40 днів потому: як рідні бійців і Червоний Хрест реагують на теракт в Оленівці

6 вересня 2022, 17:00

6 вересня – 40 днів з моменту жорстокого теракту в Оленівці, де внаслідок вибуху загинуло щонайменше 50 українських військовополонених. Водночас Україна досі не отримала від російської сторони точні списки вбитих, а рідні захисників захисників "Азовсталі" намагаються дізнатися хоч якусь інформацію та продовжують кричати на весь світ про необхідність якнайшвидшого звільнення бійців.

Журналісти 24 каналу поспілкувалися з Міжнародним комітетом Червоного Хреста та рідними українських захисників, які захищали Маріуполь та обороняли "Азовсталь". Про те, що стало відомо за ці 40 днів, чи є зміни у комунікації з російською стороною та що зараз робить Червоний Хрест для українських полонених захисників – читайте в нашому матеріалі.

Важливо Це помста, – інтерв'ю з дружинами командирів "Азову" про теракт в Оленівці і росію-терористку

Доступу до Оленівки немає: що говорять представники Червоного Хреста

З моменту теракту в окупованій Оленівці, що на Донеччині, пройшло 40 днів. В Асоціації родин захисників "Азовсталі" розповіли, що досі не мають жодної офіційної інформації про кількість вбитих та поранених. Україна неодноразово надсилала запити росії щодо направлення офіційних списків, але офіційної відповіді так і не отримала. Це стосується і допуску представників України чи третьої сторони на територію Оленівки.

До теми "Вони вірили, а їх стратили": рідні захисників "Азовсталі" провели акцію через теракт в Оленівці

Станом на 6 вересня представники Міжнародного комітету Червоного Хреста не отримали права доступу до бійців, що перебували у центрі утримання під вартою в Оленівці 29 липня 2022 року. Про це представники МКЧХ повідомили у відповідь на запит журналістів 24 каналу.

У Червоному Хресті додали, що ще в перший день направили запит до відповідних органів, аби їх спеціалістам дозволили здійснити візит до Оленівки.

У запиті було вказано бажання отримати доступ не до самого місця трагедії 29 липня, а до людей, які там перебували. Причому, до всіх категорій – поранених (яких, певно, перевезли до медичних закладів), загиблих та тих, хто не зазнав поранень у результаті трагедії і яких, ймовірно, перевели до іншого місця утримання під вартою,
– наголосили в Червоному Хресті.

У команді МКЧХ, що відвідує військовополонених, повинні були бути спеціалісти криміналістичної експертизи, які могли оглянути тіла загиблих. Цього доступу працівники Червоного Хреста досі не отримали. Хоча переговори постійно ведуться і не припинялися з моменту спрямування першого запиту щодо відвідин військовополонених.

Без доступу неможливо верифікувати списки загиблих. Без доступу неможливо оцінити характер поранень тих, хто вижив у трагедії, але зазнав поранень. Щодо повернення тіл загиблих, це є прерогативою самих сторін конфлікту, але МКЧХ зі своєї сторони готовий бути фасилітатором процесу, як неодноразово траплялося під час цього міжнародного збройного конфлікту при обміні тілами загиблих комбатантів,
– додали в МКЧХ.

До трагедії 29 липня працівники МКЧХ двічі відвідували місце утримання полонених в Оленівці. Мета цих візитів – забезпечення військовополонених питною водою.

"Зазвичай, наші візити мають свої правила, які спираються на Третю Женевську конвенцію. Згідно з нею, відповідальність за безпеку військовополонених покладено на ту сторону конфлікту, яка утримує людей в місцях утримання під вартою. Також сторони конфлікту повинні піклуватися про тіла загиблих, аби їх потім можна було передати іншій стороні", – додали представники МКЧХ.

На Міжнародний комітет Червоного Хреста покладено обов’язок перевіряти, чи дотримується кожна зі сторін конфлікту покладених на неї Женевськими конвенціями зобов’язань. Для цього і передбачено візити МКЧХ, які не можуть бути обмежені у часі без поважних причин. Спеціалісти організації здійснювали такі візити до різних місць утримання під вартою. Але в результаті відвідали сотні людей, у той час як хотіли би бачити тисячі військовополонених.

