Змалечку – до зброї
Кожен радянський хлопчик з раннього віку незалежно від своїх схильностей й талантів мусив уміти поводитись зі зброєю. Зі шкільної парти система готувала учнів до служіння в армії "наймиролюбнішої країни світу"
Читайте також: Згадати Все: Як боролися в Союзі із розкрадачами соцвласності
У глибші радянські часи урок допризовної підготовки юнаків називався ПВП – початкова воєнна підготовка. Заняття відбувалися десь в шкільному підвалі, обвішаному тематичними стендами й муляжами різних зразків зброї. Часто тут же розташовувався й шкільний тир.
Ну а навчав мистецтва війни обов'язково колишній професійний солдат. Його могли називати "Папай" – тому що моряк або "Чапаєв" – тому що боляче давав щигля.
Яка зброя користувалася популярністю
Вершиною військової підготовки чомусь вважалося вміння швидко розбирати й збирати автомат Калашникова. Справився за 15 секунд – отримуй п'ятірку, 17 – це вже четвірка, ну а 19 секунд – лише трійка.
Автомат Калашникова
А якщо револьвер – то це "Наган". У кінці 19-го й до середини 20-го століття саме ця легка стрілецька зброя була основною на наших теренах. Револьвери, зроблені на заводі у російській Тулі, стали російським револьвером №1 на довгі роки. Хоча, не такі вони вже і російські.
Наприклад, у бельгійській армії нагани стояли на озброєнні з 1878 року, а в Російській імперії ця зброя стає основною аж через 17 років. А виробництво в російській Тулі – це лише локалізація виробництва купленої технології. Наган ніколи не був російським чи радянським.
Револьвер "Наган"
Наган втратив свій авторитет аж після Першої світової. Радянський союз нарешті переозброївся на пістолети. Знову вітчизняні – "Тула" (місто виробництва) і "Токарєв" – прізвище конструктора.
Читайте також: Згадати Все: Приватизація 90-х в Україні
Та запозичення хороших закордонних технологій було виконано не найкраще.Він мав непереборні хвороби. Радянський пістолет Токарєва частенько стріляв сам по собі у кобурі власника. Мав малої місткості магазин, всього вісім набоїв. Але були й переваги. Пістолет мав чудову бронебійну дію.
Наступним легендарним й знову дуже вітчизняним пістолетом стає пістолет Стєчкіна. Для вояків рангом нижче – пістолет Макарова. Попри російські прізвища у назві в основі обох був німецький "Вальтер".
Про автомат Калашнікова
А тепер торкнемося легенди. Автомат Калашнікова – найпоширеніша стрілецька зброя у світі. На озброєнні в 55 арміях світу. Кажуть, що це найнадійніший радянський автомат. Та знову таки питання. А чи радянський?
Німецький автомат Штурмвеґер був розроблений у 1943 році. А вчений самоук Михайло Калашніков свою розробку представив аж у 1946-му. І що цікаво, винахідник німецького автомата Гуґо Шмайссер з кінця війни перебував у радянському полоні й навіть працював на заводі в Іжевську, де й народився "калаш".
Михайло Калашніков
Ще один дивний факт. Михайло Калашніков створив свій автомат у 25 років, маючи за плечима лише сім класів школи. Існує ще одна версія створення автомата: офіцери просто підсунули Калашнікову той автомат, бо їм було заборонено брати участь у розробці.
Хто б не був справжнім батьком АК, до цієї зброї багато хто ставиться з великою повагою. Без перебільшень – це абсолютно культовий автомат й фактично є синонімом до цього слова.
Зброя після розпаду СРСР
У 90-х роках після розвалу союзу ніхто вже не міг проконтролювати, скільки зброї залишилось на складах. Попит був лише на перевірену зброю. Її не так багато – це вже згаданий автомат Калашнікова, а на другій позиції – снайперська гвинтівка Драгунова.
Cнайперська гвинтівка Драгунова
Попри шалену популярність й статус радянської снайперської зброї №1 були й нюанси. Вона поступалася закордонним зразкам. А от радянські стандарти точно заперечували право на зброю цивільному населенню. Стволи дозволені лише воєнізованим структурам.
Читайте також: Згадати Все: Наркоманія в Союзі
Окремі зразки зброї дозволено мисливцям. Але більшості людей в категоричній формі повідомляли про кримінальну відповідальність за приховування вогнепалів.
Про контроль за зброєю та "чорний ринок" – дивіться у програмі.