Тотальний відеонагляд і пошук ухилянтів: що відомо про законопроєкт і яку владу матиме МВС

Наразі це лише пропозиція. Щоб вона стала законом, законопроєкт має підтримати парламент, а потім – підписати президент. Центр спільних дій пояснює, як запровадження тотального відеомоніторингу загрожує знищити приватність та які ще ризики несе ця ідея.

До теми МВС пропонує ввести систему тотального відеонагляду: кого і як будуть моніторити

Масове стеження задля благих цілей?

Законопроєкт про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки пропонує безперервне відеоспостереження за громадянами та їхніми автівками в місцях загального користування, на підприємствах, в закладах освіти й охорони здоров'я.

На практиці це означатиме, що камери будуть всюди, де їх можна приладнати. Щойно людина переступає поріг житла – вона вже в об'єктиві. Камери в автоматичному режимі записуватимуть відео та звук. Все це – начебто задля безпеки самих громадян і запобігання злочинності.

Система матиме функцію розпізнавання обличчя і зможе отримувати персональні дані з державних реєстрів платників податків, демографічного, системи біометричної верифікації, реєстру транспорту. Власником і розпорядником системи буде МВС.

В розпорядженні відеонаглядачів опиняться:

• відцифрований образ обличчя;
• ім'я, дата й місце народження, стать;
• інформація про місце проживання та громадянство;
• номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.

Система зберігатиме дані 15 років. Все це діятиме не тільки під час війни – захід не тимчасовий, а постійний. Якщо цей "Великий брат" запрацює – це назавжди.

Основне право кожної людини – це право на приватність. Постійне спостереження за людьми усуває цю межу, дозволяючи державі або іншим силам відстежувати кожен рух громадян. В результаті можна отримати самоцензуру, страх висловлювати свою думку, обмеження свободи слова. Люди вже жили так за часів СРСР,
– каже аналітикиня Центру спільних дій Ірина Корженкова.

Зараз теж є камери. Як вони працюють?

Сьогодні в Україні немає єдиної централізованої системи відеомоніторингу. Камери часто встановлює бізнес, щоб запобігти крадіжкам та псуванню майна. Роблять це й різні організації та органи влади, але використання камер спостереження не регулюється єдиним законом. Хоча й встановлювати їх не заборонено.

Проте згідно із законом "Про захист персональних даних", відеоспостереження не може бути прихованим. У місці, де введеться відеонагляд, має бути відповідне попередження. До того ж кут запису не може охоплювати приватні будинки.

• Законопроєкт же пропонує, що організації, підприємства й установи мають передавати дані з власних камер до цієї єдиної системи МВС.
• Мають це робити й громадяни, якщо їхня особиста камера повністю або частково охоплює публічні місця. Тобто держава в особі МВС матиме доступ до всіх камер у режимі реального часу.

Коли держава має доступ до величезних обсягів даних про поведінку громадян, вона може використовувати цю інформацію для маніпуляцій, дискримінації та репресій. Це суспільство, де кожен боїться виступити проти влади. Чи хочемо ми чогось подібного – риторичне запитання,
– зауважує аналітикиня.

На її думку, саме по собі відеоспостереження не є поганим і дійсно може допомогти в боротьбі зі злочинністю. Та коли цей процес стає тотальним і неконтрольованим, він перетворюється на потужний інструмент для обмеження свобод і прав людини.

Цей законопроєкт загрожує насамперед згортанням демократії, адже він небезпечно поширює вплив МВС на все суспільство. Якщо цю ініціативу запровадять, Україна ризикує перетворитися на поліцейську державу,
– зауважує юристка.

Відеонагляд допоможе затримувати ухилянтів?

Оскільки законопроєкт пропонує слідкувати за всіма людьми в публічних місцях, то це цілком можливо, зазначає аналітикиня Ірина Корженкова.

Тобто камера зможе ідентифікувати військовозобов'язаного будь-де на вулиці: коли той робитиме покупки в магазині, відвідуватиме лікарню чи прогулюватиметься сквером. Ба більше, навіть по дорозі до цих місць, адже камери хочуть встановлювати на всіх вулицях та провулках.

У цьому контексті є також логічним стеження за авто, зокрема на стоянках та парковках. Адже вже ухвалений закон про мобілізацію передбачає обмеження права керувати автівкою для тих, хто ухиляється від служби у війську.

Оскільки поліція матиме дані в режимі реального часу, зможе швидко знайти транспортний засіб та його власника.

Якщо нічого не порушуєте, ви в безпеці? – Ні!

Важливо розуміти, що існує низка ризиків і проблем, які виходять за межі поведінки громадян.

• По-перше, є непоодинокі випадки хибного спрацювання системи розпізнавання облич. Так, у США за пограбування й викрадення авто заарештували жінку на 8 місяці вагітності – згодом виявилося, що система помилилася. Тобто навіть якщо ви – законослухняний громадянин, є ризик стати жертвою помилкових дій системи.
• По-друге, громадяни часто не мають доступу до інформації про те, як їхні особисті дані використовуються і хто має до них доступ. Це породжує ризик неетичного або незаконного використання відеоматеріалів.
• По-третє, постійне спостереження може змушувати людей змінювати свою поведінку, навіть якщо вони не роблять нічого протизаконного. Наприклад, громадяни можуть припинити якусь активність (скажімо, ходити на мітинг), побоюючись, що їхню поведінку використають проти них, навіть без порушення закону.

І зрештою, навіть якщо дії людини сьогодні не порушують закон, завтра закон може змінитися. Те, що раніше було допустимим, стане незаконним. У таких умовах відеодані можна використати проти громадянина постфактум.

Системи відеомоніторингу можуть стати мішенню для хакерів або шахраїв. Навіть якщо ви не порушуєте закон, ваші особисті дані можуть викрасти й використати злочинці.

Чи допоможе відеонагляд боротися із російським ПЗ?

Один аргумент авторів та МВС, яке може стати розпорядником мегабази з найчутливішими даними громадян, стосується необхідності боротьби з російським програмним забезпеченням. Однак для того, щоб викорінити вороже ПЗ, треба лише зобов'язати сертифікувати чи ліцензувати програмне забезпечення відеокамер.

Законопроєкт же передбачає набагато ширші повноваження для правоохоронних органів. Демократичні країни не створюють інструментів тотального, централізованого контролю за своїми громадянами, бо це посягає на їхню свободу і приватне життя,
– підкреслює Ірина Корженкова.

Експертка наголошує, що законодавство, яке загрожує приватності, повинне максимально чітко окреслювати межі відеоспостереження, відповідальність за порушення цих меж та гарантії приватності, щоб одного дня ми не прокинулися у світі орвеллівської антиутопії.