Олександр Сирський був призначений Головнокомандувачем Збройних Сил України 8 лютого 2024 року, замінивши на цій посаді популярного Валерія Залужного.

Сирський ніколи не мав медійності попередника, але міг розраховувати на підтримку президента Зеленського. При цьому сам Сирський демонстрував до того підкреслену лояльність і не демонстрував політичних амбіцій.

Експерти називали Сирського представником "старої школи", але відзначали таланти та успіхи. Зокрема, розгром росіян під Києвом навесні 2022 року та осінній наступ на Харківщину.

Два з половиною роки на посаді Головкома для Олександра Сирського вийшли неоднозначними: ЗСУ під його командуванням вистояли у боротьбі з окупантами, але сам він був постійним об’єктом критики. Пік її припав на липень 2026 року, коли у публічний простір вирвався конфлікт між полководцем та міністром оборони Михайлом Федоровим, коли той прямо назвав Сирського винуватцем численних проблем Сил оборони. Ці слова спровокували гостру реакцію громадянського суспільства – люди вийшли на протести й з вимогами відставки Сирського.

Президент Зеленський змушений був реагувати на почав шукати заміну своєму фавориту.

24 Канал зібрав головні факти з біографії генерала Сирського: що відомо про нього.

Олександр Сирський народився 26 липня 1965 року у селі Новинки Володимирської області РРФСР. Він етнічний росіянин, хоча з Україною пов'язує його значно більше. Батько Сирського також був військовим, в часи СРСР люди цієї професії постійно змінювали місце проходження служби, а їхні родини мігрували за ними.

Дитинство Олександра пройшло в Україні, а школу він закінчив у Харкові з золотою медаллю.

Чимало його родичів досі проживають в Росії, найбільш відомий – рідний брат українського полководця. Він живе під Москвою та працює охоронцем у супермаркеті.

У травні 2023 року російська влада оголосила в розшук головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та командувача Сухопутних військ Олександра Сирського. Відповідні "бланки" кремлівська влада розмістила на сайті міністерства внутрішніх справ Росії. У Міноборони України заявили, що так званий розшук Сирського та Залужного спрямований на деморалізацію українських військових. Радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк заявив, що Сирський і Залужний самі можуть прийти до слідчого комітету Росії, однак є нюанс – українських військових будуть питання до тих, хто вирішив їх розшукувати.

WhatsApp Не користуєтесь Telegram? 24 Канал є у WhatsApp. Підпишіться і читайте перевірені новини Додати

Близьких зв'язків з російською частиною родини Олександр Сирський не підтримує. Він служить в Україні з перших років її Незалежності.

При цьому службу почав ще за часів СРСР. Він у 1986 році закінчив Московське вище загальновійськове командне училище й навіть брав участь у параді на Красній площі в тому ж році.

20-річний курсант Сирський на параді в Москві / Скриншот відео

Втім, далі доля відвела його від Москви. У 1986-му році молодий лейтенант був розподілений до військової части на Полтавщину та почав службу під Лубнами, де отримав у командування мотострілецький взвод.

З 1993 року командував мотострілецьким батальйоном 6 дивізії Національної гвардії України у Чугуєві, згодом очолив полк цієї дивізії.

У 1996-му він вступив до Академії Збройних сил, яку закінчив у 1998-му з відзнакою.

На початку 2000-х років Сирський вже командував 72 механізованою дивізією у місті Біла Церква. Дивізія згодом була переформатована в бригаду та стала зразковою. Успіхи підлеглих трансформувалися в персональний успіх командира – він отримав генеральське звання, а також направлення на навчання на оперативно-стратегічний факультет Національної академії оборони. Цей виш, який готує українських полководців, Сирський закінчив у 2006 році з відзнакою.

Після завершення навчання Сирський отримав очолив управління планування операцій Об'єднаного оперативного командування ЗСУ (ООК). Ця структура відповідала за перехід ЗСУ на стандарти НАТО. Нагадаємо, тоді ще Україні не відмовили жорстко зі вступом (це станеться в Бухаресті у 2008-му), тож це була не "показуха", а дуже серйозна посада. Сирський згодом отримав підвищення до першого заступника командувача ООК та активно співпрацював з колегами з НАТО, переймаючи їхній досвід.

Після перемоги Янукровича на виборах ООК було розформовано, а Сирського призначили "за профілем" - першим заступником голови управління міжнародного співробітництва в Генштабі. У 2012-му він перейшов до Головного командного центру Генштабу, де також відповідав за співпрацю з Північноатлантичним Альянсом.


Сирський пройшов усі щаблі військової кар'єри командувача / Фото EPA

З початком бойових дій на Сході України Олександр Сирський очолив штаб АТО. Був одним із командирів під час боїв під Дебальцевим та в Вуглегірську, а також координував групу "Барс", яка прикривала відхід українських військ із самого Дебальцевого.

У 2016 році очолював Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ, який координує оперативні дії різних українських силовиків на Донбасі.

А уже за рік – у 2017 – став командиром всієї Антитерористичної операції на Сході України, яку пізніше змінили на Операцію об'єднаних сил.

З 6 травня до 5 серпня 2019 року Сирський був командувачем Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ.

5 серпня 2019-го став командувачем Сухопутних військ ЗСУ. Цю посаду він обіймав до лютого 2024 року і саме у цій ролі генерал-полковник брав участь в обороні від російських загарбників з початку повномасштабного російського вторгнення.

Експерти приписують Сирському визначальну роль у планування операції Сил оборони під Києвом, коли навесні 2022 року окупанти були зупинені та зазнали значних втрат у боях на підступах до столиці України, а згодом були змушені тікати.

За успішну оборону столиці генерал-полковник був нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня, а 5 квітня 2022 року – відзначений званням Герой України.

