Іномовлення "для своїх": як керівництво каналу FreeДом створило закритий клуб для "обраних"

В умовах повномасштабного російського вторгнення інформація стала зброєю. Спільними зусиллями українських медійників було створено потужний інформаційний фронт, який не лише дав відсіч російській пропаганді, але й домігся, щоб світ дивився на події війни саме через українську оптику. 

Читайте також Чи варто дозволяти в Україні створювати російськомовний контент

Зусилля медіа високо оцінили – не дарма українські журналісти спільно отримали найвищу відзнаку для медійника – Пулітцерівську премію, а українські ютуб-канали, що розповідали світу правду про війну та російське вторгнення, стали лідерами у своєму сегменті.

Успіхи на інформаційному фронті для деяких його "бойових одиниць" стали перевіркою на доброчесність. На жаль, пройшли її не всі. Мовиться, зокрема, про канал іномовлення FreeДом, який щедро фінансується державою. Деталі розповідає у своєму матеріалі профільне видання "Детектор Медіа".

Зверніть увагу!  Телеканал FreeДом був створений Міністерством культури та інформаційної політики (МКІП), як засіб пропаганди та контрпропаганди на ворожій території. Для цього в його ефірі – російськомовний телемарафон, а його виробництвом спільно займаються редакція "Мультимедійної платформи іномовлення України" (МПІУ), медіагрупи StarlightMedia, "Інтер" і 1+1 media.

У цьому пулі також були медіа Ріната Ахметова (Медіагрупа "Україна"), проте, вони самознищилась у липні 2022 року, коли олігарху стало не до медійних іграшок. До речі, ці канали були залучені до роботи над марафоном безальтернативно, фактично без тендеру, але тоді все списали на екстремальні обставини – країна опинилася в умовах відкритої війни. Згодом стало зрозуміло, що це не була випадковість. 

Хто ретранслює контент FreeДом:

Заявлене завдання марафону – поширювати правдиву інформацію про війну на державу-агресора Росію та її союзницю Білорусь. Принаймні, так декларувало Мінкультури та інформполітики разом із керівництвом каналу, саме під це виділялися державою чималі бюджетні кошти – майже 165 мільйонів гривень лише за перші кілька місяців виробництва телевізійного контенту (тобто близько 60 тисяч гривень за годину) – це надзвичайно багато, ціна не ринкова та фактично виглядає як прихована субсидія каналам / олігархічним телегрупам, що опинились на початку війни без реклами і спонсорів.

За задумом, ніби все просто – держава Україна виділяє величезні гроші професіоналам на виробництво контенту, що має не лише протидіяти російській пропаганді, але й розкрити очі самим росіянам і білорусам. Держава, зрозуміло, зацікавлена в тому, щоб цей контент став доступний для якомога більшої аудиторії "там", щоб максимально був поширений на цільову аудиторію, отримував велике охоплення та, відповідно, ефект. Втім, з'ясувалося, що це не зовсім так, а марафон – не лише інформаційна зброя, але й закритий бізнесовий проєкт "для своїх".

Це стало очевидно, коли найпопулярніший YouTube-канал на українському медійному ринку, "YouTube 24 канал", вирішив допомогти FreeДом із розповсюдженням виробленого контрпропагандистського контенту. Це сталося відразу після зникнення телеканалу "Україна 24", а водночас і з припиненням поширення відео на їх YouTube-каналі. Адже саме YouTube нині залишається для росіян чи не єдиним джерелом об'єктивної інформації, в той час, коли решта джерел знищені, заблоковані або взяті під контроль режимом Путіна.

Чому 24 канал підходить для цієї місії найкраще

Для ефективної допомоги у виконання важливої місії у 24 каналу були і є всі можливості: 

• Канал є лідером у своєму сегменті,
• Близько 20% з понад 350 мільйонів щомісячних переглядів припадають саме на Росію та Білорусь (тобто заявлену цільову аудиторію для марафону FreeДом),
• 24 канал має великий досвід та чимало дієвих інструментів для просування та поширення контенту на цій території.
• Після "анулювання" медіа Ріната Ахметова, ресурси якого активно ретранслювали контент FreeДом, утворилася "просадка", як в охопленні аудиторії, так і в кількості переглядів відео, а відповідно й "незахищений фланг на інформаційному фронті" (нагадаємо, наразі Україна живе в умовах війни, а тому такі паралелі цілком доречні).

