Як і де накопичити на майбутню пенсію: альтернатива державним "подачкам"

У січні цього року міністр соцполітики розказав про зміни, передбачені пенсійною реформою: зменшення страхового стажу до 15 років, розподіл пенсіонерів на чотири категорії, а також скасування усіх надбавок.

Нагадаємо, що "реформують" пенсії вже три роки. Де той "віз" і ті зміни – знають всі. Разом з тим, віце-прем’єр-міністр Павло Розенко вже в лютому "роздав доручення" Мінсоцполітики і Пенсійному фонду в найкоротші терміни напрацювати механізм дійсно справедливого осучаснення пенсій і обрахувати конкретний ресурс, який потрібен, щоб провести таке осучаснення пенсій.

А доки доручення виконуватимуться – поговоримо про менш віддалені перспективи пенсійного забезпечення.

Чи є альтернатива Пенсійному фонду

Станом на сьогодні, безвідносно до того, якою буде запропонована модель пенсійної системи на розгляд парламенту, невідворотним є існування перехідного періоду, у якому продовжить існувати Пенсійний фонд у його сьогоднішньому застарілому вигляді, зауважив у коментарі сайту "24" економічний аналітик Андрій Вігірінський.

Пояснення цьому просте: сьогоднішньому ПФ нічого передавати до накопичувального Фонду. Всі кошти, які він акумулює – витрачає, не кажучи про дефіцит. Ці показники зростають з кожним роком та просто виплачуються бюджетом,
– відзначив експерт.

Пенсійний фонд сьогодні можна замінити прямими виплатами з бюджету, як статті видаткової частини, а кошти, які акумулюються зі сплати ЄСВ, спрямовувати на індивідуальні рахунки застрахованих осіб і у подальшому інвестувати, примножувати заощадження, або принаймні зберігати їх платоспроможність. Однак, ця стратегія буде визначатись урядом та депутатами, а до цього часу ті пенсіонери, які раніше, за часів солідарної системи, робили свої внески, зараз можуть розраховувати тільки на бюджет та той Пенсійний Фонд, який є сьогодні – адже їх рахунки як такі просто порожньо-відсутні, наголосив аналітик.

Накопичувальна пенсійна система

Вихід із ситуації зі злиденним Державним пенсійним фондом експерти пенсійної реформи вбачають у заміні солідарної системи на накопичувальну.

Зокрема, керівник суспільних програм Інституту суспільно-економічних досліджень Маріанна Онуфрик переконана, що вирішити питання гідної пенсії, погашення дефіциту Пенсійного фонду в солідарній системі неможливо без запровадження накопичувального рівня. За її словами, з досвіду інших країн є така тенденція: чим раніше був запроваджений накопичувальний рівень – тим вищий розмір пенсій зараз у цих країнах.

Відмінності накопичувальної системи від солідарної:

- внески, які сплачує людина, є її власністю. Тобто людина у випадку настання якихось критичних обставин, наприклад, важкої хвороби, зможе використати ці гроші на лікування. Так само – якщо людина не доживає до пенсії, то ці кошти успадковуються її родиною;
- внески накопичуються і приносять інвестиційний прибуток цій людині через інвестування в різні сфери економіки. Це перевага і для людини, і для держави;
- така система не передбачає якихось підвищень перед виборами розмірів пенсій, а залежить від того, скільки людина працює і як сплачує внески.

"Чим краще людина працюватиме і чим більше сплачуватиме внесків, тим більше отримуватиме на пенсії. І, виходячи з усього цього, ми виступаємо за те, щоб накопичувальний рівень запровадили у нас якнайшвидше", – резюмувала Онуфрик.

Недержавні пенсійні фонди

Головний експерт групи "Реформа фінансового сектору та пенсійної системи" РПР Віталій Мельничук у коментарі сайту "24" розповів, що світ уже давно користується такими накопичувальними можливостями: це індивідуальні пенсійні рахунки і система недержавного пенсійного забезпечення. Суть її в тому, що людина працює і з доходів відраховує кошти на особисті рахунки, і ці відрахування може робити або сама людина, або її роботодавець. І коли людина йде на пенсію — отримує звідти гроші.

