На які ризики пішов Зеленський і чи може Залужний стати політиком: аналіз змін у ЗСУ

Свої думки щодо змін у вищому командуванні ЗСУ висловили гості програми "Топтема" на 24 Каналі з Артемом Овдієнком – військовий експерт Павло Нарожний і політолог Олег Саакян. На які ризики пішов Зеленський, призначивши Сирського новим Головкомом, та чи може Залужний стати успішним політиком – читайте далі у матеріалі.

Не пропустіть "Сніговий барс" замість "Залізного генерала"․ Що про відставку Залужного пишуть західні ЗМІ

Які виклики постали перед Сирським після призначення

Олег Саакян: Через те, що мотиви звільнення Залужного не були пояснені й не є саме очевидними, версія щодо політичних мотивів є найбільш популярною та резонансною у суспільстві. Бо "сон свідомості завжди породжує різні жахи" і люди схильні пояснювати подібні дуже резонансні події завжди шляхом найбільш емоційної версії – тієї, яка на поверхні.

Однак у проміжку між цим є інша історія – це організаційний напрямок. І одна з речей, яку достатньо позитивно описують щодо Сирського поруч з усіма іншими моментами, які є у вигляді чуток, описів, навіть певних мемів і прізвиськ, що лунають у лавах Збройних Сил, – це те, що він є доволі непоганим організатором.

І вміє збирати команди, які працюють достатньо якісно і можуть генерувати якісніше контент, ніж, наприклад, він сам. Тобто він вміє збирати навколо людей, які сильніше за нього. Наскільки це правда – не знаю.

Зеленський і Сирський / Офіс Президента

До цього були чутки, потім їх частково підтверджували, що насамперед щодо Залужного накопичилися питання саме в організаційній частині. Щодо того, що ціла низка питань, які існують системно та хронічно у Збройних Силах – не розв'язувалися. І на зламі переходу від короткої війни до довгої ці проблеми загострилися.

Павло Нарожний: За весь час поки Залужний був головнокомандувачем, ми бачили від нього три есе й одну пресконференцію. Це дуже мало, але ці всі комунікації були дуже потужними, дуже точковими й чітко описували те, що відбувається. Від Сирського таких комунікацій наразі не було. Тобто були його інтерв'ю, були деякі виступи, але якось програмної статті ми поки що не бачили.

Залужний це армійський філософ, мислитель, людина, яка думає про майбутнє, як розв'язувати величезні стратегічні проблеми на роки вперед. Сирський дуже гарний операційний менеджер, він дуже гарний організатор, тут жодних до нього претензій не має.

Коли побачимо таку програмну статтю від Сирського, тоді можемо сказати, що він дійсно сюди прийшов думати, розв'язувати стратегічні проблеми. Тобто коли він покаже своє бачення. Якщо ми цього не побачимо, тоді виглядає так, що він просто транслює думки з Офісу Президента. Я оптиміст і сподіваюся, що ми це побачимо.

Олег Саакян: Якщо говорити про Сирського, то є щонайменше два важливих фактори:

• те, що підтягується ще низка бойових полковників і генералів – те, що ми почули по прізвищах. Це може дати якийсь новий імпульс. Подивимося, як це розвиватиметься. Принаймні, з ким я спілкувався, хто дотичний до воєнної тематики, – доволі непогані відгуки;
• колективний "Залужний" залишається. Поки що ми бачимо, що на ключових посадах ніхто з бойових і з керівників напрямків не змінюється.

Відповідно, наразі ми маємо певний транзитний період, в який дійсно Сирському необхідно продемонструвати не тільки Зеленському план, як ми працюватимемо, але і суспільству. У вигляді есе, слайдів – без різниці, яка форма буде обрана, але це має бути системне, програмне, заявлене ним бачення того, на що тепер змінюється ситуація.

До теми Годжес заявив, що для росіян Сирський стане "неприємним сюрпризом" на полі бою

У будь-якому разі його сприйматимуть як невіддільну частину від Зеленського. У Залужному суспільство бачило того, хто через свою публічну вагу та авторитетність принаймні за закритими дверима може дискутувати з Зеленським на рівних. Хоча зрозуміло, що у звичайній ситуації, не доходячи до якихось критичностей, Залужний був підпорядкований Зеленському, так само як і Сирський. І накази є обов'язковими до виконання.

