5 основних викликів для Байдена у зовнішній політиці
Джо Байден прийшов до влади у непростий час. Росія, Китай та Іран створюють загрози для Сполучених Штатів та їхніх союзників. Тим часом весь світ очікує, що президент США буде реагувати на кожну з них.
Росія, Іран, Північна Корея, Китай та інші ворожі режими – все це проблеми, з якими адміністрація Джо Байдена вже зіткнулася. Видання The Hill підсумувало основні виклики у невеликому матеріалі.
Читайте ще Від Москви до Тегерану: як Байден буде домовлятися із ворогами США
Перші місяці адміністрація Байдена була сконцентрована на внутрішніх питаннях, адже треба було брати під контроль пандемію та піднімати економіку. Більша частина енергії пішла на просування пакету допомоги в розмірі 1,9 трильйона доларів США.
Також – на ще більший інфраструктурний пакет. Однак події у світі все активніше стукають у двері Америки, різні регіони просять про американську допомогу та лідерство. Мігранти, кліматичні зміни, загроза нової великої війни в Європі, агресивна Росія та завжди підступний Китай.
У цілому це можна звести до п'яти основних викликів.
Протистояння китайському зростанню
Китай – єдина загроза для США у питанні світового панування. Його економіка може обійти американську та скинути з першої сходинки вже до кінця цього десятиліття. Пекін активно розширює свій вплив на інші країни, пропонуючи гроші, торгівлю та інвестиції. І одночасно напружуючи військові м'язи.
Глобальний конфлікт Нова супервійна: як США та Китай готуються до "третьої світової"
Важливо. Перша розмова Джо Байдена та Сі Цзіньпіна в лютому тривала 2 години, напруженість була занадто очевидною. Вашингтон тисне на порушення прав людини проти уйгурів та Гонконгу, тоді як китайський лідер говорив про втручання у внутрішні справи КНР. У березні Байден сказав: "маємо довести, що демократія працює".Утім, аналітики не дуже задоволені й кажуть, що відносини, насправді, "перебувають у найнижчій точці з 1979 року". Таку думку висловив аналітик RAND Дерек Гроссман. Він вказує на кілька проблем: напруження навколо Тайваню та у Південно-Китайському морі, багаторічну боротьбу з крадіжками авторського права, кібершпигунство.
Протистояння США та Китаю стане вирішальним для контролю над світом / Скриншот Youtube
Що може з цим зробити Джо Байден? Економіка Китаю на підйомі після пандемії та явно не збирається скорочувати оберти. Але Гроссман вказує, що в Китаю дуже мало союзників по світу (найбільший – Росія, а вони ще більші парії, ніж самі китайці – 24 канал).
Ресурси теж мають властивість закінчуватись, а їх Піднебесна витрачає дуже багато – на слідкування за власним народом. Очікується, що нова адміністрація гратиме вдовгу, зміцнюючи свої союзи та перехоплюючи у Китаю сфери впливу.
Повернення до іранської ядерної угоди
Після "ведмежої послуги", яку Ізраїль надав США, атакувавши (вдруге за рік) ядерний об'єкт Ірану Натанз, повернення до успішних перемовин щодо СВПД (Спільного всеосяжного плану дій – 24 канал) виглядає непросто. Трамп вийшов з угоди ще у 2018 році, повернувши драконівські санкції, які фактично зупинили іранську економіку.
У відповідь Тегеран практично припинив виконувати свої обов'язки, принаймні їхню технічну частину. Наразі уран збагачується з порушеннями всіх правил. Під час написання цього матеріалу з'явились новини, що рівень збагачення буде піднято з 20% до 60% (військовий рівень – більше 90%).
Недовіра між двома країнами посилюється. І все ж Байден сподівається, що зможе повернути справи у потрібне русло. США "готові зробити необхідні кроки", заявили у Держдепі, включаючи "зняття санкцій", які не відповідають ядерній угоді.
У нинішніх обставинах потрібен дуже ретельний дипломатичний танець, зазначив для The Hill Тріта Парсі, експерт по Ірану, віцепрезидент Інституту відповідального держуправління. В Ірані не впевнені, чи Штати досі здатні виконувати свої зобов'язання, додав він.
Не додає позитиву й удар військових США по цілях у Сирії, якими виявилися підтримувані Іраном ополчення та все ще союз Вашингтону з Ер-Ріядом (хоч Байден і оголосив про перегляд цих відносин). На цьому фронті попереду – непростий шлях.
