, тут можуть виникати інші виклики. Адже в кожного своя історія, і ці діти в дитинстві могли зазнати різних форм насильства, недогляду, а їхні фізичні та емоційні потреби не були адекватно задоволені дорослими. Тому в дитини можуть виникати серйозні проблеми у сфері прив’язаності, емоційного або навіть фізичного здоров’я. Багатьом дітям важко регулювати свої емоції, у них дуже обмежені вміння виражати свої почуття, говорити про свої потреби.

Усиновлювачів зазвичай інформують про можливі психологічні проблеми, з якими можуть стикатися діти, наприклад ті, які втратили батьківське піклування під час війни. Зокрема, ідеться про травматичний досвід, який пережила дитина (можливо, вона була свідком загибелі батьків або дитина в такому віці, що добре пам’ятає рідних батьків і їй складно прийняти іншу сім’ю).

У будь-якому випадку усі кандидати в усиновлювачі проходять спеціальну підготовку, навчання для розуміння та впорядкування таких ситуацій. Але випадок кожної дитини є індивідуальним. Очевидно, що сім’я, яка бере на виховання дитину, яка втратила батьків у зв’язку з війною, потребує більшої уваги і допомоги фахівців у період адаптації дитини.

Додаткових процедурних вимог до усиновлення дітей, які опинилися в інституційних закладах саме через воєнні дії, немає. Єдине, дещо відрізняється процедура знайомства для тих, хто хоче усиновити дитину, яку було евакуйовано за межі України. Зркрема, для спрощення було дозволено проводити ознайомлення кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дитину в режимі онлайн. Далі, якщо він виявляє бажання розпочати процедуру усиновлення і йому видають направлення на знайомство з дитиною, яка перебуває за кордоном, – це знайомство здійснюється у два етапи:

• попереднє знайомство з дитиною в режимі онлайн (проводиться за бажання кандидатів в усиновлювачі);

• особисте знайомство з дитиною за кордоном (обов'язково). Якщо один із подружжя обмежений у праві виїзду з України під час воєнного стану, у такому разі знайомство з дитиною за кордоном здійснюється одним із подружжя. Той із них, хто не має права виїзду за межі України, бере участь у знайомстві з дитиною в режимі відеоконференції, а після повернення дитини в Україну знайомиться з нею особисто.

Після особистого знайомства кандидатів в усиновлювачі (одного з них) з дитиною за кордоном процедура усиновлення може бути продовжена одним із таких способів:

• кандидат в усиновлювачі тимчасово призначається опікуном чи піклувальником дитини. У такому разі дитина буде передана кандидатам в усиновлювачі та проживатиме в їхній сім’ї до завершення процедури усиновлення;

• дитина повертається в Україну і до завершення процедури усиновлення перебуватиме в закладі.

Ми бачимо, що практично усі кандидати в усиновлювачі обирають процедуру встановлення опіки з подальшим усиновленням. Це пришвидшує потрапляння дитини в сім’ю та не створює їй додаткову травматизацію через повернення до інституційного закладу.

Нагадаю, що ці процедурні особливості стосуються усиновлення лише тих дітей, які були евакуйовані за кордон.

Кого частіше бажають усиновити потенційні батьки

Яких дітей частіше бажають усиновити? Чи є в цьому виборі якась закономірність?

Попри те, що усиновлення – традиційна в Україні форма прийняття дитини в сім’ю, кількість осіб, які готові усиновити дитину, менша, ніж кількість дітей. На 15 тисяч дітей – близько 1800 сімей – кандидатів в усиновлювачі. І серед цих людей переважна більшість очікує на усиновлення однієї або двох дітей молодшого віку. Тобто, об’єктивна ситуація така, що запити і бажання кандидатів в усиновлювачі та потреби реальних дітей, які можуть бути усиновлені, не збігаються. Переважна більшість українців хочуть всиновлювати дітей до 6 років. Натомість на обліку з усиновлення перебувають переважно діти старшого віку, великі групи братів і сестер, діти зі складними порушеннями розвитку, інвалідністю.

