"Образи були нормою": як постраждалим ідентифікувати домашнє насильство

Домашнє насильство може бути фізичним, сексуальним, економічним та психологічним. Не завжди постраждала людина може зрозуміти, що вона потерпає від того чи іншого виду насильства. 90% постраждалих – саме жінки.

Зверніть увагу Домашнє насильство та токсичні стосунки: куди звернутися по допомогу

24 канал розповідає історію жінки, яка страждала від психологічного та фізичного насильства, терпіла побиття та погрози, однак таки змогла піти від свого кривдника. Зараз вона на шляху до розлучення. Також розповідаємо про мобільні бригади соціально-психологічної допомоги UNFPA, які підтримують постраждалих і допомагають їм розірвати коло насильства.

"Домашнє насильство почалося, коли завагітніла"

Олександрі (ім'я змінено) 24 роки, вона з Луцька. Жінка тривалий час потерпала від психологічного та фізичного насильства. Олександру кривдив її чоловік. Жінка розповідає, що проживала з ним майже три роки, однак офіційно одружилися вони лише у жовтні 2022 року.

Олександру кривдив її чоловік / Фото 24 каналу

Ми не вважали, що офіційний шлюб змінить наші відносини, але після народження дитини, коли я пробувала від нього піти, він зрозумів, що потрібно офіційно оформити наші стосунки, щоб він мав більше прав і міг більше контролювати. Тоді йому вдалося мене переконати. Були навіть погрози, лякав, що забере дитину,
– розповідає Олександра.

Вчиняти домашнє насильство чоловік почав тоді, коли жінка завагітніла. Зараз їхній дівчинці вже два роки. За словами Олександри чоловік любить їхню донечку і навмисно він її не скривдить.

"Вже тоді почалися з його сторони такі помітні факти насильства: психологічного, фізичного, знецінював мене, контролював", – пригадує жінка.

Олександра розповідає, що чоловік вдавався до домашнього насильства періодами. І це залежало від того, коли і скільки він вживав наркотиків. Чоловік зазвичай ображав та зневажав жінку.

"Це була норма. Як тільки ти не погоджуєшся з його думкою, ти погана.... Якщо хочеш кудись піти з дитиною погуляти, треба йому все докладно сказати: куди ти йдеш, з ким, для чого…. Навіть, якщо скажеш, то це ще не означає, що ти підеш з дому. Агресивності в мою сторону було справді багато. Я терпіла, але не завжди це вдавалося. Якщо конфлікти затягувалися, могли бути побої. Він міг підійти і просто мене вдарити. Без причини... Коли була вагітна, теж були побої, ще ревнощі були", – розповідає Олександра.

Вибачення за свої дії чоловік у скривдженої жінки не просив ніколи.

"Він міг лише прийти і сказати, що це я винна, що це я щось не так зробила. Говорив, що я така дурненька, але він мене любить. Оце в нього означало вибач", – зазначає жінка.

Олександра каже, що зробила помилку, коли поєднала своє життя з цим чоловіком.

"Напевно, перший рік нашого життя я його все-таки любила. Далі я його виправдовувала в своїх очах, очах родини. Я хотіла вірити в те, що він виправиться, що в нас все буде добре, що в нас буде своя родина. Однак згодом я таки зрозуміла, що я не винна в тому, в чому він мене звинувачує..", – каже Олександра.

Вибачення за свої дії чоловік у скривдженої жінки не просив ніколи / Фото 24 каналу

Жінка розповідає, що жили вони в будинку чоловіка разом з його батьком. Чоловік вчиняв домашнє насильство і щодо свого тата. Він його неодноразово бив та принижував.

"Раніше ще його мати жила з нами. Але в них з сином теж були конфлікти, він теж її доводив кожного дня. Вона не витримала і переїхала. В батька тут робота, він не міг поїхати з нею. Батько має психологічний страх перед сином. Коли син до нього підходить, то батько руками закривається", – говорить Олександра.

Свекор навіть написав заяву на свого сина в поліцію. Правоохоронці повідомили про негаразди в сім'ї мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги UNFPA.