На жаль, ми не можемо публічно говорити про результати візитів. Всі порушення міжнародного гуманітарного права фіксуються нашими спеціалістами, але всі вони обговорюються у конфіденційному діалозі з представниками тих структур, від яких залежить утримання військовополонених. Такий конфіденційний характер діалогу дає нам більше можливостей для візитів до військовополонених. Наша мета полягає у фіксуванні порушень міжнародного гуманітарного права не задля виявлення винних і їх покарання, а задля їх запобігання у майбутньому,
– підсумували у МКЧХ.

"Усі керуються списками загиблих, що надала росія": що рідні захисників знають про теракт

Наречена командира 1-ї роти 1-го батальйону ОЗСП АЗОВ Ганна Науменко наголосила, що ООН створила комісію для розслідування теракту в Оленівці, але досі не відомо, коли ця місія почне працювати.

Росія ж традиційно у своєму стилі стверджує, що саме наші ЗСУ нібито завдали ракетного удару системами HIMARS по колонії. Про спроби кремля сфабрикувати докази теракту попереджала й американська розвідка 4 серпня 2022 року. Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm провела розслідування. У ньому вказується, що руйнування колонії не відповідають тим, що могли бути спричинені ударом ракети GMLRS (застосовується в РСЗВ HIMARS – 24 канал), як про це пишуть російські медіа.

Родичі захисників Маріуполя закликали світ визнати росію державою-спонсором тероризму / фото Аліни Туришин, 24 канал

Розслідувачі вважають, що, ймовірно, при ударі по колонії була використана термобарична зброя. Також вони наголосили, що утримання військовополонених так близько до фронту порушує статтю 19 Третьої Женевської конвенції, що робить це військовим злочином.

Це не була ракета GMLRS. Це була термобарична зброя. Це влаштувала росія і зробила це (як завжди) некомпетентно. Оленівка розташована приблизно за 15 кілометрів від лінії фронту. Вражати ціль так близько рідкісними і дорогими ракетами GMLRS великої дальності, коли можна використовувати 105-мм артилерійські снаряди, які коштують близько 0,4% від ракети GMLRS, немає сенсу,
– сказано у повідомленні.

Ганна Науменко розповіла, що родичі захисників Маріуполя вимушені надалі наполягати в необхідності допуску міжнародних місій для розслідування до Оленівки. Хоча, зауважила вона, вже пройшло досить часу для того, щоб сховати сліди злочину.

Маємо надію на з’ясування хоч якоїсь інформації,
– сказала Науменко.

Дружина бійця полку захисників Маріуполя Катерина Плечістова розповіла, що не отримала інформації від української влади або від Червоного Хреста. Вона зазначила, що особисто дзвонила їм ще 29 липня і після цього також. У Червоному Хресті дівчині повідомили, що їх не допустили в Оленівку і що ведуться переговори.

Сказали, що з тижня на тиждень вони повинні були потрапити до Оленівки. Але я потім ще передзвонювала і вони сказали, що не змогли до неї потрапити, але перемовини йдуть. Я зверталась до координаційного штабу і мені сказали, що наразі всі керуються тими списками, що надала росія, їх перевіряють. Але знову ж таки нема ніякої делегації, яка поїхала б туди і затвердила ці списки,
– наголосила Катерина.

З моменту теракту в Оленівці пройшло 40 днів / Фото Аліни Туришин, 24 канал

"Нас хвилюють могили на околицях Оленівки – чи були вони заготовлені під тіла?"

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець в інтерв'ю Голосу Америки припускав, що представників місії ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста пустять до місця вбивства полонених українських військовослужбовців у колонії в Оленівці лише після того, як росія приховає усі сліди воєнного злочину.

За словами Ганни Науменко, росії важливо відтягувати цей процес, особливо з поверненням тіл, адже через патологоанатомічні дослідження можна виявити сліди термобаричного ураження одразу, що вкаже про націлене вбиство росією українських воїнів.

Тому логічно, що вони не допускають нікого, жодну третю сторону. Минуло 40 днів, всі сліди зачищаються. Нас хвилюють ще могили на околицях Оленівки – чи це якраз було заготовлено під тіла? Досі невідомо,
– сказала вона.

За її словами, зробити експертизи тіл, поки росія не піде на контакт з міжнародними місіями та організаціями, щоб дізнатися, катували бійців чи ні – буде неможливо. Жодної офіційної інформації зі сторони росії немає. Офіційно росія замовчує всі подробиці. На думку Ганни, цього достатньо для розуміння людей в цивілізованому світі, що росіянам є що приховувати.

