ЗАХІД-подорож 2013

Фестиваль ЗАХІД. Це була подорож навмання.

- Їдемо. Я так хотіла! - каже подружка.
- Ок, їдемо. Складу тобі компанію… - відповідаю я.

Люди

Чомусь ще з підліткових років в мене лишилось уявлення, що на подібних заходах я стовідсотково вдосталь надивлюся на всіляких ураганів, брудних та п’яних роздолбаїв. Та ні…

Все почалось з хлопчини, що у перший ранок мого перебування вразив мене тим, що вмивав обличчя пінкою з огірком! О_о

Загалом люд був ну дуже різноманітний. Давненько я не бачила дебелих хлопчаків з ірокезами. А ще й поряд з милим хіпстером у шляпці та дівчинкою з дредами у растаманській шапочці… Малята у майках «Цой», волохато-патлаті рикаючі хлопчаки, яких ззаду я іноді з дівчатками трохи плутала…

О, а дівчата! Червоні, сині, лисі, намальовані – йой!

Це був мікс поглядів та уявлень. І як співав Ляпіс:

...Единый Творец держит ладонь
над картой жизни, где будет город

Легенды делают нас мудрей
Мы чувствуем пульс единой вселенной...

От, казали зі сцени щось про 12 тисяч народу…

Настрій

У моє скудненьке музичне життя ЗАХІД привніс нові настрої у старих піснях та давно забуті мрії у нових, невідомих раніше композиціях.

Дурнувата пилюка, обливання брудною озерною водою, нескінченні стовпотворіння біля душів, туалетів, водопою… Усміхнені обличчя, п'яні очі, різнокольорові прапори. ЗАХІД робить настрій, змінює сприйняття, тільки будь відкритим до цих змін!

А ще дає сили віддаватись драйву та відгукуватись на божевільні настрої виконавців.

Така вже в мене доля, низенької дівчинки, дивитись на виконавців у більшості на екрані… А цього разу - ні, бачила всіх - підлітаючі угору, як м'ячики-стрибунці, вокалісти додавали драйву. Ну як з такими живчиками думати про те, що хочеться пити і взагалі трошки стомилась… О, мої старенькі ніжки мені сьогодні дадуть відчути всі наслідки божевільного запалу.

Фестиваль ЗАХІД. Перший день

Фестиваль ЗАХІД. Другий день

Виконавці

1 день

Роллікс. Провтик моїх юних років. Та хлопці розігріли на славу! Дякую, Айз, за пораду ;)

Дуже поспішала в п’ятницю після роботи на Noize MC. Люблю його пісні. «Море», «Выдыхай», «Вселенная безконечна» - вони мають міцну асоціацію з важливими віхами мого життя. О, як я їх чекала! Так, дочекалась… Але ж що це все інше було? Дешевий панк-рок… На мою скромну думку, музикант має зростати з часом. Що побачила я – щеняче захоплення студентського прошарку від тексту: «...Ведь я бросаю пить, курить и трахать твою лучшую подругу...Честное слово!». Немаю що додати…

2 день

Кожаный олень. «ОРЗ», хоч вже й входить у протиріччя з теперішнім способом життя виконавців, та це класика. У кожної групи є така пісня.

Тостер. Тут я не об’єктивна. Бо про друзів та рідних – тільки хороше! Адже бачиш творчий шлях з самого зародку, і любиш, як дитину, будь який результат.

Скрябіну респект хоча б за щиру віддачу та драйв, як 18-річного юнака.

Бумбокс і зараз лишився у моєму трековому листі, проте хамський концерт у Львові у 2011, пробачте, зірочки, у пам’яті лишився ще досі. До слова, зрозуміла, що моє захоплення творчістю трохи спадає, коли розумію, що виконавець троха гівнюк ;)

3 день

Під Фліт мирно сопіла на карематі.

Анна. Не моє, тому пішла на малу сцену знайомитись з гуртом «Механічний апельсин». Пропалені байкери – хороше різноманіття.

The Вйо. Хороше старе реггі, фестивальні пісні, а разом з ними і приємні спогади.

Карна. Ну нарешті я прокинулась! Запалили вогонь хлопці. Добротний такий український альтернатив-нью метал став плідним початком недільного драйву!

Zdob Si Zdub. О тут мене не стало. Я пішла у якусь нірвану драйву та позитиву. Запалювали неймовірно!

Ляпис Трубецкой. Найкраще слухати Ляпіса у компанії білорусів. Так, якось само собою і сталось. Заражена патріотично-драйвовим божевіллям я навіть не помітила як вони відіграли більш ніж годинну програму. А якщо одним словом – справжні. Вони справжні!

Після ЗАХІД

Що змінив у мені цей захід? Змінив сприйняття дорослості. Я можу бути серйозною тьоткою на роботі, вирішувати важливі питання та нести велику відповідальність за весь мій гарячо коханий MaM.ua. Та це не привід зачиняти себе в чотирьох стінах, вузеньких вулицях та численних обов'язках. Душа має бути вільною! А разом з нею й тіло та мозок.

Розсуваємо межі життя, захоплень та прагнень.
- Які в тебе плани далі, що плануєш робити найближчим часом?
- О… ну, … перше, шосте, десяте… Якось так! Щось в мене планів… аж до Нового року.
- Та не, навіть далі…

О, так… Навіть далі!

«Люди не міняються. Може трошки, але загально – ні». А от і ні!! Відтепер я не погоджуюсь з цим судженням.

Для того, щоб змінитись необхідно просто вийти за межі звичного, зробити крок у невідоме. Для мене цим кроком стала подорож у далеку країну та побачення з іншим життям. Саме в цей період я потоваришувала з неймовірними людьми з сусідніх міст, сусідніх країн, сусідніх континентів. Це змінило!

І продовжує змінювати надалі. А фестиваль ЗАХІД став підтвердженням, новим кроком та доповненням.

Ой, людоньки, тепер би не розгубити увесь цей скарб… Оголошую «ні» суму, «ні» хандрі, «ні» розчаруванням. Проголошую епоху нового, яскравого і захоплюючого!

Хто зі мною?