Євроінтеграція і новий президент Зеленський: як перевірити, що все іде за планом

У програмі майбутнього президента Володимира Зеленського чітких позицій щодо європейської інтеграції України немає, втім, у його штабі переконують – проєвропейський курс збережуть. Як ми зможемо перевірити, що новообраний президент насправді підтримує євроінтеграційний курс?

З точки зору зовнішньої поведінки для мене буде важливим, по-перше, те, що він зробить з офісом (Урядовим офісом координації європейської та євроатлантичної інтеграції, – 24 Канал). Чи він його залишить, чи ліквідує, чи проведе реструктуризацію. Якщо пропадає офіс і не з'являється заміна – для мене це означатиме зупинення євроінтеграції. Однозначно.

Читайте також: Досягнення і провали Порошенка: що зробив президент для України за 5 років

Також маю питання, відповіді на які можна отримати тільки від його команди. Наприклад, щодо бачення розвитку та виконання угоди. Для прогресу в імплементації угоди має бути чітке розуміння взаємодії (з парламентом, – 24 канал). Як вона буде відбуватися, чи будуть вони це робити? Має бути і чітке розуміння секторів – де ми рухаємося, де ми затрималися. Має бути чіткий план щодо того, як рухати ті сектори, які з різних причин гальмують.

Четверте – це дискусія про майбутнє Європи. У 2019 році якраз мине 5 років, як ми виконуємо угоду, і це час, коли ми можемо її переглядати. Порошенко, розуміючи, що членства не буде, обрав чотири пріоритетні сектори для поглиблення співпраці з ЄС. У нас є наступні 5 років і запитання, які пріоритети вибере наступний президент.

Потрібні відповіді на три питання – як відбуватиметься комунікація з парламентом, яким чином він буде вести роботу у складних секторах і чи планує він виокремлювати пріоритети по угоді на наступних 5 років. Отримавши відповіді на ці запитання – можна буде зрозуміти, чи будемо ми виконувати угоду, чи це просто красиві слова.

Які сектори ви вважаєте пріоритетними, які були такими впродовж попередніх років і пріоритетність яких ви б не рекомендували змінювати новій команді?

Ми зараз перебуваємо у цікавому політичному контексті – триває дискусія про те, як Європа має виглядати загалом. ЄС дискутує про те, як вести свою політику з сусідами, і так далі. Ми маємо бути в цій дискусії. І Петро Порошенко у зв'язку з цим вирішив пріоритезувати угоду. Розуміючи, що членство нам не пропонують, він узяв курс на те, щоб просити більшої інтеграції у конкретних секторах.

Читайте також: Зовнішньополітичний курс: куди Зеленський поведе Україну?

Порошенко виділив чотири сектори — це юстиція, свобода та безпека (щоб наближатися до Шенгенської зони — це поки недосяжна мрія, але давайте до неї йти і пробувати), цифровий ринок, енергетика та митниця. Ці сектори є важливими для торгівлі та, на місці нового президента, акцент на них я б залишила. Єдине, ще б додала у пріоритети сферу технічного регулювання, бо це наша промисловість.

Чому важливо тримати акценти? Наприклад, з тієї позиції, що коли митниця стала пріоритетною – розгляд питань по ній нарешті почав рухатися у парламенті. До того питання митниці взагалі не рухалися, а сфера є важливою для торгівлі та інвестицій.

Додала б технічне регулювання і далі брала б участь у дискусії: якщо ви нам на цьому етапі не готові давати членство, давайте нам максимальну співпрацю у цих п'яти секторах, щоб ми мали більші переваги.

Далі я б активно слідкувала за проблемними секторами, кожного місяця б скликала відповідальних людей для звітів. За ту ж митницю, транспорт, соціальну політику. За всі проблемні сектори – варто вимагати жорсткої звітності. А для сфер, які мають гарну динаміку – технічне регулювання, державні закупівлі, аграрний сектор – не створювати проблем.

Розкажіть, будь ласка, більше про сферу технічного регулювання. Чому вона важлива для нас?

