Вихід з ПАРЄ: про причини і наслідки можливого демаршу України

Росія порушила основоположні принципи Ради Європи

Російську делегацію виключили з Парламентської Асамблеї Ради Європи ще в квітні 2014 року – одразу після анексії Криму. Власне, це й було основною причиною. Як було зазначено в резолюції, "дії Москви порушують основоположні принципи Статуту Ради Європи". ПАРЄ ухвалила, що, окрім позбавлення права голосу, російські депутати позбавляються права бути представленими у керівних структурах Асамблеї, а також бути членами спостережних місій ПАРЄ на виборах. Також Асамблея зберегла за собою право анулювати повноваження російської делегації, якщо вона не піде на деескалацію ситуації в Криму та не відмовиться від анексії цієї частини території України.

Росію виключили за анексію і війну на Донбасі. Голова делегації РФ Пушков

Через рік, в 2015-му, коли Росія вже повним ходом розгорнула війну проти України на Донбасі, ПАРЄ продовжила санкції. Голосування було майже одностайним – 128 за і 11 делегатів проти. В тій резолюції мова йшла про те, що повноваження російської делегації не анулюються, але санкції, введені в квітні 2014 року, зберігаються. ПАРЄ зазначила, що вона "шкодує про рішення російської делегації припинити всі офіційні контакти з Асамблеєю до кінця 2015 року, включаючи всі візити від імені керівництва Асамблеї". ПАРЄ однією з умов повернення Росії назвала "повне виконання Мінських угод і пакету заходів з виконання цих угод, в яких Російська Федерація є однією зі сторін, а також вплив на бойовиків, щоб ті зробили те ж саме".

Однак делегати ПАРЄ під час дебатів схилялися до того, щоб продовжувати вести діалог з Москвою.

Тривожний сигнал

В 2016 році делегація Росії, "забігаючи наперед", відмовилася від участі в роботі ПАРЄ. В самій Асамблеї висловилися за те, щоб не повертати Росію в 2016 році. Але ще в червні під час обговорення цього питання депутати наголосили на можливому парламентському діалозі і співробітництві "в рамках цінностей ПАРЄ". Також було зазначено про можливість повернення росіян у 2017 році, щоб "сприяти миру".

ПАРЄ має заявляти, що не згодна з тим, що робить Росія. Але ми не повинні відправляти їм електронні листи, ми повинні говорити з ними обличчя до обличчя,
– зауважив тоді депутат Йєн Ліддел-Грейнджер.

Власне, схожих висловів серед депутатів Асамблеї було чимало. Крім того, в січні 2016 року ПАРЄ планувала ухвалити відверто проросійську резолюцію, автор якої – іспанець Аркадіо Діаз Техера – відверто говорить про прихильність до Росії, а в 2015 році голосував проти продовження санкцій. Суть резолюції була простою: "ми дуже шкодуємо, нам так незручно, і ми дуже хочемо".

Ударом нижче пояса було зауваження: "ПАРЄ засуджує випадки за участю членів Асамблеї, коли вони стикалися із загрозами кримінального або адміністративного провадження лише через те, що вони (депутати) порушували законодавство відповідної країни щодо в’їзду на її територію, здійснюючи своє право на вільне переміщення. Асамблея підкреслює, що незалежно від того, чи є легітимними наполягання окремих країн на своїй територіальній цілісності, суверенітеті, а також на належності цій країні певної території, вони (країни) не можуть звільняти себе від дотримання фундаментальних свобод та верховенства права, впроваджуючи обмеження проти окремих осіб".

Заради економічної вигоди ПАРЄ готова закрити очі на війну в Україні

Тобто, депутати ПАРЄ раптом вирішили, що вбивство людей на іншій території ще не привід для санкцій. Замість того, щоб захищати основні демократичні цінності, впроваджувати на європейському просторі демократичні свободи, захищати права людини – заради чого організація і створювалася – злочинцям дають зелене світло. Тоді українська і грузинська делегації змогли добитися лише пом’якшення формулювань. Виключити повністю проросійські абзаци ПАРЄ відмовилася.

ПАРЄ втрачає авторитет. Час діяти жорсткіше

Заяви деяких представників ПАРЄ про те, що після вересневих виборів у російську Думу делегацію можуть повернути в Асамблею, стали останньою краплею. По-перше, парламентські вибори в Росії, по суті, нелегітимні – адже в них братимуть участь українські громадяни, які проживають в анексованому Криму. І Україна неодноразово наголошувала на цьому і в Страсбурзі, і в Брюсселі. По-друге, ПАРЄ ще й не виключає можливості повернення російської делегації. А включення до складу делегації представників Криму фактично легалізує анексію. І це станеться в той момент, коли на сході України продовжується ескалація військового конфлікту з боку проросійських бойовиків і російської армії.

Звичайно, українська делегація не могла не відреагувати. І заява Володимира Ар’єва про можливість відмови від участі в роботі Асамблеї, якщо буде повернуто делегацію РФ за принципом "широко закритих очей", – цілком логічна. Крім того, Ар’єв заявив, що рішення в ПАРЄ, на жаль, ухвалюються через корупційну складову.

Ар’єв звинуватив депутатів ПАРЄ в корупції

Про те, що Україна може вийти з ПАРЄ, говорить і міністр закордонних справ Павло Клімкін. Він зазначив, що Україна може відмовитися від участі в ПАРЄ, якщо повноваження російської делегації будуть визнані, незважаючи на нелегітимність виборів в Держдуму РФ на території окупованого Криму.