Однак ця його неформальна вага давала подушку безпеки суспільству і розуміння того, що в нас є запобіжник, певний стоп-кран – хай до останнього дня його ніхто не чіпатиме, але він існує.

З Сирським цього відчуття нема, тому йому прийдеться із самого старту, перепрошую, навіть виправдовуватись перед суспільством. Він стартує з від'ємної ситуації, де йому потрібно тепер вигравати і підтримку, і довіру суспільства, і боротися з тими міфами, страхами, занепокоєннями щодо нього в суспільстві, які вже є існують. Бо він не людина з не звідки. Він людина вже зі своїм бекграундом, щодо якого є ціла низка створених образів.

На які ризики пішов Зеленський, звільнивши Залужного

Олег Саакян: Залужний був амортизатором, він був фактично "бронежилетом" для Зеленського від ситуації на фронті. Тепер так чи інакше Сирський сприйматиметься як продовження Зеленського і невідривно від нього. Відповідно будь-яка зміна характеру бойових дій тепер буде персонально у відповідальності президента Зеленського.

Тож якщо те, що Залужний більше беріг солдатів, ніж від нього начебто вимагало керівництво, тобто Верховний Головнокомандувач Зеленський, дійсно було причиною його заміни, то ми це побачимо найближчим часом і це дуже серйозно відіб'ється на підтримці Зеленського.

Зеленський нагородив Залужного / Офіс Президента

Тим паче, що зараз старт відбувається вже з від'ємної позиції. Сирському "змагатися" з легендаризованим Залужним, йому завжди в спину лунатиме: "А за Залужного такого не було, а Залужний би так не зробив". Причому не реальний Залужний, а вже легендаризований, який пішов із гордо піднятою головою під оплески всього українського суспільства. Тому тут не позаздриш.

Чи може Залужний стати політиком

Олег Саакян: Залужний іде в ситуації, коли він "на коні". У нього є колосальний ресурс довіри та авторитетності всередині суспільства. Якщо Залужний пішов би пізніше, а ми зараз входимо в контекст доволі жорсткий, – не факт, що збереглася б уся ця довіра, бо зараз її доведеться конвертувати в прийняття доволі складних рішень. Але наразі він пішов на високій ноті. Відповідно в нього відкритий ресурс, який він може легко конвертувати.

Хоче піти в наукову діяльність – залюбки в Україні, у будь-якому виші за кордоном, він буде усюди гостьовим лектором. Хоче конвертувати це в гроші – його книга розійдеться зараз багатомільйонними накладами й будь-яке західне видавництво залюбки викупить за суму з шістьма нулями. Його лекції розходитимуться, як гарячі пиріжки, за великі суми гонорарів. Хоче піти в політику – він може це конвертувати в політичний капітал.

Утім, на мою думку, це був би найневигідніший курс конвертації цього капіталу, який сьогодні має Залужний. Піти в політику в умовах, коли політики по суті немає, коли загострюються фанатські синдроми і протистояння, яке не містить собі жодного сенсу і конструктивності, – простору для неї нема.

У цих умовах Залужний має всі шанси дуже легко спалити цей свій капітал, замазавшись в політиці, а не реалізувавши її. Він як персона поза політикою має набагато більше можливостей бути політичним фактором значно вагомішим, ніж Залужний як політик.

Ми в Україні бачили багато постатей з інших сфер, які йшли в політику і просто за безцінок спалювали свій авторитет. Ми бачили співаків; бачили лідерів суспільних думок; бачили журналістів, які йшли в політику, редакторів, ми бачили спортсменів; олігархів, щодо яких казали, що він вже точно забезпечена людина, нащо йому красти, у нього достатньо грошей; менеджерів банківського сектору тощо.

Ідея того, що можна взяти людину із суміжного сектору, яка є чудовою у чомусь своєму, й вона стане ефективним політиком – вистрілює дуже рідко. Це скоріше лотерея, і таких випадків у століття можна на пальцях однієї руки перелічити в різних державах.

Залужний по своїй вазі – це персона, яка вірогідно може стати (ефективним політиком – 24 Канал). А що якщо ні? Ризики того, що Залужний – звитяжний генерал і головнокомандувач може бути далеко не настільки якісним політиком – дуже високі. Бо йому прийдеться змагатися із собою ж – легендаризованим як генералом з тим, яким його сприймає суспільство. А перевершити самого себе – дуже велике завдання, навіть для такої непересічної особистості як Залужний.

