MAGA-хаос через відставку Маккарті: чи дійсно допомога Україні є такою обтяжливою для США

Відставка Кевіна Маккарті значно посилила й без того великий хаос і нестабільність у Конгресі США, зокрема й у республіканській партії на тлі запеклої боротьби за бюджет США, де головним спірним питанням стала фінансова та військова допомога Україні. Про чергову хвилю політичної кризи в США та як це може вплинути на нашу державу – читайте в матеріалі 24 Каналу.

До теми Відставка Маккарті у США: усі деталі про історичне рішення і його вплив на допомогу Україні

Чому Кевіна Маккарті відправили у відставку

Маккарті – представник республіканської партії США, з 2007-го року він конгресмен від штату Каліфорнія, а з 2014 року – лідер республіканців у Палаті представників. Він з респектабельного крила консерваторів – так званої "Чайної партії", яка вважалася радикальною частиною Республіканців у ті часи, коли ще не з'явився Трамп і трампісти.  

Спікером Палати представників його обрали лише в січні 2023 року. Маккарті замінив на цій посаді Ненсі Пелосі, представницю демократичної партії, яка до того мала більшість у Конгресі. Нині ж більшість у республіканців, при цьому демократи зберегли більшість у верхній палаті парламенту США – Сенаті. 

Обрання спікера Конгресу у січні 2023 року не обійшлося без скандалу – Маккарті обрали лише з 15 спроби у надзвичайно нервовій атмосфері, що радше нагадувала "реаліті-шоу". Ті події засвідчили очевидне –  політична система у наймогутнішій державі світу хворіє. Нинішня відставка це лише підтвердила.

За відставку проголосували 216 членів (демократи та 8 республіканців), проти – 210 (республіканці), і утримались 7. Натомість 8 конгресменів, які проголосували "за", є MAGA-республіканці, тобто радикальні прихильники Трампа.

Цікаво, що за даними американських ЗМІ, в Маккарті загострились відносини з Трампом в останні місяці.

Попри загрозу шатдауну Байдену таки вдалося раніше домовитись з Маккарті про схвалення бюджету. Кожна зі сторін фактично пішла на поступки. Водночас демократи намагалися "протиснути" питання допомоги Україні на окремому голосуванні, не чекаючи 17 листопада (нового голосування за поправки до бюджету).

Тоді ж частина американців, яка фактично підтримує республіканців, а також представники партії розцінили домовленість Маккарті з Байденом як "зраду". Точніше, відмову від принципів та планів республіканців.

Чому відставку Маккарті підтримали демократи? Тут все очевидно, їм насправді було за що недолюблювати спікера:

• він ініціював процедуру імпічменту президенту Джо Байдену;
• був активним противником розслідування справи "6 січня" (мовиться про штурм Капітолія прихильниками Трампа). 

Чому республіканці допустили відставку Маккарті?

Ця подія вказує на очевидну внутрішню кризу в партії. Республіканці наразі не можуть об'єднатися, у них є "ракова пухлина" у вигляді трампістів, до прикладу Метт Гейц, який може піти проти більшості та призвести до стратегічних провалів.

Наразі нової сильної та компромісної кандидатури немає. А ця посада є надважливою, адже спікер визначає, кому надавати першість у висловлюваннях, а також регулює та адмініструє всю роботу.

Детальніше про політичний шлях Маккарті й те, як він опинився у кріслі спікера читайте в нашому матеріалі за посиланням. 

Чому США перебувають у політичній кризі

Американську політику уразив вірус популізму, причому обрання президента Трампа та створення групи республіканців MAGA (скорочення від слогана Трампа і трампістів –  Make America Great Again) були лише симптомами. Обидва головні табори американської політики – республіканці та демократи – опинилися в глибокій кризі й більше не можуть сформулювати програму, яка б об'єднувала суспільство.

Натомість зростає радикалізм, поляризація та популізм. У підсумку Дональд Трамп у 2016-му здався виборцям меншим злом, аніж лівий популіст Берні Сандерс і просто популістка Гілларі Клінтон.

Це підсилило тренд –  політики побачили, що саме популізм є найбільш виграшною стратегією. Натомість так звані "нормальні політики" з обох таборів несподівано стали маргіналами.

