Врятував десятки тисяч євреїв: як Радянський Союз приховував відомості про Рауля Валленберга

Майбутній шведський дипломат народився 4 серпня 1912 року в комуні Лідінге, неподалік Стокгольма. Родина Валленберга була заможною та впливовою, тому після закінчення школи та військової служби він міг здобувати освіту в Мічиганському університеті.

Читайте також Трагедії та школи у метро в Лондоні: які секрети приховувала перша в світі підземка

Деталі з життя Валленберга

Вже у 1935 році Валленберг став дипломованим архітектором. Після цього він повернувся на батьківщину. Завдяки родинним зв'язкам вже наступного року йому запропонували роботу на території Палестини. Рід діяльності не був ніяк пов'язаний з архітектурою, але Рауль погодився і почав працювати в "голландському банку" у місті Хайфа.

Рауль Валленберг / Фото USHMM Photo Archives

Там чоловік познайомився з євреями, яким вдалося втекти з нацистської Німеччини. Їхні розповіді глибоко вразили Рауля. Він завжди говорив про себе, що є "наполовину Валленберг і наполовину єврей" та дуже пишався своєю приналежністю до цього народу.

Як йому вдалося врятувати євреїв

Через деякий час чоловік повернувся до Швеції. Там він кілька разів намагався відкрити власну справу й вкладав гроші у бізнес-проєкти. Однак тоді часи були складними, тому жодний із задумів не вдалося втілити в реальність. Після цього Рауль влаштувався іноземним представником в Центральноєвропейську торгову компанію. Її власником був угорський єврей Калман Лауєр.

Через дискримінацію євреїв в Угорщині Лауєру стало складно вести справи на території рідної країни. Тоді він зробив Валленберга своїм партнером, який представляв інтереси компанії в Будапешті. В Угорщині Рауль почав працювати з 1938 року, а вже через 6 років країну окупувала нацистська Німеччина. Через це 700 тисяч угорських євреїв опинилися під загрозою смерті.

До теми Розкішний круїз перетворився на смертельну трагедію: аварія судна "Коста Конкордія"

Через 4 місяці після окупації, у липні 1944 року, Валленберга призначили першим секретарем шведського дипломатичного представництва у Будапешті. На той час вже 438 тисяч євреїв депортували до концентраційних таборів.

Довідка. Завдяки дипломатичному статусу, Рауль мав змогу видавати євреям "захисні паспорти". Усіх, хто отримав такий документ, вважали шведськими підданим, тому вони не підлягали вивезенню у нацистські табори смерті.

Водночас Валленберга призначили представником Комісії у справах воєнних біженців, яку створили у США. За виділені Комісією кошти йому вдалося придбати в угорській столиці 32 будівлі. Всі вони були оголошені власністю Швеції й захищені "дипломатичним імунітетом". Саме там проживали євреї, які очікували повернення на батьківщину. Відповідно до різних даних, Раулю Валленбергу вдалося врятувати від 4 до 35 тисяч євреїв.

Арешт Валленберга

Попри те, що Валленберг був одним із перших в рядах ворогів нацистського правління, смерть спіткала його по іншу сторону барикад. Після того, як радянська армія взяла Будапешт, Валленберга і його водія Вільмоша Лангфельдера заарештував підрозділ військової контррозвідки СМЕРШ. Їм обом повідомили про підозру у шпигунстві.

Згідно з іншою версією, в авто Валленберга виявили велику кількість коштовностей, які євреї довірили йому на зберігання. Знахідку розцінили як спробу вивезення золота нацистів і це стало причиною арешту та вивезення затриманих до Москви. Від 13 січня 1945 року Валленберг і його водій перебували під вартою.

Рауль Валленберг / Фото Getty Images

Впродовж наступних 12 років радянська влада не надавала жодних відомостей про місце перебування та подальшу долю чоловіків. Радянський Союз вперто ігнорував офіційні запити шведського уряду або й зовсім відхрещувався від факту перебування цих осіб на власній території.

Як замовчували інформацію про дипломата

У лютому 1957 року в СРСР заявили, що Рауль Валленберг помер у тюрмі на Луб'янці від інфаркту ще у липні 1947 року, а тіло його кремували. Однак родина Валленберга не повірила цій заяві. Впродовж всіх цих років його родичі отримували сповіщення від колишніх ув'язнених про те, що вони бачили й навіть спілкувалися з Раулем у таборах.

На початку 90-х років XX століття створили спільну російсько-шведську комісію, яка намагалася отримати доступ до пов'язаних зі справою документів у архівах КДБ. Однак дозволу ніхто так і не надав. У 2000 році комісія повторила спробу, подавши запит у ФСБ, але й цього разу дива не трапилося.

Читайте також Конфлікт між Індією та Пакистаном: цікаві факти про незавершене криваве протистояння

Лише у квітні 2010 року американським історикам вдалося знайти в архіві ФСБ документ, у якому був описаний допит 23 липня 1947 року. В ньому мовилося про невідомого, зазначеного як "ув'язнений №7", Шандора Катону та Вільмоша Лангфельдера. Оскільки останній був водієм Валленберга, дослідники припустили, що "ув'язненим № 7" був шведський дипломат, якого смерть спіткала вже після допиту.

Таку версію вдалося підтвердити завдяки опублікованим через 6 років таємним мемуарам колишнього голови КДБ Івана Сєрова. Там він стверджував, що Валленберга вбили за безпосереднім наказом Йосипа Сталіна та В'ячеслава Молотова.

Офіційні відомості про смерть

У Швеції до 2016 року Рауля Валленберга не визнавали загиблим. Офіційну дату смерті назвали лише через 71 рік після його зникнення. Відповідно до шведського законодавства, зниклого безвісти оголосили померлим через 5 років після зникнення. Зважаючи на це, Рауль Валленберг загинув 31 липня 1952 року.

Після завершення війни борець проти нацистського режиму отримав звання "Праведник світу", а також став другим в історії, після Вінстона Черчилля, почесним громадянином США. Невдовзі такий статус йому надали Канада та Ізраїль.