Запродатися Путіну: як Герхард Шредер став "російським найманцем"

Деякі політики вимагають позбавити Шредера канцлерської пенсії, деякі (в тому числі і товариші по партії) відкрито докоряють йому, а лідери Соціал-демократичної партії Німеччини поквапились відсторонитися від його "особистих справ", аби бодай якось зменшити ту шкоду, яку він завдав їхнім рейтингам просто перед самісінькими виборами.

Читайте також: Меркель зреагувала на висунення екс-канцлера ФРН до ради "Роснефти"

Фігура Герхарда Шредера для багатьох німців – повна протиріч. Хтось знаходить у його канцлерстві позитивні сторони, бодай його другий строк і увірвався передчасно (він залишався лідером німецького уряду сім, а не вісім років – із 1998 по 2005 роки), а хтось вважає його другим після війни найгіршим канцлером Німеччини (після горезвісного Курта Ґеорґа Кізінґера, третього канцлера ФРН, який "не досидів" на цій посаді навіть одного терміну). Саме під час канцлерської каденції Шредера у ФРН розповсюдився анекдот: "Що буде, якщо соціал-демократи правитимуть у пустелі Сахара? Спочатку ніхто нічого не помітить, а потім почнеться дефіцит піску". Він же вважається найбільшим в Німеччині "другом Путіна" – саме Шредер називав кремлівського сидільця "демократом чистої води", саме він "організував" для Кремля численні контакти з політиками та великими підприємцями по всій Європі.

Історія дружби Путіна і Шредера давня. Німецький політик не раз намагався підсобити своєму "російському товаришу" у питаннях зовнішньої політики

Під час свого перебування на посаді канцлера він отримав багато прізвиськ негативного характеру – тут і "товариш босів" (Genosse der Bosse) за свої загравання з великим капіталом за рахунок власних виборців, робітників та середнього класу; і "Бріоні-канцлер", за те, що полюбляє носити наддорогий одяг виключно цієї фірми, і "російський німець" (Russlanddeutsche) – за те, що під час свого канцлерства буквально намертво "підсадив" Німеччину на російську газову "голку", після чого спокійнісінько пересів у заздалегідь підготоване для нього крісло керівника газпромівського проекту "Північний потік". Ангелі Меркель та її християнським демократам довелося витратити чимало сил, аби втілити в життя план диверсифікації газових та нафтових закупівель – план, який реально почав працювати лише десь із рік тому.

За час свого канцлерства Шредер отримав багато образливих прізвиськ, одне з них – "російський німець"

"Зі мною не було легко"

Тепер до цього переліку, здається, додалося ще одне прізвисько, пряме й образливе: "російський найманець". Так, принаймні, назвав його Генеральний секретар Християнсько-соціального союзу Андреас Шоєр за намір Шредера стати ще й членом ради директорів компанії "Роснефть".

Намагання Шредера в "Роснефти" має поганий присмак, тут змішуються приватна економічна зацікавленість з політикою,
– заявив він в інтерв'ю газеті Bild am Sonntag.

"Зі мною вам не завжди було легко!" – проголосив Шредер нещодавно, наприкінці липня, зі сцени з'їзду своєї партії СДПН. До слова, він бере активну участь у передвиборчій кампанії, заохочуючи виборців голосувати за соціал-демократів. І, хоча він мав на увазі часи свого канцлерства, але й як приватна персона, він продовжує своєю репутацією, помноженою на участь у передвиборчих заходах, завдавати шкоди своїй партії – під час минулих виборів тодішній лідер соціал-демократів Пер Штайнбрюк навіть змушений був офіційно попросити "друга Герда" не брати в ній участь, аби не відлякувати виборців.

Генсек ХСС Німеччини Андреас Шоєр – один із найактивніших критиків Шредера. Саме він і назвав екс-канцлера "російським найманцем"

Але Шредер не послухався – і СДПН, як стверджують фахівці, втратила через це багато голосів. Те ж саме може статися й тепер – через нову "ділову активність" 73-річного екс-канцлера, який зажадав собі стати вже не "столбовой дворянкой" у "Газпромі", а "царицею морською" в "Роснефти". Тому не дивно, що лідери соціал-демократів наввипередки відхрещуються від нього, а голова партії та кандидат на канцлерську посаду Мартін Шульц встиг заявити, що, по-перше – це особиста справа Шредера, яка не має жодного стосунку до партії, по-друге – він, мовляв, вже встиг попросити "російського німця" в телефонній розмові "не робити цього". А Шредер, буцімто, просто не послухався. Сам Шульц пообіцяв, що в разі свого обрання після завершення каденції взагалі не посідатиме жодної позиції в приватному секторі.