Особливо чітко це простежується в Республіканській партії. Колишні політичні спадкоємці переможців у холодній війні нині швидше наслідують не Рейгана чи Буша-старшого, а Олега Ляшка. Вони втратили підтримку середнього класу і тепер все більше апелюють до мешканців американського Гартленду.

Єдине, що не змінюється, їхніми спонсорами так само залишаються великі корпорації (нині їх втіленням є Ілон Маск –  одіозний виходець з ПАР, який нині активно симпатизує саме групі трампістів з MAGA).

Справи в демократів також не дуже –  вони замкнулися у своїй інформаційній бульбашці, створеній соцмережами, а тому просто не уявляють реалій.

Зверніть увагу! Ставка на Гартленд та посилення популізму, який інколи політологи помилково називають також "правим поворотом" – не вигадка США, а глобальний тренд. 

Нині можемо бачити його на прикладі виборів у Європі. Восени 2023 року завдяки голосам з "глибинки" та популістським гаслам на виборах у Словаччині переміг Роберт Фіцо та його політсила. За кілька тижнів його успіх, за тим самим сценарієм, можуть повторити польські правоцентристи з партії "Право та Справедливість". 

Саме в такому стані американський політикум зустрів чи не найбільший виклик у сучасній історії –  російське вторгнення до України. Американські аналітики змогли передбачити російську агресію, але політики не спромоглися ані зупинити її, ані спрогнозувати подальший розвиток подій.

• У підсумку довелося реагувати "з коліна". Україна все ж отримала підтримку від США, було навіть сформовано двопартійну підтримку спротиву агресії, США стали на чолі коаліції й виступили локомотивом надання Україні летальної зброї.
• Цей процес міг бути значно швидшим, якби адміністрація президента Байдена розкусила блеф росіян і не перебільшувала ризики ескалації. Затягування передачі систем ППО, танків і літаків коштувало Україні успіхів на фронті та людських життів. Для Байдена ж це було втратою політичних балів на прийдешніх виборах.

Оскільки війна стала головною темою для адміністрації Байдена, а економічні негаразди всередині США вдалося доволі ефектно подолати, то саме збройна та фінансова допомога Україні автоматично стала ціллю для критики зі сторони республіканців.

У 2022 році ця тема не лунала так гучно –  ми бачили лише окремі висловлювання представників так званого "Кокусу свободи" та скандальні антиукраїнські заяви етнічної українки, уродженки Носівки конгресменки Вікторії Спартц. Натомість у 2023-му республіканці розіграли карту підтримки України значно інтенсивніше.

Варто розуміти, що, де-юре, це не атака республіканців безпосередньо проти України, а форма політичної боротьби, що є частиною традиційної для політики США дихотомії – бути проти того, за що виступає твій конкурент. Втім, якщо в США це лише суперечка за голоси, то для України це питання життя та смерті.

Популізм розквітає – для чого республіканцям потрібний шатдаун

Не останню роль у цьому зіграв вже колишній спікер Маккарті. При цьому сам Маккарті, схоже, так не думає, адже для нього підтримка України була лише політичною кон'юнктурою.

На початку вересня він відзначився демаршем і не давав президенту Зеленському виступити з трибуни Конгресу, проте за кілька тижнів вже домовився з демократами, що не буде блокувати підтримку України. До цього весь 2023-й рік Маккарті, за будь-якої можливості, намагався завадити допомозі Україні, банально не виносячи питання на розгляд Конгресу.

Тепер же Маккарті сам став жертвою "змови".

Ініціатором усунення спікера був конгресмен від штату Флорида – трампіст Метт Гейц, а підставою –  спільне з Демократами голосування 1 жовтня за погодження короткострокової резолюції про фінансування уряду США, щоб уникнути його потенційного шатдауну, точніше – відтермінувати до 17 листопада 2023 року.

Радикальним республіканцям штучний шатдаун був потрібний, щоб разом з усім держсектором припинилося фінансування й спецпрокурора Сміта, який веде розслідування проти Трампа.

Також Маккарті нагадали й про відмови від блокування допомоги Україні. Звісно ж, не забули стару пісню про ізоляціонізм.

