Варіантів залишалось тільки два: чому захисники "Азовсталі" погодилися на вихід

Про це мовиться в ексклюзивному матеріалі 24 Каналу. Ворог не припиняв обстрілів, кількість поранених зростала, а медикаментів було критично недостатньо, тому офіцери "Азову" постійно радилися й продумували різні шляхи для збереження життів.

До теми Зрозумів, що головне дожити до обміну, – захисник "Азовсталі" про теракт в Оленівці

Спочатку хотіли вивести лише поранених

З кожним днем, а згодом і годиною ситуація на "Азовсталі" ставала все складнішою, адже бойові дії тривали, поранених ставало все більше, а припаси закінчувалися. 8 травня 2022 року ситуація за території заводу стала критичною. Тоді журналістам 24 Каналу вдалося поспілкуватися з заступником командира "Азову" Святославом Паламарем "Калиною". Герой розповів, що після першого етапу евакуації цивільних, йде підготовка другого етапу – евакуації поранених і медиків із заводу. Нею знову особисто займався Денис Прокопенко. Однак тоді ніхто не знав, чи вийде домовитися. 

За кілька днів Денис "Редіс" Прокопенко зібрав на нараду офіцерів. Він розповів, що є можливість виходу у полон з майбутнім обміном. "Редіс" додав, що треба виводити поранених, але росіяни не погоджуються лише на їхній обмін. 

Богдан "Тавр" Кротевич, начальник штабу "Азов", розповідав, що тоді варіант припинення оборони Маріуполя без наказу ніхто не розглядав. Коли мовилося про деблокаду, то військові були готові зробити коридор лише для поранених, а ті, хто може вести бій, планували лишатися у Маріуполі. 

Ми розуміли, що будемо пропонувати віддати поранених, аби їх обміняли на російських військових, котрі навіть не були пораненими. Та ворог повністю відмовився від цього,
– розповів "Тавр". 

Тоді азовці бачили лише 2 реальні варіанти розвитку подій – або виходять усі бійці, або усі загинуть. 

"Серед офіцерів "Азову" було розуміння ситуації повністю, тому великих дискусій не було. Були пропозиції інших офіцерів – вириватись з Маріуполя та йти на прорив – на що ми відповіли, що своїх поранених не кинемо. Як, наприклад, це зробив полковник Баранюк – кинувши своїх поранених та більшу частину 36 бригади", – додав Кротевич. 

На рішення було не багато часу

"Тавр" розповів, що сам схилявся до варіанту битися до останнього в Маріуполі, адже вважав, що якби не ця оборона, то окупанти були б десь на околицях Запоріжжя.

Коли ситуація почала загострюватися, то азовці не мали багато часу на рішення. "Редіс" особисто виходив на перемовини з російською стороною, хоча це було дуже небезпечно. Офіцери боялися, що командир може не повернутися, але щоразу "Редіс" повертався до своїх бійців.

Для ухвалення остаточного рішення Прокопенко зв'язався з Володимиром Зеленським та Валерієм Залужним. Від них отримав наказ і 16 травня довів його бійцям на "Азовсталі".

Під впливом відповідальності за життя поранених бійців, яких щодня ставало все більше і котрі кожен день повільно помирали без медикаментів, ми й прийняли таке рішення. Припинення оборони було узгоджене керівництвом держави, а ми, військові, – виконали наказ. І навіть якби був наказ стояти до останнього бійця – "Азов" би цю команду виконав теж,
– додав Богдан Кротевич.

І так почалася підготовка до виходу з "Азовсталі". "Редіс" пояснив, що моральний стан бійців на заводі вже не той, яким був, та й потрібно врятувати поранених, вивезти тіла загиблих. Росіяни не погоджуються на умову про виключно евакуацію поранених, тому іншого виходу немає – треба вийти із заводу та в межах обміну полоненими за кілька тижнів повернутися на підконтрольну Україні територію. Герої "Азовсталі" погодилися, що не здаються, а виконують наказ про збереження життів.

Тоді з території "Азовсталі" вийшло 2 449 Героїв.