Конфлікт між Індією та Пакистаном: цікаві факти про незавершене криваве протистояння

Джерело: "Одна історія" на 24 каналі

Джамму та Кашмір – історичне князівство у Гімалаях, яке з давніх-давен славилося високорозвиненою культурою. Впродовж довгих століть на цих землях мирно співіснували представники кількох релігій і національностей. Проте в одну мить саме ця територія стала для місцевих жителів яблуком розбрату.

Цікаво Китайсько-в'єтнамська війна: чим закінчилось найкоротше протистояння в історії людства

Як Британська Індія здобула незалежність

Від середини 18 століття велика частина Південної Азії була в колоніальній залежності від Британської Імперії. У 20 столітті більшість світових колоній здобули незалежність. Британська Індія своєю чергою отримала свободу після завершення Другої світової війни.

Значна заслуга цього належить національному герою Індії Магатмі Ґанді, який ще після Першої світової війни розпочав тут національно-визвольний рух. Під час Другої світової Ґанді стверджував, що Індія не може брати участь у війні за свободу в той час, коли самій країні в свободі відмовлено.

Магатма Ґанді / Фото Philogalichet

І попри те, що його заклики були винятково ненасильницькими, масові протести в країні все ж призвели до сутичок і арештів.

Водночас на цій території набирали обертів суперечки між індуїстами та мусульманами. Утримання Британської Індії стало для Великобританії великою проблемою, тож у 1947 році британці визнали її незалежність. На той час мовилося про 2 окремі країни: Пакистан та Індію.

Поспішаючи позбутися цих територій, британське керівництво під час проведення кордону не зауважило багато важливих факторів. Передусім – врахувати бажання Індійського національного конгресу та Мусульманської ліги. І хоч догодити обом було практично неможливо, помилки під час розмежування були занадто грубими.

Таким чином:

• до Пакистану відійшли території, які населяли індуїсти й буддисти;
• Індія ж отримала під своє підпорядкування мусульманські райони;
• власну незалежну державу вимагали сикхи, які опинилися по обидва боки барикад.

Після затвердження кордонів у новостворених країнах розпочалися великі переселення. Люди невпинно мігрували з однієї держави в іншу і, здавалось, що таким чином конфлікт вичерпається. Проте в Кашмірі ситуація лише загострювалася. Переважну більшість населення тут становили мусульмани. Водночас магараджею був індуїст.

Поява масштабного індо-пакистанського конфлікту

Побоюючись входження князівства до складу Індії, населення виходило на протести, на вулицях почалися зіткнення. Невдовзі уряд втратив над ситуацією контроль, а на території колишньої британської колонії розпочалася Перша індо-пакистанська війна.

Перша індо-пакистанська війна

Восени 1947 року загони мусульман за підтримки Пакистану окупували значну частину Джамму і Кашміру. 27 жовтня магараджі надали військову допомогу зі сторони Індії. Перші серйозні сутички на спірній території показали перевагу індійської армії.

Читайте також Англієць, який командував арабами: чому Томас ​Лоуренс повстав проти Туреччини

Бойові дії індійських військових були зосереджені на відновленні влади над територіями, які захопили пакистанці. Згодом у вирішення конфлікту втрутилися представники ООН. Таким чином 1 січня 1949 року війна завершилася. ООН встановила лінію припинення вогню, яка розділила Кашмір на 2 частини:

• до Пакистану відійшло близько 40% території на заході та північному заході;
• до Індії – решта території князівства. Саме цю частину згодом, у 1956 році, проголосили індійським штатом Джамму і Кашмір.

Індійські солдати у війні в 1947-1948 роках / Фото The Official Home Page of the Indian Army

Друга індо-пакистанська війна

Проте на цьому конфлікт не завершився. Тверді переконання мусульман щодо їхніх прав на цю територію спровокували подальші збройні зіткнення. Так, у серпні 1965 року розпочалася Друга індо-пакистанська війна. У відповідь на провокації і спроби повстання мусульман у індійській частині Кашміру, армія Індії оперативно взяла ситуацію під свій контроль. Вони перехопили диверсантів і завдали удару по Західному Пакистану.