Найбільш "популярний" бажаний вік дитини – це вік 0 – 6 років, найменше охочих на початковому етапі процедури усиновлення усиновити дітей старшого віку або підлітків, дітей, які мають біологічних братів чи сестер або медичні діагнози, які вказують на наявність у дитини інвалідності чи відставання в розвитку.

Наприклад:

• 60% кандидатів в усиновлення хочуть усиновити дітей до 6 років і без братів та сестер.
• У той час як в Україні біля 90% дітей з відповідним статусом, які стоять на обліку з усиновлення, – це діти старше 6 років.

Найчастіше в Україні бажають усиновити дітей до 6 років / Фото Shutterstock

Чому підлітків рідше усиновлюють, ніж малих дітей?

Люди, які вирішують стати батьками, найчастіше малюють собі картинку виховання дитини від її народження до зрілості. І часто є страхи та упередження, пов’язані з тим, що нібито старша дитина не піддається вихованню і буде складно інтегруватися в родину. Це, звісно, може бути. Але необов’язково тільки з дитиною старшого віку, а й з маленькою. Тут головне – любов та терпіння по відношенню до дитини. Адже, незалежно від віку, якщо приймати своє рішення, ґрунтуючись на любові, – ти зможеш знайти спільну мову з дитиною будь-якого віку, зокрема з підлітком.

Крім того, 10 – 12 років – це теж ще маленькі діти. Якщо ж говорити про старших, 14 – 18 років, то їм на етапі їхнього дорослішання більше потрібні наставники, ті, хто можуть дати дорогу у життя, супроводжувати на цьому шляху. Для цього в Україні існують сімейні форми виховання. Таких дітей можна взяти під піклування або створити прийомну сім’ю. Тобто необов’язково формою надання дитині можливості бути в родині має бути усиновлення. Тому, якщо є певні такі страхи, – людям, які, можливо, вже виростили рідних дітей і не готові брати на виховання маленьких, я б радила взяти старших дітей і допомогти їм знайти свій шлях у житті.

Чи правда, що підлітків не дозволяють усиновлювати родинам, у яких уже є діти, молодші за них?

Ні, законодавством України не встановлено обмеження щодо наявності чи відсутності рідних дітей кандидатів в усиновлювачі та їхнього віку.

Що може збільшити кількість усиновлювачів в Україні

Чинне законодавство щодо питань усиновлення потребує змін для того, аби збільшити кількість охочих усиновити дитину?

Насправді зміни в законодавстві на кількість охочих стати усиновлювачами, мабуть, матимуть несуттєвий вплив. Це більше про оптимізацію процедурних процесів, полегшення шляху усиновлення, зменшення бюрократичних проблем.

Взагалі, процедура усиновлення в Україні – не найдовша у світі. Іноді вона триває навіть менше, ніж в інших європейських країнах. Але однозначно часто вона має негативне забарвлення через бюрократію, відсутність якісної комунікації і взаємодії з різними органами влади на цьому шляху. Тому саме над цим треба працювати і змінювати підхід на більш клієнтоорієнтований.

Якщо говорити про рішення, які направлені на збереження біологічної сім’ї для дитини, розвиток інших форм сімейного виховання та взагалі про підтримку дітей, які виховуються в інституціях, то наразі вже розроблено проєкт Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні.

Основні стратегічні цілі реформи:

1. Кожна дитина отримує догляд і виховання в сімʼї, яка спроможна забезпечити їй безпечне та сприятливе для розвитку середовище.

2. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, виховуються в сімʼях.

3. Діти, які під час війни були переміщені (евакуйовані) в межах України чи за кордон, а також примусово переміщені, депортовані чи діти, що повертаються, ростуть у сімейному оточенні та інтегровані в життя громади.