Технічне регулювання – це фактично перехід з ГОСТів на Європейську систему стандартів. Це вся наша промисловість – вся нехарчова продукція, починаючи з медичного обладнання і закінчуючи іграшками, мийними засобами. Ми ведемо переговори з європейцями про три специфічних види продукції – це електротовари, обладнання, що працює під високим тиском і машини. Це три групи, які ми можемо експортувати в ЄС.

У цій сфері ми ефективно показуємо результати. Тут уже питання в тому, коли європейці будуть готові активніше нас інтегрувати у свій ринок. У ЄС звикли, що ми результатів не маємо, і наразі не знають, що з нами робити. Бо якщо б ми були країною-кандидатом, то вони б нас допускали до свого ринку. А так – зараз ми виконуємо домашнє завдання, а з їхньої сторони запрошень особливих немає.

У ЄС є такий унікальний приклад, що всі країни, з якими вони підписували угоду про поглиблення співпраці у цій сфері – відповідність продукції – вступали в Євросоюз. Ми не вступаємо в ЄС, такого прецеденту ще не було. В нас неординарна історія.

Наприклад, Грузія і Молдова не переймаються цією сферою, тому що у них немає таких секторів. Ми в цьому відрізняємося на фоні інших країн "Східного партнерства" – ми великі, в нас багато секторів і в нас багато груп інтересів.

Які проблеми можуть виникнути з визначеннями пріоритетних секторів? Наприклад, відмова від обраних Порошенком та не визначення нових?

Та може бути все що завгодно. Є чотири елементи, які потрібні для виконання угоди: забираєте офіс – валиться вся система, не комунікуєте з парламентом – нічого не буде прийматися, не рухаєте проблемні сектори – так само не буде поступу, не визначаєте пріоритети на наступні 5 років – це означає, що ви не розбираєтеся в міжнародному контексті і не хочете, щоб Україна була міжнародним суб'єктом і пропонувала свої умови.

Європейці не дуже радіють з того, що ми пропонуємо свої пріоритети. Але якщо ми вже почали це робити...

Перших три пункти – це виключно внутрішнє виконання угоди, останній – це наше позиціонування на європейській арені і воно нам дуже допомагає всередині. Коли включили митницю – митний комітет почав рухатися. Четвертий пункт більше стосується міжнародної арени. Він буде говорити, що ми готові відстоювати свої інтереси. А перших три – чи готові ми взагалі виконувати угоду, чи просто будемо посміхатися і казати, що євроінтеграція – це наш пріоритет.

Тобто це питання про те, чи готові ми справді боротися за європейський вектор?

Це про глобальні тренди – треба розуміти, що відбувається навколо. Ми не можемо сидіти як в капсулі. Я переконана, що ми повинні рухатися. Якщо закрили двері – ми повинні зайти через вікно, якщо ми не хочемо залазити, бо там складніше – це не правильно.

Фактично це можливість значно поглибити співпрацю з ЄС навіть за умови, що членства нам наразі не пропонують...

Нам треба бути хитрими — нас не хочуть і не чекають, але нам треба рухатися у цьому напрямі. У діях Порошенка була така глобальна задумка (як мені видалося, не знаю, чи була вона насправді) – якщо тебе не кличуть туди – пріоритизуй угоду і залазь максимально глибоко в обраних секторах, роби максимальну інтеграцію з тим що можливо. А там вже побачимо – треба буде нам це членство, чи не треба.

Треба бути хитрими і настільки зміцнити зв'язки і поглибилися з ними, щоб ми фактично були там присутні по повній програмі, щоб нам були доступні їхні механізми.

Звичайно, нам не будуть доступні всі можливості і поки ми не країна-член, ми не матимемо доступу до багатьох речей, але нам потрібен максимально глибокий рівень інтеграції, максимальне відстоювання українських інтересів.

Урядовий офіс з координації – наскільки він ефективний і наскільки необхідним є його збереження?