Ісламабад швидко розгорнув контрнаступ і направив 1 танкову дивізію на індійське місто Амрітсар. Проте на шляху до місця призначення пакистанські військові потрапили в засідку індійської армії. Тут відбулася найбільша танкова битва з часів Другої світової війни.

Знищений танк Sherman / Архівне фото з Вікіпедії

В результаті – індійці вщент розбили наступ Пакистану. Під час бою загинули понад 10 тисяч військових з обох сторін.

Країни НАТО своєю чергою ввели ембарго на продаж зброї ворогуючим державам. Такі дії спонукали Пакистан збільшити військове співробітництво з Китаєм, а Індію – з СРСР.

Третя індо-пакистанська війна

Перемир'я тривало недовго. Всього через 5 років, у грудні 1971 року, розпочалася Третя індо-пакистанська війна. Цього разу основною ціллю Ісламабаду було не відвоювання територій Кашміру, а захоплення Сіачену – льодовика у Каракорумських Гімалаях.

Через цю територію проходили основні торгові шляхи, тож контроль над нею давав державі великі переваги.

Внутрішні конфлікти

В той же час пакистанський уряд мав достатньо і внутрішніх конфліктів. Жителі Східного Пакистану вимагали автономії регіону. Між обома народами, яких свого часу об'єднали в одну країну, було надто багато культурних відмінностей. Окрім того, мешканці цієї території розмовляли зовсім іншою мовою – бенгальською, тоді як у Західному Пакистані домінувала урду. Невдовзі бенгальці підняли повстання за незалежність, їх відразу підтримали індійські бойовики.

Пакистан, своєю чергою, вирішив завдати удару по західному кордону Індії, проте індійська армія швидко перейшла в контрнаступ.

Радимо прочитати Як Ефіопія вирішила проблему терористів-сепаратистів: деталі кривавого протистояння

У цій війні Індія отримала рішучу перемогу, взявши в полон близько 100 тисяч пакистанських військових. Східний Пакистан також отримав бажану незалежність, відтак на цій території утворилася держава Бангладеш.

Впродовж наступних років на індо-пакистанському кордоні відбувалися невеликі сутички. Відносне потепління у стосунках обох держав настало після 1998 року, коли обидві країни успішно провели ядерні випробування.

Поновлення збройних протистоянь

Однак у травні 1999 року пакистанські бойовики знову спричинили ескалацію конфлікту. Увійшовши на підконтрольну Індії територію в горах кашмірського округу Каргіл, вони захопили низку їхніх прикордонних пунктів. Індійці не забарилися з відповіддю і завдали повномасштабного удару по пакистанських позиціях, тим самим повернувши 80% відібраної території.

З того часу короткотривалі періоди ворожнечі на індо-пакистанському кордоні з провокаціями та збройними протистояннями тривають і до сьогодні. 13 грудня 2001 року на індійський парламент в Делі відбулася терористична атака, в якій звинуватили пакистанський уряд.

До кордону негайно було стягнуто понад 500 тисяч індійських солдатів, по ту сторону барикад – близько 300 тисяч. Згодом ситуація покращилася, проте у 2008 році відбулася чергова терористична атака ісламістів. Цього разу – у місті Мумбаї, внаслідок атаки загинули 160 людей.

Пакистанські літаки патрулюють територію / Фото U.S. Air Force

Після цього ворогуючі країни знову посилили захисні позиції на кордоні. У спірному районі, Кашмірі, впродовж усього часу періодично під обстріли з обох сторін потрапляли як солдати, так і цивільні. Лише 29 травня 2018 року військові з обох країн домовилися уникати артилерійського обстрілу та зобов'язалися виконати умови угоди від 2003 року про припинення вогню.

До теми Мапа найкривавіших конфліктів: за що воював світ у ХХ столітті

Кашмірський або індо-пакистанський конфлікт триває до сьогодні, що робить його одним з найбільш тривалих збройних протистоянь в історії. Періодично на обох територіях відбувається ескалація ситуації, зазвичай спричинена черговим терактом на тій чи іншій території. Політична спільнота уважно спостерігає за змінами настроїв конфлікту, проте жодні втручання світових організацій наразі не змогли поставити у цій історії крапку.