Читайте також Залужний пішов у відставку з посади Головнокомандувача ЗСУ: біографія "залізного генерала"

Отже, на мою думку, наразі ні контекст, ні ситуація, власне, персонально з ним, не сприяють тому, щоб він реалізував себе як політик. Зараз як політик він може бути тільки опозиційний, якщо він навіть піде в цю нішу. А от як людина, яка може продовжувати у військовій кар'єрі рухатися різними траєкторіями, – тут в нього відкрите поле з можливістю в майбутньому конвертувати це в будь-який інший простір.

Чи може Залужний повернутися на посаду

Олег Саакян: Я не хотів би зараз обмальовувати той сценарій, за якого Залужний може повернутися. Це має бути дуже непересічна ситуація. Вона може бути не дуже страшною, проте має бути такою, що вкрай виходитиме за межі певного планомірного розвитку ситуації.

Це можуть бути різні сценарії, і вони пов'язані не тільки з ситуацією на фронті. Не забуваймо, що у росіян є змога дотягуватися і вглиб. Зокрема, це і боротьба ще й глибоко в тилах.

Павло Нарожний: Чи може бути якийсь сценарій, що Залужний поміняє Сирського? Я думаю, що ні. Тобто, наступний офіцер на позицію Головкома – це буде якась молода кров, це буде хтось інший. Не Сирський і не Залужний, і не Хомчак (начальник Генштабу ЗСУ Руслан Хомчак – 24 Канал).

Валерій Залужний / Getty Images

Про мобілізацію 500 тисяч військових

Павло Нарожний: З військової точки зору, без огляду на реакцію суспільства – ми нікуди не дінемося від мобілізації, люди потрібні. Яка кількість потрібна? Зеленський назвав цифру у 500 тисяч. Залужний у "пінг-понг" відбивав і казав, що такої цифри не надавали. Тобто конкретної цифри не надавали.

Для мене цифра у 500 тисяч вважається абсолютно нереальною, якоюсь фантастичною. Тобто реальна цифра максимум 100 – 200 тисяч. Не одномоментно, а протягом року. Думаю, що мовитиметься про 30 – 50 тисяч на місяць. Приблизно. Це дуже суб'єктивні цифри, про які ми можемо зараз казати, яка є потреба в армії. Крім того, ми повинні розуміти, що люди потрібні вже зараз.

Цифра у 500 тисяч може бути потрібна, але протягом довгого періоду часу, тобто рік плюс. Тоді так, ми можемо "проковтнути".

Заступник Сирського, коли він був командувачем Сухопутних військ, сказав, що ми можемо і 100, і 500 тисяч навчити. Але я більше, ніж упевнений, що ця цифра "100 – 500 тисяч" була з урахуванням можливостей наших союзників. Тобто, щоб ці люди навчались за кордоном.

Закордонні програми тривають. Усі наші союзники: Великобританія, Франція, Німеччина навчають наших новобранців. Бо в нас нереально зібрати таку кількість людей на одному полігоні й там їх навчати. Це просто з області фантастики.

Важливо Новий закон, виїзд за кордон і е-повістки: якою може бути мобілізація в лютому 2024

Так, цей закон потрібен. Чи потрібна електронна повістка? Складне питання. Чи потрібне блокування рахунків водійських прав? Складне питання. Є ще такий огляд цікавий, що це практично нереально пропустити через наші суди. Умовно, у нас є 3 мільйони людей, які є ухилянтами на папері. Якщо 3 мільйони справ приходить до судів, то кожну треба розглянути. Це просто нереально зробити з огляду на спроможності нашої судової системи.

Тому треба шукати якісь інші шляхи. Мобілізація потрібна, закон важливий. Питання вже його довести до нормального стану в другому читанні.

Інтерв'ю Путіна Карлсону може зіграти проти Росії

Олег Саакян: Історія з Путіним для нас не настільки жахлива, як уявляється. Звісно, ці два меседжі підуть. І зрозуміло, що їх використовуватимуть. Зокрема, заради них це інтерв'ю й було для Путіна.

