Відродження Європи та двополярна система з Китаєм: як 2022 та війна змінили світ
Повномасштабна російська агресія проти України стала головним переломним моментом для світу у XXI столітті. Війна такого масштабу не шокувала Європу з моменту закінчення Другої світової. Однак мотиви, з якими росіяни розпочали цю війну, стали їхньою ключовою помилкою, яка разом з потужним спротивом українців призвела до консолідації майже всієї міжнародної спільноти навколо захисту України.
Більша частина світу не стала терпіти зухвалої загарбницької війни, яка супроводжувалася тисячами жертв серед цивільного населення та сотнями воєнних злочинів. 24 канал проаналізував, як світовий порядок, що був встановлений після Другої світової війни втрачає свою актуальність, а континентах починаються фундаментальні політичні зміни.
Цікаво Невидимий фронт війни: чого та якою ціною досягнули українські дипломати в 2022
Європа посилює власну суб'єктність та військову міць
Десятиліттями Європа, та зокрема Європейський Союз не відчували на собі тягаря війни. Час від часу на континенті спалахували збройні конфлікти, але вони мали здебільшого локальний характер та були зумовлені політичними або релігійними розбіжностями, як от Балканські війни.
З огляду на це, ЄС за 30 років намагався налагодити партнерські відносини з Росією та закривав очі на агресивну поведінку росіян щодо своїх сусідів. Спершу європейці проковтнули війну в Грузії, а потім так само вчинили з анексією Криму та війною на Донбасі.
Подібні кричущі сигнали європейці ігнорували та зрештою з головою занурилися в енергетичну залежність від Росії. Постачання газу та нафти стали в очах європейських бюрократів чимось окремим від політики, хоча Україна та Сполучені Штати неодноразово наголошували, що подібна політика до добра не доведе.
Мігранти на білорусько-польскому кордоні / Фото AFP
Ключовим сигналом для ЄС стала міграційна криза, яку штучно створили Владімір Путін та Алєксандр Лукашенко. Вони літаками та автобусами звозили мігрантів до кордону та просто штовхали цих людей штурмувати литовських та польських прикордонників.
Тим часом назрівала й військова напруга навколо України. Однак замість реальних дій, які б могли запобігти вторгненню, як от санкції чи постачання Україні зброї для захисту, європейці намагалися вмиротворити Владіміра Путіна, проводили з ним багатогодинні телефонні розмови та їздили до Москви. Така вочевидь слабка позиція Європи лише підігрівала апетити Москви та тішила хворе его Владіміра Путіна.
Вже 24 лютого Росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, і хоча сам Путін наголошував, що до цілей російської "спецоперації" не входить окупація українських території, згодом цей факт стало неможливо заперечувати. Європейці нарешті зрозуміли, що за економічними та енергетичними зв'язками з Росією стоять цілком зрозумілі мотиви Кремля "відновити свою зону впливу" у Східній Європі, тобто силою нав'язати свої правила гри Заходу.
Поступово Європейський союз усвідомив, що загрожує Росія не лише Україні та "пострадянським країнам", а в небезпеці також країни, які вже давно інтегровані у Європейський Союз. Саме тому Брюссель почав активніше обговорювати питання власної безпеки та створення європейської армії, окремої від НАТО.
Разом із посиленням військової безпеки, Європа цього року фактично здихалася залежності від російських енергоносіїв. Кремль робив ставку на те, що Європі знадобляться десятки років, щоб знайти достатню кількість нових постачальників газу та нафти, проте ЄС впорався у доволі стислі терміни. Вже наприкінці 2022 року ціна газу в Європі має найнижчу ціну з 22 лютого, тож усі прогнози російських чиновників про ціну в 3 або 4 тисячі доларів наприкінці року – раптом зламалися.
Ціна газу в Європі опустилася на довоєнні позначки / інфографіка Trading Economics
Однак позиція тієї ж Угорщини, а точніше уряду Віктора Орбана, пропонує ЄС схилити Україну до капітуляції. І хоча Орбан має зовсім маргінальну позицію, президент Франції Еммануель Макрон продовжує вести телефонні розмови з Путіним, що лише додає військовому злочинцю легітимності.
Навіть попри те, що Європа почала прокидатися, там все ще бракує лідерів, які б відповідали духу часу. Окремі держави надають Україні великі обсяги підтримки. Велика Британія, яка кілька років тому вийшла з ЄС, по багатьох постачаннях або політичних рішеннях виступає рушійною силою, яка мотивує інші країни робити так само. Але тривала "кабінетна бюрократія", вмотивована лише миттєвими цілями, без широкого бачення майбутніх наслідків, призвела до послаблення Європи.
До речі Корупція, кумівство та сумки з готівкою: що таке Катарґейт і як він вдарив по ЄС
Однак часовий контекст, в якому сьогодні перебуває весь світ змушує рухатися навіть таку зацементовану систему. Ймовірно, що наступний рік остаточно зафіксує нове відродження Європи. Саме на підсиленні суб'єктності Європейського Союзу у своїй промові перед Верховною Радою наголосив і президент України Володимир Зеленський.
