Секс і війна: насильство як стратегія агресора

Форми втілення хворої фантазії

Сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом, охоплює не лише зґвалтування, примусові оголення, стерилізацію, шлюб, вагітність, аборт, наругу над геніталіями, але й торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації. Наведений перелік не є вичерпним, адже, як свідчить практика, хвора фантазія агресорів – безмежна. 

Читайте також Напад собаки й знову лікарня: 16 день марафону чеха на Донбас

Так, в одному з судових проваджень щодо колишньої Югославії до сексуального насильства було віднесено примус оголених дівчаток танцювати на столі перед озброєними чоловіками.

Своєю чергою, росіяни, наприклад, змушували українських жінок роздягатися й сидіти в незручному положенні оголеними протягом тривалого часу або ж вступати в статеві відносини з членом родини при російських військових. Зафіксовані також випадки примусу спостерігати за сексуальним насильством проти близької людини, які є окремим різновидом катування.

Збройні конфлікти не є гендерно нейтральними

Близько 35% жінок у всьому світі стали жертвами сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом. При цьому фактичний показник може сягати 70% через неготовність особи поділитися травматичним досвідом, страх стигматизації та інші обставини.

Традиційно саме жінки вважаються тими, хто перебуває у групі найвищого ризику щодо сексуального насильства, однак росіяни руйнують всі шаблони. Відповідно до чинних відомостей, наданих Офісом генпрокурора та незалежною міжнародною комісією з розслідування порушень в Україні, жертвами таких діянь військових Росії стали як жінки, так і чоловіки віком від 4 до 80 років.

Росіяни ґвалтували та катували в кожному регіоні, де встановлювали контроль. Крім того, існують обґрунтовані причини вважати, що, у зв'язку з депортацією українців на територію Росії, зросла загроза сексуальної експлуатації та подібних форм торгівлі людьми, зокрема – дітьми.

Атрибут "руского міра"

Сексуальне насильство є невіддільною складовою російського менталітету. Росія не має спеціалізованого законодавства щодо боротьби з гендерно обумовленим, зокрема сексуальним насильством. Навіть більше, 27 січня 2017 року 380 депутатів Держдуми проголосували за декриміналізацію домашнього насильства незалежно від його форми.

Як результат, за даними Федеральної служби державної статистики Росії, 16 мільйонів російських жінок, кожна п'ята жінка в країні, зазнали домашнього насильства. За оцінками ООН, кожна десята жінка, убита в усьому світі через домашнє насильство, була росіянкою. Такими є "традиційні цінності" "русского міра", які захищає Путін не лише в Росії, але й на території суверенних держав.

Межі дозволеного

Країна, яка не поважає права та свободи власних громадян, неминуче зазіхне на права та свободи іноземців. Росія пішла далі – широкомасштабно та систематично здійснюючи напад на цивільне населення на території інших держав, зокрема України. "Глибоке занепокоєння" міжнародної спільноти щодо ситуації з правами людини в Росії мали наслідком рішучий плювок агресорки на міжнародне право та, врешті, девальвацію останнього.

Цікаво Реформа антимонопольного законодавства: політична (не)залежність АМКУ

Росія вважалася частиною Європи навіть після того, як анексувала території інших держав, відмовилася виконувати обов'язкові рішення міжнародних судів, вчинила низку міжнародних злочинів. Представники Росії дозволяли собі диктувати порядок денний в міжнародних організаціях.

Вони говорили: "У державі немає сексуального насильства", як і в СРСР не було сексу. Та що те, що інше, виявилося черговою пропагандою. Зараз Росія показово денонсує міжнародні договори, тестуючи межі дозволеного в цивілізованій спільноті.

Сексуальне насильство – не "наслідок" війни

Росія використовує сексуальне насильство зумисно задля терору цивільного населення. Це її військова стратегія, яка поволі набуває ознак геноциду проти української нації. Замість того, щоб зупинити насильство та притягнути винних до відповідальності, Путін нагороджує їх орденами та приводить як приклад для наслідування.

Заохочують до сексуального насильства щодо українців й російські громадяни: головним побоюванням росіянок є можливі хвороби, що передаються статевим шляхом. Але це саме Росія відправляє на війну ВІЛ-інфікованих та хворих на гепатит, повторюючи стратегію винищення, реалізовану в ході геноциду в Руанді

Тривалий час сексуальне насильство вважалося неминучим наслідком збройного конфлікту. Не те щоб нормою, але й не сенсацією. Міжнародна спільнота відійшла від такої концепції.

"Сексуальне насильство є загрозою праву кожної людини на гідне життя, а також колективному миру та безпеці людства". Важко не погодитися з Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем.

Рекомендуємо Велику Британію накрило політичне цунамі

Відразу кілька міжнародних злочинів

Сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом, має ознаки воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. Залежно від конкретних обставин діяння може отримати подвійну кваліфікацію. Скільки б часу не минуло з моменту вчинення сексуального насильства, строки давності не застосовуються. Тож злочинець буде притягнутий до відповідальності навіть через 10, 20 або 30 років.

Перелік компетентних органів варіюється від національних судів України та судів іноземних держав згідно з принципом універсальної юрисдикції до Міжнародного кримінального суду. Останній, у зв'язку з обмеженістю ресурсів, визнав провадження щодо сексуального насильства – одним з пріоритетів у ситуації російської агресії проти України.

Винні у вчиненні сексуального насильства в Україні росіяни, фактично, вже відбувають покарання: на території Росії, яка поволі перетворюється на колонію суворого режиму. Адже крок туди, крок сюди, а там, за кордоном, – пристави й судовий процес.