"Вони приїжджали до нас, але я з ними не говорила. І з поліцією теж я не говорила. Я не могла вийти, я боялася. Я розуміла, що потім буде скандал", – додає Олександра.

"Мені було дуже важко йти"

Жінка розповідає, що кілька тижнів тому таки наважилася піти від свого кривдника. І зараз проживає зі своїми батьками, однак доньку чоловік у неї забрав.

"Ми були з донечкою у моїх батьків і він приїхав забрати нас додому. Як тільки ми відійшли від мого будинку, він почав мене "поливати брудом", почав принижувати. Сказав, що я можу взагалі піти і не вертатися додому. У мене здали нерви, я поцілувала дитину, забрала з коляски свої речі і пішла. Мені було дуже важко йти, дуже...", – розповідає Олександра.

Зараз жінка бачиться із донечкою лише час від часу. Вони гуляють на нейтральній території. Забрати донечку до себе Олександрі не дає чоловік.

"Він її привозить, ми граємося і він її забирає. Дитина на це дуже реагує", – зазначає жінка.

Свекор порадив Олександрі звернутися по поміч до мобільної бригади соціально-психологічної допомоги UNFPA, яка працює в Луцьку.

"Він дав мій телефон працівникам, вони до мене зателефонували. Ми з ними поспілкувалися і тоді я наважилася, і приїхала до них. Це справді дуже велика підтримка і допомога. Свекор мені дуже допоміг. Коли він почав мені розповідати про бригаду, я була на емоціях, знервована. Я не була готова слухати, що він мені радить", – каже Олександра.

Працівникам мобільної бригади жінка розповіла про ситуацію у сім'ї. Зараз Олександра активно спілкується з психологинею бригади. Жінка зазначає, що вже почуває себе набагато краще і чітко розуміє як хоче жити.

"Мене підтримали, пояснили, як правильно зробити, куди краще звернутися. Ми поїхали разом в поліцію, я там написала заяву. Для мене на той момент це була дуже велика підтримка. Я впевнена в тому, що я роблю. Я хочу з ним розлучитися, я хочу повернути дитину, хочу забути цей жах. Також хочу пройти курси для свого розвитку, почати нормально жити і нормально спілкуватися з людьми. Думала стати масажисткою або кухаркою. Ці професії на перших місцях. Більше схиляюся до професії кухарки", – розповідає жінка.

Також Олександра мріє займатися своїм хобі – співати. А ще каже, що більше ніколи в житті не дозволить нікому її кривдити. Також Олександра радить кожній жінці не мовчати про домашнє насильство.

"Трапляються такі люди, які можуть роками вас нищити в середині, змушують повірити в те, що ви погана і нічого не вартуєте. Насправді це не так. Про фізичне і психологічне насильство ніколи не можна мовчати, адже такі люди не міняються, з роками буде тільки гірше. Тож треба звертатися по допомогу. Добре, що є такі центри (прим. ред. – бригади), які допомагають, є люди, які можуть вас підтримати, порадити, підштовхнути. Жінки, будьте сильні і не давайте себе образити", – наголошує Олександра.

"Наше основне завдання – допомогти": у Луцьку мобільні бригади соціально-психологічної допомоги UNFPA працюють понад рік

У Луцьку перша мобільна бригада соціально-психологічної допомоги UNFPA запрацювала у квітні 2022 року. Оскільки місто велике, наразі там функціонує вже дві бригади фахівців. Вони працюють за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні у співпраці з благодійним фондом "Butterfly", за фінансування уряду США (Бюро USAID з питань гуманітарної допомоги). Команда фахівців надає соціально-психологічні послуги постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства.

До складу бригад входять соціальна працівниця, психологиня і кейс-менеджерка.

Перша мобільна бригада соціально-психологічної допомоги UNFPA запрацювала у Луцьку у квітні 2022 року / 24 Канал

"Наше основне завдання – допомогти, а саме: поінформувати, проконсультувати і в разі потреби перенаправити постраждалу особу. Соціальний працівник допомагає зорієнтуватися в послугах, які надає бригада, допомагає із правовою допомогою, психологічною. Психолог розмовляє з жінками, вивчає емоційний стан. Також розмовляємо з членами сімей, особливо з дітками", – розповідає соціальна працівниця мобільної бригади Наталія Риковська.