Сирський також планував і реалізовував контрнаступ Сил оборони на Харківщині, який став великою несподіванкою для ворога та ще більшим успіхом для України.


Олександр Сирський на фронті / Фото Сухопутних військ

У ході блискучої операції були звільнені сотні населених пунктів, окупованих у перші місяці російського вторгнення, серед них: Балаклія, Куп'янськ, Ізюм. Тоді росіяни були швидко розгромлені, зазнали великих втрат у людях і техніці.

Та перемога надихнула український спротив, а Росію поставила на межу поразки. Щоб її уникнути Путін вдався до мобілізації, й лише так стабілізував ситуацію.

У лютому 2024 року Зеленський відправив у відставку Валерія Залужного. Новим головнокомандувачем було призначено Олександра Сирського.

Той незабаром продемонстрував, що на новій посаді також може діяти нестандартно і "дивувати" ворога.

Влітку 2024 під його командуванням почався наступ в Курській області, який став першою наземною операцією ЗСУ на території Росії. Ця операція мала на меті відволікти російські війська від наступальних операцій на Сумському та Харківському напрямках. Вона стала для ворога шоком і продемонструвала світу, що російського "голіафа" не варто боятися.


Олександр Сирський керував обороною Києва / Фото Сухопутних військ

Наступною великою операцією стала оборона Бахмута. Там Сили оборони спробували реалізувати задум, який ще під час Першої світової намагалися втілити німецькі генерали, а саме – знекровити ворога, мінімізувавши свої власні втрати ефективною обороною та перевагою у тактичній виучці.

Це план викликав критику суспільства, а значні втрати серед Сил оборони, хоч і були в рази меншими за російські, але все одно були сприйняті дуже болісно. Тоді гнів і біль втрати сотень і тисяч людей були спрямовані персонально на Сирського та Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського.

Ці емоції не змогли загасити сміливі вчинки полководця, який на відміну від свого попередника Залужного постійно їздив на передову та особисто зустрічався з бійцями на "найгарячіших" ділянках фронту, щоб на місці проаналізувати тактику бою, визначити проблемні питання та підтримати бійців, а головне – подати приклад і надихнути.

Втім, претензій ставало все більше, а трагічний відгомін бойових операцій і фронтових втрат набув небезпечних масштабів.

Спершу Олександра Сирського критикували лише окремі блогери та нардепка Безугла, яку мало хто сприймав серйозно. Далі критики стало більше.

Сирському згадували надмірні втрати через невчасні рішення з відводу військ (на Курщині, на Донбасі та в Кринках), закидали таємні інтриги, викривлення, а подекуди й неправильне інформування Зеленського про реальний стан справ на окремих ділянках фронту.

У 2026 році Сирський опинився під прицілом критики / фото – пресслужба Головкома

Говорили, що полководець не жаліє людей й наказує утримувати позиції, які неможливо було утримати. І нібито робиться це на догоду гарним зведенням і "красивій картинці".

Перевірити достовірність цієї інформації далеко не завжди можливо, особливо, коли невідомий загальний задум і повна картина.

Тривалий час звинувачення на адресу Сирського не сприймали серйозно і списували на різні ексцеси. Але в липні 2026 року критикувати Головнокомандувача взявся цілий міністр оборони Михайло Федоров. І зробив це публічно.

Михайло Федоров, якому не знайшлося місце в новому Кабміні Сергія Корецького, провів прощальну пресконференцію як міністр оборони й присвятив її левову частину генералу Сирському.

Завдяки слайдам і заявам Федорова з'ясувалося про глибокий світоглядний конфлікт між молодим і сучасним міністром та представником "старої системи" Сирським.

Федоров назвав візаві не ефективним і не готовим до сучасної війни, звинуватив в інтригах за спиною Зеленського і багатьох інших гріхах. Свої звинувачення міністр підтвердив красномовними слайдами.

Люди, які спершу вийшли на мітинги з "картонками" на підтримку Федорова і проти не зрозумілої їм відставки ефективного чиновника, на час каденції якого припав початок перелому у війні з Росією, тепер вже почали вимагати відставки Сирського, яких в їхній уяві перетворився на загальний образ усіх проблем.

Сирський надає перевагу частим візитам на фронт і перебуває на найнебезпечніших ділянках (фото – пресслужба Головкома):

Президент Зеленський змушений був прислухатись до суспільства та спробував пояснити свої рішення. Пояснення фактично звелося до альтернативи "або/або", в якій він обрав Сирського. Це не задовольнило людей, які продовжили свої акції.

Тоді Зеленський зрозумів, що ситуація виходить з-під контролю й взявся "гасити" кризу. Виходом стали консультації з військовими та чутки про швидку відставку Сирського.

Підлеглі Головкома швидко організували йому "антикриз", наказавши військовим записувати відео на підтримку генерала, але ця ідея обернулася фіаско, оскільки одна з груп, яка фільмувала ролик на підтримку Сирського у Костянтинівці, видно, під час цієї "операції" потрапила в полон. Принаймні, так цю ситуацію трактували в соцмережах. Також військові почали свій флешмоб та стала розповідати про свій негативний досвід "співпраці" з генералом. Там він отримав нищівну порцію критики й мало не консенсусно був затаврований як "м'ясник".

Наразі точно невідомо, чи відповідають дійсності оголошені факти, адже командир змушений ризикувати життям підлеглих – такі правила війни, але ці заяви точно підтвердили, що довіри до Сирського у війську залишилось небагато. Це породило нові чутки про відставку.

Вони посилились 20 липня 2026 року після чергових зустрічей Верховного Головнокомандувача з популярними полководцями та генералами. Генштабу та Офісу президента довелося їх спростовувати, але наразі все виглядає так, що незабаром у ЗСУ буде новий очільник.