Я сподіваюсь не лише на дипломатичну підтримку та сприяння цьому питанню серед світових політиків. Я хочу, щоб люди по всьому світу розуміли, що йдеться про ігнорування міжнародних прав людини. Це світовий тероризм. Нас випробовують на міцність відсутністю зв’язку, розуміння, що з нашими рідними, змушують нас боятись наступних таких розправ, показують, що за такі масові злочини можуть позбутися відповідальності,
– додала вона.

Акція у Києві на підтримку українських захисників Маріуполя / Фото Аліни Туришин, 24 канал

Схудли до 50 кілограмів: у якому стані полонені захисники

Міністерство оборони росії 30 липня опублікувало список із особистими даними, включаючи прізвища, імена, по батькові і дати народження українських військовополонених, які, як стверджується, загинули в окупованій Оленівці на Донеччині.

Достовірність вказаних у списку імен наразі не підтверджена. Окупанти також опублікували список, як стверджується, поранених в Оленівці. У ньому – 73 імена. Ганна Науменко зазначила, що не довіряє цій інформації, по ній дуже багато питань. Також невідомо в якому стані перебувають українські захисники, які отримали поранення під час вибуху.

Ми можемо черпати інформацію лише з російських інформаційних каналів. У телеграмі також часто з'являються відео з нашими воїнами з лікарні в Донецьку, виглядають вони вкрай погано. Хоч одежу якусь їм дали, хоч щось,
– сказала вона.

Катерина Плечістова додала, що також не довіряє опублікованим росією спискам. Адже в них є імена бійців, які ще були евакуйовані з "Азовсталі" й зараз перебувають у Києві.

Крім того, невідома й точна кількість поранених бійців. За словами дівчини, вона не знає, щоб хтось з міжнародних організацій відвідував їх.

На запитання, чи вдавалося зв’язатися з кимось з військових, які були поранені внаслідок теракту, Ганна Науменко нам зауважила, що "досі немає регуляторного зв’язку зі всіма військовополоненими, який передбачається".

За словами Плечістової, в українських захисників Маріуполя є проблеми з харчуванням – вони всі дуже схудли й стали важити приблизно по 50 кілограмів.

У колі моїх знайомих ті жінки, які борються, щоб хоч якось дізнатися, де їх чоловіки. І я є в їх колі. Тому що в мене жодної інформації взагалі немає. Я особисто була у координаційному штабі і лише знаю, що мій чоловік є у базах, рахується офіційно як військовополонений та підтверджений Червоним Хрестом, СБУ та МВС. Але я з кола тих дружин, які взагалі намагаються дізнатися хоч те, де він взагалі,
– сказала вона.

"Це проблема не українців, а цивілізованої людини": рідні про мітинги на підтримку захисників Маріуполя

У багатьох містах України та світу постійно відбуваються акції на підтримку полонених захисників "Азовсталі", проти російського терору в Оленівці та в інших колоніях окупантів. Учасники вимагають від міжнародних організацій гарантій безпеки для українських воїнів та закликають світову спільноту визнати росію країною, що спонсорує тероризм. Ганна Науменко наголосила, що такі заходи будуть відбуватися стільки, скільки це буде потрібно, щоб доносити світовій спільноті через українців за кордоном стан речей.

Всі люди зазвичай судять по собі. Цивілізованому суспільству важко зрозуміти, що таке полон в росії, що можливо так чхати на міжнародне право. Як ми можемо просити світ не мовчати, якщо ми самі не будемо доносити реалії, в яких перебуваємо? Я завжди кажу, що в інформаційній війні росії завжди були сильні, а ми ні ніяк не відповідали. Дарма. Я вважаю, що акції треба переводити в міжнародну площину в тому плані, що це не лише проблема українців, а це проблема цивілізованої людини – ігнорування міжнародного права та прав людини,
– зауважила вона.

Акція в Києві на підтримку бійців з "Азовсталі" / Фото Аліни Туришин, 24 канал

Плечістова наголосила, що "кожен мітинг несе якусь мету. Зараз одна з основних цілей, аби світ хоч якось допоміг з моніторинговою делегацію. Щоб були важелі, які допоможуть цій моніторингової делегації з'явитися там, де перебувають наші хлопці".

