Як виживаєш, Свитязю?

Як свідчить статистика, кількість людей, які бажають відпочити влітку на знаменитих Шацьких озерах, насамперед, на найбільшому із них, Свитязі, з кожним роком зростає. Не виняток і нинішній, 2013-ий. Не зважаючи на не дуже сприятливі синоптичні прогнози та погані дороги, сотні легкових авто та автобусів перетинають щодня пункт екологічного контролю при в’їзді у цю відпочинкову, а заодно і заповідну, зону. Та сплачуючи невеликий екологічний податок, мало хто із відпочивальників знає, які великі природозахисні проблеми постали нині перед Шацькими озерами.

Перша – це безпосередня близькість Хотиславського піщано-вапняного кар’єру, який знаходиться на території Брестської області Білорусі усього за 25 кілометрів від Свитязю. Нині цей кар’єр, у якому видобувають найбільш якісні в Європі кварцовий пісок і вапно, частково розроблений уже на глибину до 60 метрів, у той час як найглибше місце на Свитязі сягає 58 метрів. Варто лише мати елементарні знання про карстове походження Шацьких озер та знаходження їх на водорозділі між Балтійським та Чорним морями, аби зрозуміти, що відтік води з цих озер у кар’єр загрожує їх обмілінням, а відтак порушенням екосистеми регіону взагалі. До того ж, хмари пилу, насиченого плюмбумом, калієм та сполуками сірки, які підіймаються з кар’єру у процесі видобування піску і вапна, щоденно осідають на дно озер і концентруються в мулі.

Друге – радіонукліди, котрі після аварії на Чорнобильській АЕС випали з радіоактивної хмари у південних областях Білорусі та трьох районах Волинської області, і ось уже двадцять сім років вимиваються з грунтів, потрапляючи у ріки та зрештою осідаючи на дно водойм включно з Шацькими озерами.

Третя, на щастя поки що лише теоретична, це безпосередня близькість Ратнівського міднорудного родовища, яке вважається одним з найбільших у світі і на яке ласо поглядають провідні транснаціональні компанії- розробники родовищ кольорових металів. Нині від сусідства ще одного кар’єру-вбивці Шацькі озера рятує величезна сума коштів, які потрібно вкласти у видобуток волинської міді.

Нарешті, четверта і найбільш чисельна за своїми складовими - це проблема забруднення озер і, передусім, Свитязя каналізаційними стоками із усіляких баз відпочинку і приватних котеджів, які виростають тут, мов омела на хворому дереві, а також…великою кількість відпочивальників взагалі. Перша із складових цієї проблеми тісно пов’язана, насамперед, із корумпованістю наших чиновників та профспілкових діячів. Бо якщо усупереч чинному законодавству профспілковий пансіонат «Шацькі озера» може надати приватній фірмі в оренду на десять років значну частину своїх багатоповерхових відпочинкових корпусів, дерев’яних будиночків на березі Свитязя і танцювального майданчика на додачу, то хто там вже звертатиме увагу на таку «дрібницю», як потрапляння в озеро відходів людської життєдіяльності.

Що ж стосується рекреаційної складової, то вона, як і, скажімо, у випадку з Дніпром, полягає у тому, що велика кількість відпочивальників, виділяючи у воду азот і фосфор, сприяє, так званому, цвітінню води. Тобто масовій появі дрібних водоростей, котрі у процесі метаболізму виділяють токсини, які призводять до різноманітних захворювань. Великим водоймам це не загрожує. Порівняно невеликі Шацькі озера, яких загалом налічується біля тридцяти і які сполучені між собою підземними карстовими протоками, це дуже крихка екосистема, яку легко порушити. І вона вже суттєво порушується. Тож якщо кількадесят років тому волинський поет писав «як живеш ти, мій Свитязю-витязю?», то сьогодні перша частина його поетичного звернення до одного з найбільших і наймальовничіших українських озер скоріше б звучало «як виживаєш?».

Передбачаю реакцію читацького загалу. А що тут зробиш, скажете ви, якщо уряд не виділяє коштів, місцеві чиновники розпродують все, що можуть, а вітчизняні дипломати мов свитязької води в рот набрали. Щож, принаймні, ви тепер володієте інформацією.