Офіс ефективний в тому, що вони бачать весь процес. Вони впорядкували хаос: запропонували Дорожню карту євроінтеграційних законопроектів, активно вели діалог з різними комітетами у Верховній Раді. Якщо забрати Офіс і не запропонувати альтернативу – ми просто застрягнемо. Це все одно що забрати стержень, на якому тримається дуже багато елементів. Процес перетвориться на хаотичний рух, де ти ніколи не зрозумієш хто що робить, де не знайдеш відповідального. Тоді не буде людини, яка зводитиме і бачитиме загальну картину по угоді – це перетвориться на байку про лебедя, щуку та рака.

Мають бути три елементи – офіс, відповідальні заступники міністрів та департаменти.

Як зараз справи з імплементацію Дорожньої карти євроінтеграційних законопроектів, розробленою у 2017-му? Що у спадок отримає нова команда?

Ця карта – це один з елементів ефективного виконання угоди, але якщо я не помиляюсь – вона стара і не оновлювалася. Її розробили, щоб навести лад у виконанні частини угоди, яка стосується адаптації законодавства. Цей механізм був придуманий Євроінтеграційним офісом та апаратом Парубія. Вони вирішили скласти список всіх цих законопроектів і загалом це було непогане рішення, яке дещо систематизувало роботу. Проблема в тому, що ця карта не оновлюється і невідомо, як далі це все буде рухатися.

Чи встигнемо до 2025-го?

Процес виконання угоди оцінює три сторони – звіт робить уряд, Єврокомісія та наша громадська організація. Єврокомісія у своєму звіті не дає ніяких оцінок. Уряд і ми давали свої цифри – і вони дуже сильно відрізнялися. По-перше, через те, що у нас була різна методологія – ми перевіряли тільки частину про наближення законодавства – це 4 і 5 розділ угоди. Ми не моніторили все. Уряд моніторить все. І в нас через це велика різниця. Вони показують в у 2018-му прогрес на рівні 40%, а ми показуємо прогрес за минулий рік на рівні 12%. Акумулятивна цифра прогресу з 2014 по 2018 роки за нашими підрахунками сягає 22%.

А якщо казати про 2025 рік, звичайно, з такою динамікою нам треба ще як мінімум 5 років. В середньому Україна в рік повинна приймати біля 40 – 50 законодавчих актів, а може й навіть більше. Якщо ми подивимося по карті – в середньому ми приймаємо до 10-15. Це хороший результат, якщо враховувати те, як в нас рухаються деякі сектори.

Наша глобальна проблема – угода не передбачає членства. Дуже важко переконати різних стейкхолдерів у тому, що яку-небудь норму треба запроваджувати. Аргумент, що підвищиться безпека людей не зовсім працює.

Коли запроваджували норму про перевірку харчових підприємств без попереджень – була бурхлива дискусія, і зривали законопроект, і все, що завгодно. В аграрному секторі змогли це все подолати, оскільки в них є чітке розуміння вигоди – вони торгують. В Європі ніхто не попереджає про перевірку – ти ніколи не знайдеш нічого, якщо попередиш.

Читайте також: Небезпечне промислове тваринництво: чи врятує українців нове, проте застаріле законодавство

В інших секторах, наприклад транспорті, немає розуміння того, нащо їм треба запроваджувати стандарти. Наприклад, на автобусах ставити спеціальні пристрої для обмеження швидкості, наймати ще додатково водіїв. Аргумент про те, що це безпека на дорозі, не зовсім працює. Відповідно – ніхто не хоче це робити. Так само і в інших секторах. Митниця почала непогано рухатися, але також все йде досить складно.

Глобально для того, щоб угода виконувалася, треба розуміти, що має бути позитивний, політичний стимул зі сторони ЄС. В нас з цим проблеми, тому що контекст в Європі такий, що вони не можуть нам його запропонувати. З іншої сторони ми велика країна, ми не Грузія і не Молдова, і в нас є дуже багато секторів, які не дуже хочуть змін. Відповідно – чинять супротив. Враховуючи всі ці обставини, ми маємо такі результати. Але ми більш-менш почали рух у цьому напрямку.