На початку всі розмовляли про три місяці утримання. Але 2 місяці пройшли і наближається холодна пора року. Ми розуміємо, що там взагалі немає умов. Тому ми зараз, знову ж таки, будемо про це кричати на весь світ. Там немає умов, там не дотримуються ніяких Женевських конвенцій. І тому ми просимо допомоги у міжнародних організацій, у світових лідерів, щоб вони стали важелями на російську сторону,
– сказала вона.

Родичі військовополонених також звернулися до генсека ООН Антоніу Гутерреша, Президента України Володимира Зеленського та Туреччини Таїпа Реджепа Ердогана з закликом допустити Червоний Хрест та передати ліки. Ганна Науменко зазначила, що вдалося передати лист президенту Туреччини. Крім цього на минулому тижні родичі захисників Маріуполя зустрічались з генеральним директором МКЧХ Робертом Мардіні, після чого він має поїхати в росію.

Ми сподіваємось, що комплекс виконаних дій допоможе МКЧХ отримати доступ та дипломатично зрушити перемовини з мертвої точки,
– сказала вона.

Люди в світі мають розуміти, що українські військові – це не найманці, які воювали за гроші, це такі ж вчителі, IT-працівники, студенти та підприємці, які були вимушені брати в руки зброю в 2014 році й навчитись захищати свою країну від загарбника.

"А тепер вони, наші люди, перебувають в такій невідомості. В Україні – оборонна війна. Тобто якщо така історія трапиться в будь-якій іншій країні, то її чоловіки можуть опинитись на місці наших хлопців, чоловіків, які захищали свою землю та свої родини", – наголосила Науменко.

"Кохаю тебе понад усе на світі, живу тобою": що рідні захисників хотіли б сказати їм зараз

Захисники Маріуполя перебувають у ворожому полоні вже понад 100 днів. Рідні зараз живуть надією та очікуванням нарешті побачити та обійняти їх. Саме тому так важливо постійно говорити про військовополонених і їх звільнення.

Ми запитали у рідних захисників, що б вони хотіли сказати своїм коханим зараз, якби могли поговорити з ними хоча б хвилину.

Я кохаю тебе понад усе на світі, живу тобою. Пам’ятай, це не триватиме вічно. Україна належить нам, ми вас дуже чекаємо і боремось за вас з усіх сил. За кожного. З нашими рідними все добре, я на зв’язку з ними. Всі "наші" постійно питають про тебе та передають привіти. У мене вже так багато планів, що нам варто зробити. Думками поруч з тобою завжди. Ти – найкраще, що траплялось зі мною в житті. Обіймаю крізь сотні кілометрів. Люблю і безмежно пишаюсь тобою,
– звернулася Ганна до свого майбутнього чоловіка.

Читайте також У мене на руках було сім трупів, – мешканець Маріуполя розповів про життя у "пеклі" через путіна

Щоб я йому сказала? Що я його дуже, дуже сильно люблю. Для них дуже важливо знати, що їх не покинули. Я б сказала йому, що я за нього борюся, що країна за нього бореться, що я його дуже чекаю,
– сказала Катерина.

Головне про трагедію в Оленівці

У ніч на 29 липня на території колишньої виправної колонії №120 в Оленівці, яка зараз використовується як місце для утримання українських військовополонених, стався сильний вибух. Він зруйнував приміщення, де перебували полонені українці. За повідомленням російських джерел, близько 40 українців були вбиті. Тим часом жоден "співробітник" колонії не постраждав.

Президент Володимир Зеленський назвав це вбивство черговим воєнним злочином росії. Росіяни ж почали переконувати, що вони не причетні до теракту, але незалежні експерти вже заявили, що це – брехня. Висновки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm вказують на те, що росія могла вчинити теракт в Оленівці термобаричною зброєю. Головним доказом, що це не була ракета GMLRS, є відсутність ударного кратера. Ракета розірвала б загиблих, а не спалила. Спалює саме термобарична зброя.

Українські розвідники встановили деякі обставини вбивства українських військовополонених в Оленівці. Вони підтвердили, що ворог застосовував проти наших захисників тортури. За наявними даними, мінування місця утримання українських бійців було здійснено бойовиками ПВК "Вагнер" з використанням легкозаймистої речовини, що призвело до швидкого поширення пожежі у приміщенні.