Про домашнє насильство мобільна бригада дізнається від поліції, з якою тісно співпрацює. Коли у сім'ї відбувається насильство, фахівці насамперед радять звертатися до правоохоронців.

"Саме поліція може зупинити кривдника. Ми коли приїжджаємо, завжди лишаємо свої контакти, коли жінка відходить від того, що сталося, вона телефонує і ми вже надаємо психологічну чи юридичну консультацію", – додає соціальна працівниця мобільної бригади.

Мобільні бригади у Луцьку працюють з понеділка по п'ятницю, кожна має по три виїзних дні і ще двічі на тиждень фахівці у сфері домашнього насильства працюють стаціонарно на вул. Шота Руставелі, 9. Також є гаряча лінія: 050 145 28 91, 096 29 50 515. Дзвінки приймають щодня з 09:00 до 21:00.

"Коли ми на виїзді працюємо, то насамперед переконуємося чи людина в безпеці, неважливо чоловік це чи жінка, а також чи безпечно дітям. Намагаємося з'ясувати, яка саме допомога потрібна постраждалим. За потреби перенаправляємо. Так само і стаціонарно, запитуємо, яка допомога потрібна, інформуємо про наші послуги", – говорить Наталія Риковська.

Соціальна працівниця мобільної бригади каже, що намагається відмежовувати роботу і емоції, попри це історія кожної жінки все ж вражає і зачіпає.

Наталія Риковська працює у мобільній бригаді соціальною працівницею з вересня 2022 року / 24 Канал

"Особливо складно, коли є діти. Але якщо будемо піддаватися емоціям, ми не зможемо правильно реагувати і допомогти знайти вихід з ситуації", – додає Наталія Риковська.

Жінка працює у мобільній бригаді з вересня 2022 року. Каже, щаслива, що може допомагати постраждалим розірвати коло насильства.

"У своїй роботі ми бачимо шлях жінки. Коли приїжджаєш на виклик, ти бачиш жінку щодо якої здійснюється насильство. Коли ту саму жінку бачиш за деякий час, розумієш, що вона змінилася. Для мене робота – це можливість дати жінкам, і не тільки жінкам, поштовх до кращого майбутнього. Не потрібно мовчати, терпіти, все можна вирішити, треба лише бажання", – зазначає соціальна працівниця мобільної бригади.

"Допомагає з клієнтами власний досвід"

Психологиня і кейс-менеджерка мобільної бригади Вікторія Майструк розповідає, що після токсичних стосунків жінка перебуває в розпачі, у неї домінує синдром меншовартості. Жінка переконана, що змінити життя на краще вже неможливо.

Психологиня і кейс-менеджерка мобільної бригади Вікторія Майструк / 24 Канал

"Процес відходу від такого стану довготривалий. Хоча буває по різному: хтось швидше виходить на стежину покращення ситуації. Але є випадки, коли жінки сходять з дистанції. Для цього ми працюємо, щоб вселити віру і надію, що все буде добре", – говорить Вікторія Майструк.

Психологиня каже, що постраждалі дуже часто не можуть ідентифікувати психологічне насильство.

"Жінки думають, що чоловік має такий характер і з цим можна жити. Хоча насправді це психологічне насильство, яке терпіти не можна, адже надалі психологічний тиск може призвести ще й до фізичного насильства", – зазначає Вікторія Майструк.

Вікторія Майструк розповідає, що у минулому також була постраждалою від домашнього насильства.

Вікторія Майструк у минулому теж була постраждалою від домашнього насильства / 24 Канал

"Я взагалі не бачила виходу. Казали: якщо б'є, значить любить. І такі стосунки в мене були шість років. Це було дуже складно. Пригадую, як всі на роботі говорили, що мені пощастило з чоловіком. Бо він мене приводив на роботу і забирав з роботи. Але це не через кохання і турботу, а через контроль і ревнощі", – пригадує Вікторія Майструк.