Мене стурбувало повідомлення про таємну угоду щодо фінансування України, яка дозволила б надати більше грошей для України разом з фінансуванням для нашого власного кордону на півдні країни. Наскільки образливим це має бути для нашої митниці, прикордонників та людей, які страждають через незахищеність кордону, що деякі з моїх колег готові боротися за власний кордон лише за умови, що вони зможуть відправити мільярди доларів в Україну, щоб ті добре профінансували кордон їхньої держави. З мене досить,
–  ініціатор відставки спікера Маккарті конгресмен Гейц пояснює свою ініціативу в залі Палати представників 2 жовтня 2023 року.

При цьому, раніше Маккарті активно загравав із трампістським крилом своєї ж політисили – ініціював старт процедури щодо імпічменту Байдена, навмисно не вносив проєкт бюджету на голосування в Конгресі, а раніше в обмін на обрання погодився, що питання відставки спікера може ініціювати будь-який конгресмен. Що, власне, й сталося 3 жовтня.

Тепер на американський парламент чекають нові турбулентні часи та нові вибори спікера.

Чи дійсно допомога Україні така обтяжлива для США

Одним з аргументів трампістів є те, що допомога Україні –  дуже дороге задоволення навіть для світового гегемона та найпотужнішої економіки світу. Нобелівський лавреат з економіки Пол Кругман переконливо спростував цю тезу в різкій колонці для New York Times.

Пан Кругман наводить кілька прикладів:

• Він пише, що за 18 місяців після російського вторгнення допомога США для України склала 77 мільярдів доларів.
• При цьому загальні федеральні витрати наразі складають понад 6 трильйонів доларів на рік, або понад 9 трильйонів доларів кожні 18 місяців.
• Тож допомога Україні становить менш як 1% федеральних витрат (і менше ніж 0,3% від ВВП). Військова частина цих витрат взагалі дорівнює менш ніж 5% оборонного бюджету США.

За свої відносно невеликі гроші США отримує демілітаризацію свого геополітичного супротивника і при цьому не втрачає власних військових –  за американців все роблять українці. По факту, це ідеальна війна для Америки.

Також економіст нагадав, що збільшення витрат членів НАТО на оборону було одним з основних пунктів програми самого Трампа, а оборона та укріплення кордонів –  це взагалі різні видатки бюджету, які не пов’язані між собою і не перетинаються. Тобто, всі заяви трампістів – чистісінький популізм.

В принципі, це було зрозуміло й без нобелівського лауреата, але проблема в тому, що електорат MAGA не полюбляє читати The New York Times.

Які наслідки політичної кризи в США для України?

Ще за спікерства Маккарті Палата представників ухвалила кошторис, який не передбачає підтримку України. Для того, щоб отримати голоси республіканців, демократи виділили питання допомоги України в окремий законопроєкт. Тоді це не називали великою проблемою й справедливо вважали, що необхідні Україні мільярди будуть у наступному документі.

Нині ж процес суттєво затягується щонайменше до обрання нового спікера. До цього конгресмени не мають права голосувати за інші нагальні питання.

Кошти є. Уряд працюватиме, тому нічого не загрожує поставкам зброї і обладнання, які були ухвалені раніше,
– посол України в США Оксана Макарова пояснює суть політичних ігор в Конгресі й запевняє, що підтримка України не припиниться.

Ми вже побачили, що обрання нового спікера – процес складний, особливо, коли конгресмени-трампісти так само вважатимуть, що мають "золоту акцію". Але рано чи пізно він завершиться і тоді питання допомоги Україні таки з'явиться на порядку денному. В цьому переконаний і президент Джо Байден.

Водночас президент Зеленський також запевнив, що в України немає часу на хвилювання щодо підтримки на тлі подій у США. Глава держави наголосив, що під час свого останнього візиту в США він почув від Байдена запевнення у 100-відсотковій підтримці Білого дому та двопартійній підтримці від Конгресу.

Можливо, до того часу представники субкультури MAGA нарешті зрозуміють, що Америка була та є великою не завдяки ізоляціонізму, який вони нині проповідують, а виключно завдяки активній позиції на світовій арені.

Натомість республіканська більшість у Конгресі має усвідомити, що опинилася в стані заручників трампістів, які лише прискорюють деградацію такої поважної партії. Виходом може стати повернення до "нормальності" та об'єднання з частиною демократів заради обрання нового спікера, який забезпечить стабільність системи.

У цьому випадку питання допомоги Україні може стати фактором для консолідації поміркованої більшості двох політсил і нарешті перемоги здорового глузду.