Щоб не рахувати на пенсії копійки, варто про неї подбати змолоду. На державу надії мало.

В Україні така можливість теж є, реальна. У 2004 році вступив у силу закон "Про недержавне пенсійне забезпечення". Відповідно до нього почалося створення таких установ як недержавні пенсійні фонди, чиє завдання – здійснення роботи по накопиченню коштів і виплаті їх майбутнім пенсіонерам.

Можливості для забезпечення в старості треба готувати, поки працюєш. Державна пенсія не може бути великою. Кількість людей, яка працює, невелика і можливості Пенсійного фонду відповідні,
– наголосив Мельничук.

Як діють недержавні пенсійні фонди

Для здійснення накопичення, примноження і видачі пенсійних заощаджень існує ціла структура, пояснив Мельничук. Кожен фонд для обслуговування ще наймає три професійні організації: адміністратора, який веде рахунки цього пенсійного фонду, компанію з управління активами, яка виконує роботу зі збереження і примноження цих коштів (інвестувати гроші в різні активи, забезпечивши диверсифікацію ризиків), та банк-зберігач, де відкривається рахунок і здійснюються всі фінансові операції.

Кожен недержавний пенсійний фонд має назву, яку не може змінювати, бо ця установа створюється довічно. Якщо людина вклала туди гроші, то вона є власником цього вкладу довічно, а у випадку смерті ці кошти переходять у власність спадкоємців цієї людини.

Сьогодні в Україні функціонують біля 60 недержавних пенсійних фондів, з них більше 30 працюють дуже активно. Я сам є вкладником такої установи. І дуже задоволений. Минулого року не було можливості вкладати гроші, але вони збереглися, і навіть доходність склала 18% – більше, ніж інфляція,
– зауважив експерт з пенсійних питань.

Мельничук також відзначив: важливо вибрати надійний пенсійний фонд. Для цього потрібно подивитися на його результати діяльності. Вся ця інформація відкрита і є на сайті Держфінпослуг. Варто звернути увагу: чи має недержавний пенсійний фонд власний сайт і чи є там можливість доступу до рахунку для вкладника, наскільки прозоро фонд звітує про те, куди і які активи вкладає, які компанії обслуговує цей фонд, хто є його адміністратором та компанією з управління активами, наскільки вони стабільні і дієві.

Назбирати на "пенсійну мандрівку" можна власними силами

Після обрання фонду вам необхідно відкрити там рахунок, обравши пенсійну схему – тобто визначити, як сплачуватимуться кошти – раз на місяць чи на рік, чи нерегламентовано, коли є гроші.

Найкраще – сплачувати регулярно. Навіть просто написати заяву в бухгалтерію – і нехай щомісяця сплачується невелика сума. Важливо, щоб почався цей процес. Інший варіант – коли роботодавець платить на користь свого працівника. Якщо він це робить, то це йде для нього на валові витрати і нічого не коштує. До кризи багато роботодавців платили за цією схемою. Потім припинили. А тепер потроху знову налагоджується цей процес,
– уточнив експерт.

Ризики недержавних пенсійних заощаджень

Можливість отримувати накопичену пенсію – це добре, але недержавні пенсійні фонди – це специфічна ринкова інституція, яка не може сама по собі розвиватися. Вона йде в паралельному розвитку з фінансовим ринком країни, наголосив у коментарі сайту "24" економіст, виконавчий директор Фонду Блейзера Олег Устенко.

Глобальне питання – макроекономічна стабільність у країні. Це рівень інфляції і курсові ризики. Якщо вони є, а індивідуум буде вкладати гроші в 25 років, а вихід на пенсію через 30-40 років – то де гарантії, що ці заощадження не знеціняться? Друга група питань: куди інвестувати, в які інструменти,
– уточнив економіст.

На думку Устенка, в Україні не так багато варіантів куди вкладати ці гроші. У нас слабко розвинений фондовий ринок, вклади в нерухомість економіст також вважає не надто перспективними. До всього для нормального функціонування системи приватних пенсійних фондів потрібна довіра. А вона підірвана високим рівнем інфляції (в 2014-2016 роках за споживчим кошиком ціни зросли більше ніж у два рази).