За підтримки друзів та батьків Вікторія Майструк таки змогла розірвати коло домашнього насильства. Жінка наголошує, що в таких ситуаціях постраждалим неабияк потрібна підтримка. Вона зазначає, що пережитий досвід допомагає їй у роботі з клієнтами.

"Багато жінок мають почуття провини, сорому, що саме з ними таке сталося. Я їм кажу, що зі мною теж таке відбувалося. Коли я говорю про свій власний досвід, то жінки розуміють, що можна рухатися вперед", – наголошує Вікторія Майструк.

Хаб "ВОНА" допомагає жінкам знайти себе

Поруч із мобільною бригадою працює хаб "ВОНА". Його відкрили у Луцьку у вересні 2022 року. Спершу хаб запрацював онлайн, однак згодом перейшов у формат офлайн. Загалом таких осередків в Україні – сім.
Насамперед у хабі допомагають знайти себе, опанувати нову професію. Поміч надають тим жінкам, які опинилися в складних життєвих обставинах, зокрема, пережили домашнє насильство, гендерно зумовлене насильство, змушені були покинули домівку через війну. У хабі працюють координаторка, психологиня, дві кар'єрні радниці та інформаційна менеджерка.

Хаб "ВОНА" запрацював у Луцьку у вересні 2022 року / 24 Канал

"Наш хаб надає послуги освітніх та професійних курсів, тобто людина може змінити свою спеціальність. Також надаємо психологічну допомогу: як індивідуально, так і в групах. Є курси медіаграмотності, де ми навчаємо жінок користуватися комп'ютерами тощо. Є люди, які шукають лише спілкування і ми теж це надаємо. Окрім того, до нас приходять лікарі, які читають лекції жінкам про здоров'я", – пояснює кар'єрна радниця хабу "ВОНА" у Луцьку Ірина Степановська.

У хабі допомагають жінкам знайти себе, опанувати нову професію / 24 Канал

Перед початком співпраці з хабом «ВОНА» кожна жінка проходить анкетування. Так фахівці визначають її потреби та побажання.

"У середньому в активному супроводі у нас понад 600 жінок. Ми їх поділяємо на три категорії: жінки, які шукають себе, вони ходять на всі заходи; жінки, які працевлаштовані, але шукають підробіток або хочуть змінити кваліфікацію; жінки, які активно шукають роботу або хочуть відкрити власну справу. З жінками останньої категорії працюємо активніше, адже в них немає доходу", – розповідає кар'єрна радниця хабу.

Хаб "ВОНА" постійно отримує позитивні відгуки від своїх клієнток. Чимало жінок після відвідування хабу зуміли змінити своє життя на краще.

"Була історія, коли жінка 20 років працювала в журналістиці, але їй її робота не подобалася. Вона прийшла до нас на курси кондитера, опісля влаштувалася в пекарню. Дзвонить і каже, що тепер розуміє, що таке жити, розповідає, що ходить на улюблену роботу", – ділиться успіхами клієнток Ірина Степановська.

Ірина наголошує, що отримує колосальне задоволення від своєї роботи, адже має змогу допомагати жінкам реалізовувати себе.

Ірина Степановська працює у хабі кар'єрною радницею / 24 Канал

"Хаб – це місце, куди жінка може прийти й отримати допомогу. Є скептичні та недовірливі погляди, є розчаровані погляди, але коли за деякий час ти бачиш, що в очах цих людей з'являється вогник – це неймовірно. Коли жінки кажуть, що хочуть до нас повертатися – це найкраща нагорода", – зазначає жінка.

Хаб "ВОНА" активно веде сторінку у Facebook, та має сайт. Працівниці хабу також проводять різноманітні події та тісно співпрацюють з мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги UNFPA.

Якщо вам потрібна допомога мобільної бригади соціально-психологічної допомоги UNFPA в Луцьку, звертайтесь за телефонами: 050 145 28 91; 096 29 50 515.

Контакти мобільних бригад в інших містах та громадах України дізнавайтеся на сайті UNFPA.
Цей матеріал підготовлено в межах Програми з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за підтримки уряду США (Бюро USAID з питань гуманітарної допомоги).

Авторка – Зоряна Казмірук – журналістка 24 каналу