Відкритий реєстр і хімічна кастрація педофілів: нова ера боротьби за права дітей

29 липня 1994 року в невеликому містечку Хемільтон штату Нью-Джерсі відбулося страшне вбивство – на території міського парку в дерев'яній скрині було знайдено тіло семирічної дівчинки. Згодом слідство встановило, що перед убивством дівчинку було зґвалтовано. Її звали Меган Канка. Злочин викликав великий суспільний резонанс.

Читайте також: "Революція пожирає своїх дітей": як зупинити війну проти активістів в Одесі і в Україні загалом

Вбивцею дівчинки виявився її сусід Джессі Тіммендекас, який раніше вже двічі був засуджений за схожі злочини відносно двох дівчаток п'яти і семи років. Ці факти шокували громадськість. Батьки Меган очолили протест з вимогою внести зміни до законів штату, які б дозволяли суспільству мати доступ до інформації про осіб, які вчинили статеві злочини.

Через 89 днів протестів штат Нью-Джерсі прийняв таку норму. Закон назвали на честь вбитої дівчинки "Законом Меган". Ще через два роки аналогічний закон був прийнятий Конгресом США, підписаний Біллом Клінтоном і став обов'язковим для всіх штатів. Ця норма стала початком нової ери боротьби за права дітей не тільки у США, а й у багатьох розвинених країнах.

Минулого року ми зробили такий крок і в Україні, зареєструвавши у Верховній Раді відповідний законопроект.

Щороку в Україні жертвами статевих злочинів стають до 400 неповнолітніх дітей. В середньому правоохоронні органи фіксують такі злочини майже щодня! Останніми роками кількість таких злочинів зростає по всьому світу. Педофілія – як розлад сексуальної переваги – на жаль, має тенденцію до поширення.

Жорстоке вбивство дівчинки сусідом стало початком нової ери боротьби за права дітей

Злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітньої дитини є особливо небезпечними і спричиняють особливо тяжкі наслідки. Адаптація постраждалих дітей до нормального життя є дуже тривалим і не завжди успішним процесом. І складним завданням для цілої низки фахівців – медиків, психологів, психіатрів тощо. Закон, який ми разом з колегами зареєстрували, може суттєво вплинути на статистику подібних злочинів і врятувати від таких трагедій сотні родин.

Отже, що ми пропонуємо.

У першу чергу – посилити кримінальну відповідальність за такі злочини і встановити максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до 20 років, а в деяких випадках, передбачити можливість довічного ув'язнення. По-друге, звернутися до світового досвіду і офіційно визнати "педофілію" хворобою.

Згідно з міжнародною класифікацією сама по собі схильність до подібних злочинів вважається психічним розладом, має свій код та визначення – "розлад сексуальної переваги".

Офіційна статистика злочинів проти неповнолітніх

Причини виникнення такого розладу до кінця не вивчено, але практика свідчить, що часто його провокують травми психічного розвитку, які особа отримала у дитинстві. І що особливо трагічно – майже 60%, тобто більшість людей з такими розладами, самі ставали жертвами сексуальної наруги або домагання з боку людей, які брали участь у їхньому вихованні: батьків, опікунів, вчителів тощо.

По-третє, ми пропонуємо, окрім покарання за такі злочини, ввести ефективні заходи їх профілактики. Визнання педофілії хворобою дасть можливість застосовувати до таких злочинців примусове лікування. Одним із найпоширеніших заходів протидії таким злочинам є так звана "хімічна кастрація", яка полягає у застосуванні до особи певного медичного препарату, що пригнічує виділення конкретних гормонів.

У різний час такий спосіб застосовували і застосовують щонайменше 48 штатів у США, усі найрозвиненіші країни ЄС – Великобританія, Франція, Німеччина, Данія, Швеція тощо, а також Канада та Ізраїль. Застосування подібного примусового лікування на законодавчому рівні вже введені у Російській Федерації та в Республіці Казахстан. За різними даними, дія таких програм лікування суттєво зменшила число рецидивів статевих злочинів. Наприклад, у Великій Британії з 40% до 5%, а у Німеччині з 80 % до 3%.

Застосування хімічної кастрації у інших країнах

Ми пропонуємо застосовувати таку процедуру на добровільній основі – як вибір між покаранням у вигляді позбавленням волі та примусовим лікуванням. А злочинці, що відбули термін за вчинення зґвалтування неповнолітніх, будуть зобов'язані почати курс приймання відповідних медикаментів задля запобігання рецидивів.

Ну і головне.

Практика свідчить, що левова частина таких злочинців мають схильність до вчинення злочину повторно, навіть після відбування покарання. Суть "Закону Меган", про який я розповідав на початку, полягає у створенні правоохоронними органами єдиної бази даних осіб, які вчинили насильство на сексуальному ґрунті стосовно малолітніх дітей. Що важливо, у США така база даних є у відкритому доступі для всіх мешканців штату, що дозволяє батькам і керівникам установ, де перебувають діти, ефективно захищати неповнолітніх.

У нашому законопроекті ми також пропонуємо створити єдиний реєстр злочинців, засуджених за злочини проти статевої свободи та недоторканності малолітньої дитини. На практиці це буде електронна база з усіма даними про таких осіб – із вказівкою на історію злочину, місця проживання особи, місця її роботи, тощо.

Але доступ до такого реєстру матимуть не лише працівники відповідних правоохоронних органів. Ми пропонуємо, щоб відомості про таких злочинців були доступні також керівникам дошкільних, середніх та позашкільних навчальних закладів, керівникам дитячих таборів, санаторіїв, закладів охорони здоров'я або будь-яких інших установ, які здійснюють нагляд за малолітніми особами. Таким чином, батьки, вчителі та керівники відповідних закладів зможуть заздалегідь оцінювати ризики для своїх дітей і запобігти трагедії.

Читайте також: Нацполіція пропонує ввести відкритий реєстр педофілів

На жаль, в Україні ця тема непопулярна – її намагаються обходити, тому що незручно, ніяково і ніякого піару. Але це реальна проблема у всіх регіонах. Утім, я дуже сподіваюсь, що вже наступними тижнями цей законопроект буде прийнято Верховною Радою України. І ми зробимо цей дуже важливий крок для майбутнього наших дітей.

Що таке "розлад сексуальної переваги"? Це медичний термін, що позначає такі стани, за яких людина отримує сексуальне збудження чи задоволення унаслідок фантазій і поведінки щодо, як правило, нелюдських об'єктів, дітей чи інших осіб, які не дають згоди. До того ж, така поведінка призводить до клінічно значущих страждань і завдання болю, шкоди. Найпоширеніші різновиди: педофілія, ексгібіціонізм, фетишизм, фроттеризм (тертя об людей у громадських місцях), садизм та мазохізм, зоофілія.