Альтернативою може бути прихід в Україну іноземних пенсійних фондів, які можуть апріорі мати більш високий рівень довіри.

Припускаю, що українці охочіше довірять гроші європейському фонду, що працює не один десяток років, ніж українському фонду. Але щоб він діяв нормально, потрібна додаткова лібералізація нашого фінансового регулювання – дати можливість такого пенсійного фонду вкладати кошти своїх пайовиків-майбутніх пенсіонерів за межами нашої країни. Якщо така модель можна реалізувати – то пенсійний фонд вирішує ще одну важливу задачу: він завжди буде брати гроші у населення і дає можливість вкладати їх в економіку,
– уточнив Устенко.

В цілому, на думку експерта, найближчим часом недержавні пенсійні фонди будуть розвиватися, але не масово і активно.

Професії для гарної пенсії

Середній розмір зарплатні в Україні сьогодні становить 5-6 тисяч гривень, за рахунок цих коштів неможливо забезпечити себе, не говорячи про те, що б з цих коштів відкладати на гідну старість, зауважив Андрій Вігірінський. Однак є категорії працівників, які отримують солідну зарплату, і це не аграрний сектор, "локомотив зростання ВВП та експорту", там все доволі сумно — констатував експерт.

Мова про інтелектуальний експорт, ІТ, фінансовий менеджмент, топ-менеджмент у сфері продажу, логістики, видобувних галузях,
– уточнив Вігірінський.

У "комп'ютерних" спеціалістів найвищі шанси на хороші пенсійні заощадження

Але компанії, у яких менеджмент отримує високу оплату праці, забезпечують і без того непогані відрахування, а отримані доходи достатні і для майбутнього. Проблема глобальна: країна не генерує виробництво з високою доданою вартістю чи високотехнологічні продукти. Як наслідок, праця, яка виконується, носить простий характер, відповідно і оплачується низько. Ще одне замкнуте коло, яке не розірвати за рік чи два, наголошує аналітик.

Що потрібно? Стратегія. Галузі, які ми розвиваємо на державному рівні з високим рівнем вторинної переробки, інтелектуальної складової та трудових годин, вони фінансуються, дотуються, звільняються тимчасово від сплати податків на прибуток тощо. Паралельно пріоритетні державні замовлення у вишах формуються із професій, які будуть задіяні у процесі діяльності підприємств зазначених галузей (і це, знову ж таки, не укладання бетону/асфальту чи заливання конструкцій аеропортів, портів). Для цього потрібні років 5-10 і більше,
– пояснив експерт.

Коли починати накопичення

Відкривати персональні пенсійні рахунки можна з будь-якого віку – навіть своїм дітям. У світі вважається нормальним відкривати такі рахунки з народження і накопичувати кошти на користь дитини.

У нас теж є така можливість, при чому батьки мають цілу систему пільг у випадку відкриття подібного рахунку для дитини – повернення податку на доходи фізичних осіб, наприклад. Для самого себе варто відкривати такий рахунок з самого початку трудової діяльності,
– зауважив Віталій Мельничук.

Олег Устенко відзначив, що за статистикою західних країн, заощадження на пенсію люди починають робити з 25 років.

Втім, Андрій Вігірінський констатував: сучасні молоді українці не задумуються про пенсію, мовляв, це ще так нескоро. Значною мірою на це також впливає недостатній рівень доходу, аби мати змогу відкладати на старість. Але за розрахунками аналітика цифри наступні.

Припустимо, вдається щомісяця відкладати 100 доларів на одну особу. У рік 1000, за 30 років трудового стажу 30 000 доларів – без відсотків. Після виходу на пенсію сума, яку ви отримаєте, за умови валютного вкладу під 5% річних, подвоється та становитиме близько 60 тисяч доларів. Якщо обидва члени сім’ї матимуть індивідуальні рахунки, вважайте на старість накопичать близько 120 000 доларів США. Розрахунок ідеальний, але цієї суми достатньо для того, щоб почувати себе людиною на пенсії та продовжувати жити, а не існувати.

Читайте також: Як по-новому нараховуватимуть пенсії: обіцянки і підстави