Що буде зараз – складно сказати, тому що в принципі коаліція була проєвропейська і при проєвропейській коаліції все досить складно рухалося.

Для ефективного впровадження Угоди про асоціацію важливим фактором є наявність лідерів у секторах. Хто ці лідери зараз і наскільки важливого зберегти їх у складі нової команди?

Питання людей – кадрове, і я не можу його коментувати. Можу тільки сказати по лідерах, якщо брати акумулятивні дані – це в нас виходять публічні закупівлі, технічне регулювання, діяльність кампаній, захист прав споживачів, податки. Це ті сфери, де в нас непогані результати. Якщо говорити про відповідальних, то в принципі можна на прикладі публічних закупівель прослідкувати таку чітку тенденцію – відповідальний в уряді рухає повністю сектор.

Втім, наприклад, немає фігури, яка б рухала питання технічних бар'єрів, але сфера по якихсь причинах прогресує. Але питання в тому, що вона зараз не дуже рухається у веденні діалогу з європейцями, щодо поглиблення інтеграції і отримання іншої, додаткової угоди (так званого "промислового безвізу").

Дуже важливо, що була відповідальна людина. Це може бути або відповідальний заступник міністра, або активний депутат у парламенті, який може допомогти на рівні ухвалення законів.

Щоб угода виконувалася, нам треба кілька умов. Політична фігура, яка буде відповідати за всю угоду. Її завдання – вести перемовини про складні питання або про поглиблення інтеграції. Друге – в секторах (в міністерствах) мають бути заступники міністрів – ефективні менеджери, які будуть вести комунікацію з парламентом. Не варто забувати і про європейських партнерів, європейську делегацію, залучати їх до цього процесу, як і громадські організації.

Зеленський багато говорив про боротьбу з корупцією як один зі своїх головних кроків. Які сфери в Угоді про Асоціацію ви бачите як найбільш корупційно ризикованими для України?

Вся угода, всі ці норми, які ми повинні адаптовувати – дуже багато з них є антикорупційними. Але треба чітко пам'ятати і не мати ілюзій, що європейська інтеграція – це жорсткі правила, жорстке регулювання і боротьба з корупцією. А ми маємо українську реальність – ми маємо дерегуляцію, коли нікого не перевіряли, коли є повна свобода.

Європейська інтеграція – це жорсткий контроль в різних секторах, тому що в центрі є людина, її безпека і життя. І щоб це виконувалося, треба різних гравців ринку контролювати. Норми, які нормально працюють в ЄС – коли перевірка підприємства іде без попередження, коли виробництво можна зупинити без рішення суду на 10 днів – нами сприймається як новий вигляд корупції.

Читайте також: У МЗС Польщі спрогнозували долю євроінтеграції України після виборів

Ці побоювання можна якійсь мірі зрозуміти – тому що всі наші інституції, які перевіряли, не були відкритими. Це були інституції радянського кшталту, які звикли до корупційного типу спілкування з бізнесом. А тепер, вводячи ці жорсткі норми, ми повинні надати нашим органам контролю більше повноважень. В іншому випадку, ми не зможемо нормально експортувати, бо довіри до нашої системи немає.

Та норма, яка в ЄС йде як антикорупційна, чогось у нас стає корупційною. Така у нас реальність.

І це ще велика проблема угоди – дуже багато норм сприймаються нашими стейкхолдерами як новий рівень корупції. Це проблема, і з цим треба боротися. Нам треба популяризувати максимальну відкритість цих органів, контролювати їх, перевіряти їх. Тут корупція трішки з іншої сторони зашита, але насправді по-іншому адаптовувати ці норми у нас не вийде. Відмовитися від них ми не зможемо. А якщо не пояснимо бізнесу, не придумаємо запобіжників – то буде постійне зривання в парламенті, оскільки парламент – це про велику кількість бізнес-інтересів.