Зверніть увагу! Мовиться про 2 меседжі, які Владімір Путін проштовхував у своєму інтерв'ю Такеру Карлсону. Зокрема, Путін пообіцяв начебто не воювати з НАТО, а також заговорив нібито Росія завжди готова до переговорів.

Для Карлсона і для трампістів воно було для того, щоб перекласти відповідальність за російсько-українську війну з Путіна на Джо Байдена. І розповісти, що це все начебто Байден негідник, і все погане від Байдена, а от Трамп прийде і все буде хороше.

Але кого вони цим агітують? Це агітація католиків за Папу Римського, тобто у своїй же інформаційній бульбашці, де і так всі живуть цими ідеями змов і для них Трамп – це ідол і третє пришестя.

Відповідно, на цьому тлі це особливо не вплине назовні. Так, є певні незміцнілі розуми в США – тих, хто не визначився, всередині Республіканської партії. Бо насамперед це направлено саме на республіканців і на те, щоби зараз виграти праймеріз і маргіналізувати класичні частини республіканців. Для цього це спрацює, безумовно. Тут є негативи.

Але, чи це інтерв'ю, взяте саме Карлсоном – найбільш одіозним американським пропагандистом, з найбільш знищеною репутацією поза цією бульбашкою, як воно вплине на всіх ззовні? Воно лише збурить. Воно викличе ще більшу мобілізацію, мовляв, дивіться, яка загроза – вони вже Путіна притягли до нас у виборчу кампанію.

На цьому тлі я вже бачу у США флешмоби: "Не голосуй за Путіна, голосуючи за Трампа", "Не віддавай голос за Путіна" тощо. Це мобілізує і демократів, і частину республіканців, які проти Трампа і трампістів. І ще більше налякає Європу – тим, що США отримали чергову "торпеду під кіль", і американська демократія пропустила цей удар. Відповідно, сподівання на те, що Сполученні Штати залишаються на плаву, стає ще меншим. Відповідно, треба братися за голову самим і ще більше допомагати Україні, і собі в розбудові безпеки та оборони.

Путін і Карлсон під час інтерв'ю / Скриншот з відео

Також не думаю, що це інтерв'ю дуже позитивно сприйметься в Китаї, бо Китай дуже не хоче приходу Трампа. І тут чітко йде водорозділ між інтересами Китаю та Росії, яка зацікавлена не стільки в приході Трампа, скільки в хаотизації виборчої кампанії в Сполучених Штатах. Насправді Трамп може бути для них як плюсом, так і мінусом.

Загалом ситуація з Карлсоном, вона є куди більше робочою для нас, ніж навіть для Росії.

На що може піти Трамп, якщо стане президентом

Олег Саакян: Уся проблема в тому, що Трамп сьогодні ситуативно непропорційно впливовий до своєї реальної ваги у республіканській партії. Він усіх шантажує і погрожує відкритою політичною розправою у випадку, якщо вони зараз не продемонструють свою лояльність до нього.

Якщо коротко: найстрашніший період – це сам виборчий період, його невизначеності, останні місяці виборчої кампанії та перші місяці після неї. Це навіть страшніше, ніж сам Трамп. Прихід самого Трампа – це 50 на 50. Ніхто не знає, як він діятиме. Він може спонтанно прийняти рішення, і ми можемо отримати щось таке, на що раніше навіть не розраховували, так і навпаки.

Читайте також "Росія – ворог, а Путін – бандюк": хто така Ніккі Гейлі та які в неї шанси перемогти Трампа

Але проблема в тому, що він йде робити тотальну зачистку політичного поля, інституційної бази Сполучених Штатів. Наразі вони готують кадри, зокрема Heritage Foundation, інші інституції, не тільки на політичні посади, але й на адміністративні.

Трамп йде заміщувати чиновників, тобто американський Deep State. На цьому тлі, поки він згрібатиме американську політичну систему Deep State, яка минулого разу відкалібрувала його і він не може пробачити, – на цей період США може бути взагалі не до зовнішньої політики.

Тут проблема в тому, що ми можемо стати заручниками того, що Сполучені Штати потрапили у достатньо глибоку конституційну кризу, що вони будуть паралізовані не тільки щодо питання прийняття бюджету, що ми зараз спостерігаємо, а от беремо цю ситуацію – локальну кризу і помножуємо її на 5 або 10. Ось це те, що може очікувати перші місяці – пів року правління Трампа.