4. Діти, які отримують інституційний догляд та виховання, безпечно реінтегровані в сімейне оточення і громади з огляду на їхні потреби та найкращі інтереси.

5. Діти та особи віком до 23 років, які мають досвід інституційного догляду та виховання, перебування в сімейних формах виховання, соціалізовані та інтегровані в життя громад.

Тобто Стратегія передбачає широке коло завдань, спрямованих на те, щоб кожна дитина мала сім’ю.

Чи впливає на кількість охочих всиновити дитину те, що до такого кроку зараз вдаються медійні особистості, наприклад Мірошніченки чи Могилевська?

Звичайно, рольова модель і особистий приклад – це важливо. І коли ми бачимо цю рольову модель батьківства через усиновлення, це може надихнути та стати вирішальним поштовхом до дії.

Коли відомі особистості, які мають вплив або популярність у суспільстві, говорять відверто про свою участь у цьому процесі через медіа, соцмережі, –  це може привернути увагу до проблеми та позитивно вплинути на ставлення громадян до усиновлення. Тому чим більше людей діляться своїм досвідом – тим краще, тим більше це привертає уваги до теми усиновлення і допомагає дітям знайти свою сім’ю.

Подружжя Мірошниченків усиновило хлопчика та усиновлює ще одну дитину / Фото з інстаграму Інни Мірошниченко

Якщо ви вирішили усиновити дитину: що треба знати

Що потрібно найперше знати людям, котрі нині сумніваються щодо того, щоб зробити такий важливий крок і всиновити дитину?

Усиновлення – це народження серцем. І перше, що потрібно знати, – чи готовий ти дарувати любов дитині, ділитися своїми цінностями, формувати свою родину разом із дитиною? До усиновлення потрібно бути готовим як фізично, матеріально, так і емоційно, щоб забезпечити стабільне та щасливе життя усиновленій дитині.

Звісно, є певні формальні речі, які потрібно знати. Це законодавство, які документи потрібно зібрати і як пройти весь цей шлях:

1. Подання запиту на усиновлення і пакета документів до служби у справах дітей.

2. Оцінювання кандидата на відповідність критеріям майбутнього усиновлювача.

3. Навчання для кандидатів в усиновлювачі.

4. Взаємопідбір родини та дитини.

5. Особисті зустрічі з дитиною та встановлення взаємного контакту.

6. Отримання висновку про доцільність усиновлення, що відповідатиме найвищим інтересам дитини.

7. Отримання рішення суду про усиновлення.

8. Адаптація дитини вдома.

Процес усиновлення – складний і дещо бюрократичний. Наскільки онлайн-платформа про сімейні форми виховання може спростити ці процедури?

У грудні 2023 року було презентовано тизер єдиної державної онлайн-платформи про усиновлення та сімейне виховання дітей. Повноцінний її запуск відбудеться у 2024 році.

Платформа стане провідником на шляху пошуку родини для кожної дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, в Україні. Платформа буде місцем надання консультаційної підтримки, стане своєрідною покроковою дорожною картою для тих, хто стає на шлях усиновлення та альтернативного батьківства. Таким чином ми популяризуватимемо та стимулюватимемо розвиток сімейного виховання дітей в Україні.

"Україна для кожної дитини" стане онлайн-платформою, де в єдиному місці можна знайти усю необхідну інформацію та ресурси, що стосуються усиновлення і влаштування дитини в сімейні форми виховання.

"Україна для кожної дитини" може спростити процес усиновлення / Фото Pixay

Платформа допоможе:

• отримати покроковий алгоритм дій, щоб прийняти дитину у свою сім’ю;

• дізнатися про сімейні форми виховання;

• знайти потрібного експерта;

• отримати підтримку в процесі адаптації дитини та родини;

• пройти освітні онлайн-курси для майбутніх усиновлювачів.