Щоб підтвердити свою спроможність у реальних умовах, 24 канал на власному YouTube ресурсі розмістив декілька роликів виробництва FreeДом. Експеримент пройшов успішно – сюжети мали дуже непогані цифри переглядів, насамперед, у бажаній цільовій аудиторії – росіян і білорусів (частка переглядів "там" сягала 30 – 40% від загальної кількості переглядів!).

І робили це не з меркантильних інтересів. За словами Романа Андрейка, генерального директора медіахолдінгу, частиною якого є 24 канал, на відео було відключено монетизацію.

Далі почали відбуватися дивні речі. Керівництво FreeДом в особі директорки МПІУ Юлії Островської звинуватило 24 канал у порушенні авторських прав та незаконному поширенні матеріалів.

Говорячи військовою термінологією, звинуватили у тому, що "збили російський літак снарядом, який взяли зі складу без дозволу", хоча цей "снаряд якраз і призначений для того, щоб знищувати ворожу авіацію".

Ситуація стає ще абсурднішою, коли з'ясовується, що запити на "снаряди" подавалися 24 каналом неодноразово і в МКІП і до самого FreeДом, але їх "видавали лише друзям", які, схоже, мають від цього власний комерційний інтерес. При цьому міністру, який має опікуватись "інформаційним боєкомплектом" та доступом до нього для всіх у кого є ефективна зброя для його використання, схоже, нема до того діла. Ба більше, його, мабуть, все влаштовує!

Лист гендиректора ТРК "Люкс" Романа Андрейка до міністра Ткаченка:

Врешті склалася ситуація, коли керівництво каналу FreeДом не дуже переймається через падіння охоплення і переглядів та створює момент, коли начебто "всі рівні, але дехто рівніший".

Такими виявились, як щедро оплачені з держбюджету виробники контенту для FreeДом, так і YouTube-канал "Фабрика новин" (перейменований колишній ресурс ахметівського каналу "України 24", а ще – YouTube-канали, пов'язані з олігархічними телегрупами (StarlightMedia,"Інтер" та 1+1 media).

Керівництво МПІУ "великодушно дозволило" їм забирати відео на власні YouTube-канали та монетизувати (заробляти на цьому) –  остання теза є обгрунтованим припущенням. Нагадаємо, мовиться про контент, виробництво якого є на всі 100% профінансоване державою, яка веде важку війну й на дріб'язкові підкилимні гешефти відволікатись не має ані часу, ані права.

Таким чином, фактично було створено закритий клуб з ексклюзивного "дерибану" контенту та заробляння на ньому лише "своїми". Спроба розірвати замкнене коло наразилася на знущальну відмову (із поясненнями на 13 сторінках) – в МПІУ згодні були надавати лише маленьку частинку контенту, так звані "дайджести", натомість сам "преміальний контент" залишався табу, тобто – тільки для "своїх". "Свої" ж і надалі могли не зважати на приписи на 13 сторінках та просто заливати ролики собі на канали.

Вимоги МПІУ не для "своїх":

24 канал пропонував різні варіанти, в тому числі включення монетизації та відшкодування  хоча б частини витрачених з держбюджету коштів, віддаючи значну частку доходів від монетизації контенту власникам авторських прав, тобто державному каналу FreeДом, але така пропозиція МПІУ "чомусь" не зацікавила.

Юлія Островська спробувала пояснити свою дивну позицію журналісту "ДетекторМедіа" нагромадженням слів про "розмивання аудиторії всередині платформи, від якого ютуб-канал FreeДом недоотримує потенціал розвитку та охоплення". У перекладі на людську мову це означає, що контетом надалі матимуть право користуватися (та заробляти на цьому) тільки "свої".

При цьому на питання про монетизацію контенту іномовлення на YouTube, а також те, чи отримує МПІУ гроші від монетизації свого контенту на YouTube-каналах інших компаній, і якщо так, то скільки, пані Островська "чомусь" не відповіла. Як і не надала повний список партнерів, які публікують контент FreeДом, прикрившись острахом "російських хакерських атак".

Хакери на YouTube – це, звісно, небезпечно, а захист авторських прав, нехай, і вибірковий, – важливо, як і комерційні заробітки для бюджетників та їхніх "друзів". Але за всім цим втрачається головне.

Війна триває й до перемоги ще далеко, а значить, зарано спочивати на лаврах зі своїми "золотими кнопками" та колективними "пулітцерами". В умовах, коли йде війна, інформаційний фронт не може думати про комерційні інтереси купки "обраних". Необхідна єдина стратегія та спільні удари по ворогу, а не імітація та прикриття власних схем високопарними словами про "протиотруту" від російської пропаганди, оскільки це більше схоже на спекуляцію нею та "розпил бюджетів".