Читайте також: Скандал із "Роснефтью": політики жорстко розкритикували екс-канцлера Німеччини

"Нехай поверне пенсію"

Якщо вже відсахуються друзі – то що вже й говорити про супротивників? Негативні відгуки сиплються один за одним. "Російський найманець" за Андреасом Шоєром не покидає вже тиждень поспіль сторінок преси. Ліберали натякають на необхідність розслідування "приватної" активності Шредера, а речник партії "зелених" з питань бюджету Тобіас Лінднер зажадав, аби приватні додаткові доходи екс-канцлера враховувались в його канцлерській пенсії.

Справа в тому, що в якості колишнього голови німецького уряду Герхард Шредер отримує близько 100 тисяч євро на рік, до того ж – має безкоштовний офіс у Берліні, а держава ще й платить зарплатню двом його секретарям, охоронцям та водієві. Автівка, до речі, теж належить Шредеру "надурняк". Водночас у ролі керівника наглядової ради газпромівського "Північного потоку" він отримує, за даними журналу Manager Magazin, 250 тисяч євро на рік, а директорський пост у "Роснефти" має принести йому ще 300 тисяч євро на рік – за те, що, за словами самого Шредера, чотири рази на рік літатиме до Москви та братиме участь у засіданнях директорату. Німецькі "зелені" не бажають розуміти, чому це така багата з путінської милості людина, яка до того ж ганьбить Німеччину перед усім світом, має отримувати бодай щось від держави. Саме тому вони й вважають, що приватні доходи екс-канцлера мають бути враховані в його пенсію та утримання його офісу й почту.

Читайте також: Від глави МЗС Німеччини вимагають пояснень через вечерю з Путіним, – Bild

"Це все Меркель!"

Сам же Герхард Шредер чинить шалений опір подібним нападам – з енергією, яку далеко не всюди проявляв на посаді канцлера Німеччини. По-перше, він вважає, що його приватна підприємницька діяльність аж ніяк не може зашкодити рейтингові його партії – про це він заявив в інтерв'ю швейцарській газеті Blick. "Я висуну свою кандидатуру (в директори "Роснефти" – "24"), незважаючи на всю ту критику, яку я вважаю хибною", – підкреслив він.

По-друге ж, він вважає критичні закиди на свою адресу "упередженими".

Це – політична кампанія на користь пані Меркель, комусь кортить допомогти їй за рахунок дифамації моєї персони,
– заявив він.

Може, це й справді так – але, швидше за все, ні. По-перше, Ангела Меркель, яка зі своїми християнськими демократами вже зараз, за даними передвиборчих опитувань дев'яти провідних німецьких соціологічних інститутів, набирає більше 40% голосів виборців, навряд чи потребує піднімати свої рейтинги за рахунок якогось там "російського найманця", бодай і свого попередника на посаді канцлера, по-друге ж – історія з його директорством у "Роснефти", схоже, таки завдала шкоди соціал-демократам: напередодні виборів їхній рейтинг втратив за тиждень два відсотки й складає тепер лише 23%. Справді, з "другом Путіна", старим "бі-ба-бундесканцлером Шрьоді" (теж одне з прізвиськ 73-річного балакуна), його однопартійцям ой як нелегко...

Шредер звинувачує Меркель у поширенні недостовірної інформації щодо його ділової репутації

Але найгірше в цій історії інше. А саме – той факт, що на очах в усієї Європи політик високого польоту, колишній керівник уряду найпотужнішої європейської держави перетворився на геть корумпованого попихача кремлівського диктатора, який продає за порівняно невеликі (принаймні, офіційно невеликі) гроші своїх виборців, свою партію та свою країну. Все це для нього – лише товар, який він вигідно "пропихає" російському покупцеві. І те, що закон, який просто не є розрахованим на подібну зухвалість, не має змоги покарати його за це – лише заохочує інших "друзів Путіна": німецьких, французьких, голландських та бозна-яких ще – до подібної ж "приватної підприємницької діяльності". На превеликий жаль.

Читайте також: Шредер – вражаючий приклад продажності західного політика, – Politico