Ізраїль та Палестина: вічна проблема
Зрозуміти Єрусалим можна – вони втратили чи не найбільш проізраїльського президента – Дональда Трампа. Той активно боровся з Іраном, але не добився падіння режиму Аятол. Він переніс посольство США до Єрусалиму та сказав, що це столиця Ізраїлю. Незважаючи на те, що принаймні половина міста – стара палестинська територія.
Змиритися з Палестиною для Ізраїлю буде так само тяжко / Фото CFR
Фактично, Трамп стояв на стороні Нетаньяху майже у всіх авантюрах прем'єра. А ще мав чоловіка доньки Джареда Кушнера, який формально займався Близьким Сходом. Так народились "Авраамові угоди" про замирення Ізраїлю та арабських країн. І це дійсно корисна річ. Але от ще є так звана "Угода століття" – мирний план для Ізраїлю та Палестини.
Більше на тему Угода століття: від чого залежить доля палестинсько-ізраїльського конфлікту
Його розробляли без участі та бодай консультації з Палестиною, тож прогнозуємо, що цей план провалився. Тепер Байден каже, що відновить допомогу палестинцям, яку зупинив Трамп. Ціна питання – 235 мільйонів доларів США. Очікувано, що рішення розкритикують як в Ізраїлі, так й у Вашингтоні (де Єрусалим має потужне лобі – 24 канал).
Утім, деякі рішення минулої адміністрації залишаться у силі (перенесення посольства). Глобально, рішення конфлікту між двома сторонами залишається невловивим. З моменту зустрічі Білла Клінтона, Ясіра Арафата (голови Організації Визволення Палестини – 24 канал) та тодішнього голови уряду Іцхака Рабіна минуло близько 30 років.
Зверніть увагу! Після угод в Осло були війни та інтифади, а оптимізм тих часів давно зник. Сам Нетаньяху перебуває під судом, тому здатен на подальші ірраціональні кроки.Загострення з боку Росії
Останнім часом з'явилися докази скупчення військ Росії біля кордонів України, у тимчасово окупованому Криму та в Арктиці. Однак американська експертна та політична спільнота все ще розділена щодо питання, наскільки Росія є загрозою безпосередньо для США.
Росія стає все більш небезпечною, але чи є загрозою для США? / Фото NATO
Актуально Російська зброя в Арктиці: як Путін повертається на Північ
З одного боку, їхнє втручання у вибори, коли виграв Трамп, стало великою історією в 2016 році. Москва здатна викликати у Вашингтона справжнє збентеження. Росіян звинувачують у хакерстві, зокрема в останньому через фірму Solar Winds. Тоді були атаковані великі урядові відомства та мережі.
Ілюзія наддержави
З іншого боку, Росія напружує всю себе, щоб зберігати ілюзію великої держави, ніж вона є насправді. Однак її економіка не входить до топ-10, є нижчою від економіки Італії, Канади та інших. Це вже далеко не наддержава. Байден обіцяв бути жорсткішим щодо РФ, ніж був Трамп.У березні він викликав фурор, назвавши Володимира Путіна "вбивцею". Адміністрація оголосила про нові санкції проти Москви, які здебільшого стосувалися отруєння політика Олексія Навального. Але тепер доведеться зіткнутися зі загнаною у кут державою, в якої залишився практично один шлях – військова конфронтація.
Новий погляд на Острів Свободи
Щодо Куби в Америці теж немає ясності. Деякі "яструби" – але не вся Республіканська партія – хочуть, щоб тиск продовжувався. Уряд в Гавані був визнаний спонсором тероризму за часів Трампа. Утім, таких як Тед Круз, Боб Менендес, Марко Рубіо або Рік Скотт все ж меншість.
Натомість понад 80 демократів у Палаті Представників штовхають Байдена до більш відкритої позиції по Кубі. Фактично, це означає повернення до політики, яку провадив Барак Обама. Тоді були зняті обмеження на поїздки та грошові перекази і навіть відкрите посольство США в Гавані. До цього воно стояло закрите 54 роки.Взагалі-то політика щодо острова з 11 мільйонним населенням була б не також важливою, якби не мільйони виборців-кубинців у Флориді. Вони мають вирішальне значення. Байден погано працював у штаті та з цим населенням у листопаді 2020 року.
Куба після Кастро Черги у державних супермаркетах та смерть туризму: як Куба виживає під час кризи
Однак не в останню чергу через кампанію по дискредитації з боку республіканців, які представляли демократів "соціалістами". Власне тими, від кого ці кубинці й втекли на материк. Сама Куба не змінилася: це все ще однопартійна диктатура. Білий Дім підтвердив, що "Куба не входить до головних пріоритетів президента".
Тож залишається чекати далі.