Справді, яке повернення, якщо, як зауважив на своїй сторінці у Facebook представник України в Раді Європи Дмитро Кулєба, росіяни не виконали жодного з пунктів резолюцій ПАРЄ? Але відповідь достатньо очевидна.

В ПАРЄ є впливові люди, які хочуть повернення російської делегації. В Старому світі достатньо багато агентів російського впливу – це ні для кого не секрет,
– розповів сайту директор Центру суспільних відносин Євген Магда.

На його переконання, справа не в Україні, а в тому, що багато західних представників європейської еліти сприймає Росію, як вигідного економічного партнера. Тому, за його словами, Україна повинна більш активно відстоювати свої інтереси. А практика здійснення політичних і зовнішньополітичних демаршів – достатньо поширена.

Можливий демарш української делегації не потягне якихось негативних наслідків. Якщо аналізувати останні заяви президента Петра Порошенка і міністра закордонних справ Клімкіна, то Україна схиляється до більш жорсткої позиції на зовнішньополітичній арені. Це свідчить про те, що зникають ілюзії з приводу договороспроможності Росії,
– зауважив він.

При цьому, додає Магда, це не значить, що Україна повністю виходить з Ради Європи. Вона продовжить там працювати, але наші депутати не сидітимуть поруч із депутатами країни-агресора.

В свою чергу політичний експерт Григорій Перепелиця зазначає: якщо ПАРЄ відновить у правах Росію, то це свідчитиме, що Асамблея втрачає свій авторитет.

Першочергове призначення, заради чого, власне, і створювалася ПАРЄ, – поширення демократії, свобод на європейському просторі, захист прав людини. Все те, що було закріплено в заключному Гельсінському акті. Нині Асамблея фактично своїми заявами нівелює свої цінності,
– говорить Перепелиця.

На його думку, вийшовши з ПАРЄ, Україна, звичайно, може втратити майданчик для відстоювання своїх позицій. Однак, коли цей майданчик дискредитує сам себе, то втрат небагато. Своїм кроком, говорить Перепелиця, ми показуємо, що ПАРЄ відходить від цінностей, які декларує. І цим ми змусимо їх замислитися.

За словами політолога Василя Мокана, чим жорсткіше Україна діятиме на зовнішньополітичній арені, тим краще для нас. Він також переконаний, що така позиція ПАРЄ відбулася через сильне проросійське лобі в цій структурі.

У ПАРЄ відбувається зміна акцентів по відношенню Росії. Призупинення роботи російської делегації – був санкційний крок через військову агресію проти України. Зараз за допомогою різних дипломатичних інструментів, грошей, інших заохочень відбувається прямий або опосередкований підкуп деяких членів ПАРЄ, щоб гучніше лунали заклики про повернення делегації РФ,
– говорить Мокан.

Політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач також переконаний: цілком реалістично через демарш української делегації домогтися досягнення того, щоб російська делегація у ПАРЄ не відновила свою роботу. Однак, вважає він, зробити це потрібно до можливого ухвалення такої резолюції ПАРЄ.

"Думаю, Україна буде ухвалювати рішення після того, як відбудеться ухвалення рішення про повернення чи неповернення російської делегації, а не до того. Коли це відбудеться, українська делегація може покинути ПАРЄ, це буде демарш. А от чи повернеться туди, буде залежати від контексту, від інших подій, прогнозувати які сьогодні важко", – пише він на своїй сторінці в Facebook.

Дійсно, заяву про демарш треба підкріпити реальними діями. А з цим в Україні завжди проблеми. Ар’єв не приховує, що в українській делегації немає консенсусу щодо такого рішення. Наша делегація має право самостійно прийняти рішення про вихід. Хоча не всі депутати можуть це підтримати. Приміром, Надія Савченко, яка у своїх заявах часто озвучує позицію Москви щодо конфлікту на Донбасі. Дмитро Кулєба зазначив, що Україна подумає на цим питанням.

Але, як зауважив Василь Мокан, повинна бути консолідована позиція і делегації, і влади. Тому ще питання, чи наважиться схвалити такий крок Київ. Адже в Європі це можуть сприйняти неоднозначно і навіть звинуватити нас у тому, що ми не хочемо діалогу і йдемо на загострення і конфронтацію.

Досить прямолінійно написав відомий волонтер Віталій Дейнега, який не на словах знає, що таке війна.

Європа занадто довго вимучувала своє благополуччя. Але через безхребетність вони його втратять, як це вже було в 1939-му. Великий привіт хлопцям у рожевих окулярах, які вірять в європейські цінності і не бачать європейських шлунків,
– зазначив він на сторінці в Facebook.

Останні два роки продемонстрували: чим більше ми заграємо з зовнішньополітичними партнерами, тим сильніша криза на сході України і все більш зухвало веде себе Кремль. Закривати очі на те, як ігноруються наші інтереси, не можна. Демарш буде кроком, який повинен показати, по-перше, що Україна готова наполегливо відстоюватиме свої права. По-друге, сидіти поруч із представниками країни, чиї громадяни вбивають безкарно наших співвітчизників, не лише означає, що ми схвалюємо такі дії агресора, а й те, що самі депутати ПАРЄ також стають учасниками цього кривавого злочину.

Читайте також: Вибори у Росії: як голосування за новий склад Держдуми вплине на Україну