Ми допомогли Євросоюзу набути справжньої суб’єктності. Допомогли Європі відчути себе не кількома чемпіонатами з командами різного рівня, а однією сильною командою, яка разом з усім вільним світом бореться за цю важливу перемогу. Саме Україна об'єднала Європейський Cоюз. Виявилося, що це можливо! І тепер Європа захищає себе. Європа долає кризи. І це – попри колосальні ресурси, кинуті Росією на те, щоб зламати наш континент,
– заявив Зеленський.
Сполучені Штати об'єднують демократичний світ
Однією з основних цілей, яку ставив перед собою Джо Байден після приходу до влади було саме об'єднання держав-однодумців навколо ідей свободи та демократії. Наприкінці 2021 року США організували "Саміт за демократію", який став майданчиком для всіх демократичних країн світу, а також тих держав, які ще не відійшли від авторитарних тенденцій, але планують змінитися.
Джо Байдена та Ентоні Блінкен на Саміті за демократію / Фото Держдепу США
Вже ближче до початку повномасштабного вторгнення, у США, НАТО та ЄС прямо казали Путіну, що ставка на розкол Заходу не зіграє, однак Кремль не брав до уваги такі сигнали. Врешті це стало одним з ключових прорахунків Владіміра Путіна, адже з початком повномасштабного вторгнення західний світ не лише не розколовся, а навпаки – об'єднався навколо ідеї захисту свободи та демократії, яку символізує боротьба України.
Зустріч в Рамштайні / Фото EPA
Не допомогли Росії навіть внутрішні суперечки в Сполучених Штатах. Україна сьогодні отримує повну двопартійну підтримку з боку США, навіть попри голос низки гучних популістів, які перебувають в американському Конгресі. Їхні голоси гучні, однак реальний вплив на політику Штатів дуже обмежений.
До теми Карти, гроші, батарея Patriot: як Зеленський об'єднав Конгрес і чому настає новий етап війни
Умовні "трампісти" в Конгресі грають на чутливому ставленні американців до участі у війнах далеко від кордонів США. Війни у В'єтнамі та Іраку породили чимало внутрішніх проблем для Штатів, а вихід американських військових з Афганістану вчергове нагадав про цю проблему. Натомість ідея прямої підтримки України американськими військами була відкинута відразу, на чому Байден постійно наголошував напередодні вторгнення Росії в Україну.Коли цього виявилося недостатньо, радикальні ізоляціоністи підхопили ядерні погрози Кремля і почали будувати свою антиукраїнську риторику вже навколо того, що Україна хоче спровокувати ядерний апокаліпсис, намагаючись відстояти свою країну. Отже, як вони вважають, саме тому постачання зброї Україні треба згорнути. Втім, попри те, що тема ядерної війни продовжує обговорюватися у публічному просторі, стає дедалі очевиднішим той факт, що на будь-яку "ескалацію", яка за словами "трампістів" мала б призвести до обміну ядерними ударами, Кремль відповідає приблизно ніяк, або "глибокою занепокоєністю".
Черговою "межею", яку перейшла адміністрація Байдена стало постачання Україні систем ППО Patriot. Не так давно Кремль наголошував, що розміщення цих систем навіть у Польщі вже призведе до потужної ескалації. Втім, як і у випадку з іншими типами озброєння, Москва це проковтнула, а агресивні погрози змінилися розповідями про те, що Patriot – слабка зброя.Міноборони України, Офіс Президента та МЗС нині проводять потужну роз'яснювальну роботу з американцями. Вони наголошують, що реакція Кремля на постачання зброї в Україну зведеться до мовчазної згоди, навіть у випадку постачання танків, літаків або далекобійних ракет. Кремль може лише гучно лаяти, але після достатнього підсилення України – втратить будь-яку можливість кусатися.
Зустріч президентів України та США у Білому Домі / Фото ОП
Однак, не лише у питаннях передачі зброї полягає зміна позиції США. Американці на законодавчому рівні дозволили передавати заморожені активи російських олігархів на потреби України. З одного боку, критики наполягають на певному порушенні фундаментальних правил США із захисту чужої власності та грошей, які зберігаються на території США. З іншого, це створює додатковий запобіжник на майбутнє, який би дозволив стримувати агресивні авторитарні режими.
Ймовірно "клуб демократій", який намагається утворити Джо Байден полягає не лише в політичних ідеях як таких. Додатковою метою може стати обмеження виходу авторитарних режимів на ринки демократичних країн. Таким чином свого часу суттєвого підсилення отримали Росія та Китай, але замість активного підвищення добробуту своїх громадян, особливо у випадку Росії, ці режими пускають зароблені кошти на досягнення власних експансійних забаганок. Таким чином, повністю вільний ринок може стати інструментом, яким користуватимуться лише вільні від авторитаризму країни.
