Згадати Все: Революція на граніті

Пісні Січових стрільців, вигуки "Слава Україні" та розгорнуті національні прапори в руках сотень людей. І це все – у самому центрі тоді ще соціалістичного Києва.

Чи була в Союзі зброя суто радянська – читайте тут

Передумови студентського бунту

2 жовтня 1990 року радянський колос на глиняних ногах остаточно почав розхитуватися під дією першого Майдану, знаного як тепер як Революція на граніті.

Ця назва виникла вже набагато пізніше. По-моєму, навіть вже пройшло 10 років й тоді було це так гучно названо "Революція на граніті". Для нас це було студентське голодування 1990 року,
– розповів Сергій Бащук, активний учасник Революції на граніті.

Передумов для справжнього, але ненасильницького бунту, було більше, ніж достатньо. Планова економіка тріщала по швах. Тотальне зубожіння доводило людей до відчаю. І це – лише вершина айсбергу. Прихід до влади Горбачова та взяття ним демократичного курсу тільки підігріли антирадянські настрої.

"Краще вмерти, ніж жити в Радянському Союзі"

Лояльне ставлення комуністів до політопонентів відкрило дорогу для організацій, з якими десятиліттями боролася КДБ. По всій Україні почали з'являтися переважно студентські організації, що бачили своє майбутнє лише у незалежній Україні.

Народний рух України, Українська Гельсінська спілка, Українська студентська спілка, Студентське братство – це лише невеликий перелік організацій, які під невтомним оком КДБ таки почали виборювати справжню українську незалежність.

У всі організації того періоду була "встромлена" агентура КДБ, безперечно. Там, де вона була сильнішою, вона контролювала процес й навіть його спрямовувала,
– зазначив співголова Революції на граніті Олесь Доній.

Оминаючи пастки силових органів режиму, студенти проводили справжню кампанію зі звільнення України від тоталітарних кайданів. Неприпустимі для режиму демонстрації та страйки стали повсякденням для кожного свідомого студента.

Чого вимагали студенти

Справжнє полум'я революції розпалилось в 1990 році. Коли після виборів до Верховної Ради УРСР прорвалась невелика група демократів зі 126 депутатів. Зрозуміло, переважити комуністичну більшість було нереально. І на хвилі розчарування та жаги до незалежності студентство розпочало боротьбу.

Читайте також, як в Союзі боролися з розкрадачами соцвласності

"Ці зміни, які відбувалися, нам здавалися дуже повільними. Вони не влаштовували значну частину суспільства, зокрема його активну частину – українське студентство", – пояснив історик Едуард Шевельов.

Українська молодь рішуче виступала за зміни

Ідея про влаштування акції у студентів виникла ще влітку 1990 року. Відразу з'явилися вимоги, методи та час проведення справжнього антирадянського бунту. Підійшли до акції рішуче.

Ми домовилися наперед, знаючи, що вересень – це час так званих колгоспів. Тобто коли студентів за радянських часів силоміць посилали на сільськогосподарські роботи. Відповідно, навчання починалося з жовтня. Тому ми планували акцію на 1 жовтня відразу,
– зазначив Доній.

Насправді не все пішло так гладко. Проведення акції було заплановане на 1 жовтня, але в цей день проходила інша масштабна акція. Дотепер точаться суперечки, де мала проводитися акція непокори. Начебто спочатку мали в Маріїнському парку розбити табір, прямо під стінами Верховної Ради. Проте врешті було прийняте рішення робити це на Майдані Незалежності.

Вже 2 жовтня на Майдані з транспарантами в руках та білих пов'язках на голові студенти виставили свої вимоги. Всього їх було п'ять:

• не допустити підписання нового союзного договору;
• перевибори до Верховної Ради УРСР;
• повернення додому українських солдатів;
• націоналізація майна Компартії;
• відставка голови Ради міністрів УРСР Віталія Масола.

Як починалася революція

Студентський бунт розпочався. Це нагадувало справжню революцію, яку так намагались не допустити партійні верхи. Намети, транспаранти, голодування. В перший день на майдані почало голодувати 108 студентів.

У нас не було зброї, димових шашок. Це був абсолютно пацифістичний захід, захід самопожертви. Люди голодували. Як ти будеш голодних людей бити? Правда. Ми на це й розраховували врешті,
– розповів Бащук.

Табір щодня зростав. Страйк ставав все масштабнішим, там запанувала справжня самоорганізація – різні служби та навіть своя охорона.

Наметове містечко Революції на граніті

Радянська преса вперто намагалась замовчувати те, що відбувається в центрі Києва. Але їм на зміну прийшли молодіжні газети. Та й західна преса як-не-як, але теж змогла прорвати інформаційну блокаду та показати світу, як в центрі української столиці дає тріщину тоталітарний режим.

До студентів час від часу приходила тогочасна політична верхівка. Чорновіл, Хмара, навіть їхній опонент та майбутній президент незалежної України Леонід Кравчук.

Помічники радянських господинь – що відомо про побутову техніку в СРСР

До 15 жовтня протести докотилися до Верховної ради. А вже наступного дня голодували майже 300 студентів. Наметове містечко стояло вже й біля парламенту. До Києва стягували силовиків, а напоготові вже стояли водомети для розгону. Вірні пси режиму погрожували розгоном із величезною кількістю загиблих.

Але вирішальним днем стало 17 жовтня. Надвечір Верховна Рада більшістю голосів виконала всі п'ять вимог студентів. Українські студенти змогли вбити передостанній цвях у труну режиму. А от чи змогли перемогти тих, хто той режим плекав і захищав?

Більше – дивіться у програмі.