Також наразі працюємо над трансформацією системи "Діти", що дасть можливість:

• зробити механізм подання документів, проходження навчання та пошуку дитини прозорим і зрозумілим, адже кожен кандидат в усиновлювачі матиме свій персональний кабінет у системі та зможе відслідковувати прогрес на шляху до усиновлення;

• систематизувати інформацію про дітей, яким потрібна державна підтримка;

• забезпечити державу аналітичними даними для ухвалення управлінських рішень на користь дітей.

У переліку документів, які повинен подати усиновлювач, свідоцтво про шлюб вказане як таке, що варто надати за наявності. Тобто шлюб тепер не обов'язкова умова для всиновлення?

Так, законодавством передбачена можливість усиновлення дитини особою, яка не перебуває в шлюбі. Щоправда, це правило поширюється лише на громадян України. Що стосується іноземців, то тут діє інша норма: іноземець, який бажає усиновити дитину в Україні, має перебувати в шлюбі. Але, зазначу, що натепер усиновлення дітей іноземцями не здійснюється.

Чи можуть сьогодні усиновлювати українських дітей іноземці? Якщо ні, то чи планується дозволити це?

Законодавством було визначено, що під час воєнного стану не можуть стати усиновлювачами:

• громадяни України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном;

• іноземці;

• громадяни України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України.

Основною причиною такого рішення є те, що неможливо забезпечити дотримання процедури усиновлення і забезпечити контроль за умовами проживання дитини. Наприклад, потрібно провести перевірку умов проживання сім’ї – за кордоном ми не можемо цього зробити. Ресурсу, щоб працівники служб у справах дітей їхали за кордон, немає. Також аргументом було те, що люди, які виїхали за кордон, самі перебувають у кризовій ситуації.

Питання про відновлення міждержавного усиновлення натепер не розглядається.

Наразі законодавством встановлено, що для цих громадян усиновлення буде відновлено через три місяці після завершення воєнного стану.

Виключенням є випадки, коли іноземці чи громадяни України, які проживають за межами України, – це родичі дитини або якщо вирішується питання про усиновлення дитини, яка є рідним братом чи сестрою раніше усиновленої ними дитини.

Чому існують вимоги до усиновлювачів

Коли ми говоримо про усиновлення, то мова йде про низку вимог та умов до людей, котрі бажають стати сім'єю для дітей, які втратили батьків. Тобто мова йде про повністю усвідомлене батьківство. Водночас у нас в країні немає популяризації політики усвідомленого батьківства для тих, хто планує народжувати дитину. Тобто якщо у родини немає власного житла та стабільного доходу, вони можуть народити дитину, але всиновити – ні. Чому вимоги до всиновлювачів такі важливі?

Коли свідомі люди вирішують стати батьками, то вони стають на медичний облік, їх супроводжують лікарі, іноді соціальні працівники, якщо сім’я живе в складних життєвих обставинах. Вони повинні мати, де жити, аби в дитини був дах над головою.

До усиновлювачів якихось особливих вимог теж немає. Законодавство лише визначає мінімальні критерії, яким має відповідати усиновлювачі. Наприклад, відсутність судимості. Щодо вимог до житла, то необов’язково мати власне житло – воно може бути також орендованим. Також потрібно мати дохід, щоб утримувати дитину. І це не особливі вимоги. Це умови, які мають гарантувати безпеку дітей.

Ми маємо розуміти і усвідомлювати, що дитина – це не іграшка, що ми несемо відповідальність за її життя та здоров’я. Тому до усиновлювачів є певні вимоги для того, аби перевірити психологічну, фізичну, фінансову готовність родини стати родиною для дитини, яку вони беруть, по суті, від держави на своє виховання, забирають у своє життя.

Вимоги до біологічних батьків не можуть бути формалізовані так само, як до усиновлювачів, оскільки біологічні батьки мають природне право на батьківство, що є невід'ємною складовою людського життя і закріплено у багатьох міжнародних та національних законодавчих актах.