Китай досягає створення "двополярного світу"
Владімір Путін ще з 2007 року, зі своєї відомої "Мюнхенської промови", занурився в ідею створення так званого "двополярного світу", якому нібито заважає американська гегемонія. Росія претендувала на роль такого собі центру сили на Сході, який би активно конкурував за вплив зі Сполученими Штатами. Втім, десятки років деструктивної внутрішньої політики призвели до тотального провалу саме в той момент, коли Путін спробував цей "двополярний світ" встановити.
Російське вторгнення в Україну пішло не за планом, а сама Росія отримала настільки глибокі довгострокові проблеми, що в очах міжнародної спільноти опустилася з рангу глобальної держави у ранг регіональної сили. При цьому, обсяги цієї сили нині активно обмежує українська армія.
Цікаво Бронетехніка на вулицях і заблоковані заживо: чому Китай охопили найбільші протести за століття
Натомість Китай, попри велику кількість внутрішніх проблем, остаточно зайняв позицію головної противаги США на світовій арені, як в економічному, так і у військовому плані. Сьогодні Китай намагається впоратися з прогалинами у ковід-політиці та розв'язати низку економічних проблем. При цьому, Сі Цзіньпін посилає прямі сигнали Штатам щодо зменшення напруги у відносинах між країнами та переходу від конфронтації до конкуренції.
Сі Цзіньпін на з'їзді Комуністичної партії Китаю 2022 року / Фото Xinhua
Сам Сі Цзіньпін цього року отримав повний мандат від Комуністичної партії Китаю на продовження своєї влади, а отже й обраної ним політичної лінії. З огляду на це, американці не поспішають налагоджувати відносини з Китаєм, адже напруга навколо Тайваню продовжує зберігатися, навіть попри всі запевнення Сі, що прямого вторгнення найближчим часом не планується.
З огляду на провальне російське вторгнення в Україну, ймовірно, Сі Цзіньпін не бреше, а дійсно усвідомлює, що "легка прогулянка" може раптом обернутися жорстким спротивом тайванців, а "маленька переможна війна" ризикує провалитися і завдати жорсткого удару по його владі, яку він легітимно зацементував.
Сам Сі Цзіньпін, граючи на націоналістичних почуттях населення продовжує свою войовничу риторику, розповідаючи про плани створити глобальні військові сили, які б на конвенційному рівні не поступалися американським. Втім, китайська армія все ще залишається котом у мішку, а її реальну боєздатність не перевіряли з минулого століття.
У питанні підтримки України Китай продовжує дотримуватися нейтралітету, але водночас китайські державні компанії змушенні обмежувати свою співпрацю з Росією, щоб не потрапити під вторинні санкції США. Путін час від часу намагається зблизитися з Китаєм, щоб отримати бодай якусь підтримку з їхнього боку, але, вочевидь, отримує зворотні сигнали. Китай вважає, що війна Росії проти України суттєво затримує розвиток світової економіки та прямо натякає Путіну, що його авантюра затягнулася.
Відеозустріч Владіміра Путіна та Сі Цзіньпіна / Фото CGTN
Фактично, Китай сьогодні вважає Росію своїм ресурсним придатком. Навіть остання відеозустріч Владіміра Путіна та Сі Цзіньпіна, за всіма протокольними люб'язностями, стосувалася в основному однієї теми – постачань газу. Китай усвідомлює, що після потужних санкцій та обмеження постачань у Європу Росія має лише один великий ринок, куди вона може гнати свій газ. Таким чином, Китай вибиває для себе максимально низькі ціни та відчуває повну економічну залежність Москви від Пекіну.
Путін у своїй розмові з Сі Цзіньпіном також не оминув питання військової співпраці. Про що конкретно йшла мова – невідомо, проте військові навчання між двома країнами проводилися і до, і під час повномасштабного вторгнення в Україну. Вочевидь, Путін намагається таким чином пригрозити Заходу, що Росія остаточно потрапить в орбіту Китаю, тож варто з ним якомога швидше домовлятися. Втім, наскільки до цього готовий Китай, з огляду на санкційний тиск та потужні економічні зв’язки зі США, наразі невідомо.
Китай також поступово забирає у Росії її традиційних сателітів. Наприклад, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв останнім часом використовує доволі жорстку риторику в бік Кремля, підкреслюючи, що жодного реального впливу Росія на Казахстан не має. Водночас за місцевий нафтовий ринок нині борються Пекін та Брюссель, поступово обмежуючи участь Москви в цьому процесі.Актуально Кінець російського впливу в Центральній Азії: чому попереду боротьба між ЄС і Китаєм
Росія з кожним днем втрачає вплив у світі та фактично випадає з протистояння між Заходом та Сходом. Ймовірно, по завершенню війни в Україні межа, яка до цього розділяла умовний "двополярний світ" буде проходити не через країни Східної Європи, включно з Україною, а саме по території Росії, яка зрештою стане буферною зоною, навколо якої великі держави будуть вирішувати між собою суперечки та боротися за Азійський регіон.