Звичайно, діти, які народжуються, не обирають своїх батьків. Але якщо батьки не виконують свої обов’язки, – їхні діти і потрапляють потім в інституційні заклади. А готовність усиновлювачів до свідомого батьківства – це можливість уникнути повторної травматизації дитини, про яку не змогли належно попіклуватися біологічні батьки.

"Україна для кожної дитини": як працюватиме платформа

Чи можете розповісти про історію створення платформи та про те, які перспективи реалізації цієї ідеї?

В українському інфопросторі є чимало ресурсів, які пропонують інформацію про усиновлення та сімейне виховання дітей. Проте усі вони "розпорошені". Жодного онлайн-ресурсу, де була б зібрана вся потрібна інформація з цього питання, немає. Тому і було ухвалено рішення створити єдину державну онлайн-платформу про усиновлення та сімейне виховання дітей.

Це буде централізований ресурс, який дасть змогу забезпечити доступ до потрібної інформації, консультаційної підтримки та ресурсів для тих, хто розглядає можливість усиновлення або альтернативного батьківства (опіка чи піклування, прийомна сім’я, велика прийомна сім’я або ж патронатне виховання).

Перспективи реалізації цієї ідеї включають збільшення доступності інформації про усиновлення та сімейне виховання, покращення процесу адаптації дитини та сім'ї, а також популяризацію сімейного виховання дітей в Україні. Шляхом постійного оновлення та розширення функціоналу платформи, у співпраці з експертами та партнерами у сфері захисту дітей, можна досягти покращення якості підтримки для дітей і сімей, які розглядають альтернативні форми виховання.

Якщо ж говорити про інший ресурс – Єдину інформаційно-аналітичну систему "Діти", – вона призначена для накопичення, зберігання, обліку, пошуку та використання даних про:

• дітей, які залишилися без батьківського піклування,
• дітей-сиріт,
• дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх категорії,
• дітей, які можуть бути усиновлені,
• дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, які тимчасово переміщені (евакуйовані) на території України, де не ведуться воєнні (бойові) дії, або за межі України,
• кандидатів в усиновлювачі – потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів та заклади в Єдиному банку даних.

Це потрібно для покращення управління даними про дітей, які залишилися без батьківського піклування та кандидатів в усиновлювачі. Трансформація цієї системи дасть змогу зробити процес подання документів та пошуку дитини більш прозорим та ефективним для кандидатів в усиновлювачі. Крім того, систематизація інформації про дітей, яким потрібна державна підтримка, допоможе забезпечити їх потрібними ресурсами та послугами. Аналітичні дані, які надасть ця система, також стануть цінним ресурсом для ухвалення управлінських рішень на користь дітей.

Які є сподівання від роботи єдиної онлайн-платформи для усиновлення? Чи можна сподіватися на те, що з роками нам вдасться в рази зменшити кількість дітей, позбавлених батьківського піклування?

Ми можемо сподіватися, що діти не будуть потрапляти в інституційні заклади, якщо зміцнюватимемо спроможність родин, розвиватимемо превенцію вилучення дітей із сім’ї. Коли буде достатньо фахівців соціальної роботи, які будуть бачити дітей, коли все суспільство не проходитиме повз дітей, якщо бачитиме, що дитина в небезпеці.

Тому онлайн-платформа – це не якась панацея, яка зробить так, щоб діти не потрапляли в інституційні заклади. Онлайн-платформа про усиновлення та сімейні форми виховання – це інструмент, аби допомогти дітям, які вже залишились без біологічних батьків, знайти нову родину.

Але було би класно, якби в цій платформі взагалі не було потреби. Щоб наше суспільство було настільки зорганізованим, що навіть якщо б дитина потрапила в складні життєві обставини, то були б родичі, друзі, сусіди тощо, які б вчасно надали підтримку родині цієї дитини або ж забрали до себе на виховання саму дитину, якщо вона вже втратила сім’ю. Щоб у принципі в системі всиновлення та пошуку батьків не було потреби.