Як знайти вільну земельну ділянку в Україні: практичні поради
- В Україні немає автоматизованого сервісу для пошуку вільних земельних ділянок, рекомендується використовувати Публічну кадастрову карту для ручного пошуку.
- Інший варіант пошуку - направлення офіційних запитів до місцевих органів, що може потребувати юридичної допомоги.

В Україні кожен громадянин має право на отримання земельної ділянки певної площі для ведення господарської діяльності чи будівництва. Втім, щоб отримати чи купити землю, необхідно її спочатку знайти.
Яким чином шукати землю
Юрист Максим Боярчуков розповів у коментарі 24 Каналу, що в Україні не існує ресурсу чи сервісу, який має функціонал щодо надання інформації про вільні земельні ділянки в автоматичному режимі. Тому, за його словами, актуальним залишається пошук такої інформації "вручну".
Дивіться також Як продати земельну ділянку: детальні кроки
Найпершим ресурсом, що стане у нагоді при пошуку вільної земельної ділянки, за словами юриста, є Публічна кадастрова карта.
Публічна кадастрова карта є складовою технологічного та програмного забезпечення Державного земельного кадастру за допомогою якого забезпечується інформаційна взаємодія між земельним кадастром та іншими інформаційними системами. Попросту кажучи це веб-портал на якому публікуються відомості про землі, розташовані в межах державного кордону України, але і в цьому ресурсі пошук доведеться здійснювати власними силами.
Який порядок дій при пошуку
Алгоритм дій для пошуку вільної земельної ділянки у Публічній кадастровій карті наступний.
- Спочатку необхідно обрати область та територію населеного пункту, де особа бажає знайти вільну земельну ділянку, при цьому, так як пошук все ж таки буде здійснюватись в "ручному режимі", варто врахувати, що чим меншою буде обрана територія пошуку тим більший буде масштаб відображення карти на моніторі, що полегшить процес пошуку.
- Скористатись інструментом фільтри та у розділі "Шари кадастру" увімкнути фільтр "Розпорядження сільськогосподарськими землями" це дозволить дізнатись інформацію про земельні ділянки, щодо яких вже ведеться робота про надання їх у приватну власність, але процес надання ще триває.
- У розділі "Аналітичні шари" увімкнути такі фільтри як: не зареєстровані території та умовна прибережна захисна смуга, це потрібно для того, щоб відслідкувати чи належить обрана територія до категорій земель щодо яких існують обмеження.
- Після включення фільтрів на публічній кадастровій карті відображатимуться земельні ділянки виділені кольором – що означатиме що вони не є вільними та території не виділені кольором, що означатиме що земельні ділянки на таких територіях є несформованими, а отже є вільними, саме серед таких територій необхідно здійснювати пошук.
- У випадку якщо певна територія вас зацікавила – доцільно, за допомогою інструменту "Площа", виділити її, що дозволить наочно побачити орієнтовне місцерозташування майбутньої земельної ділянки та мати уявлення про її приблизні розміри.
- З'ясувавши орієнтовне місцерозташування майбутньої земельної ділянки не зайвим буде співставлення його з даними Лісового та Природно заповідного кадастрів.
Зверніть увагу! Серед переваг такого способу пошуку Максим Боярчуков називає те, що людина може це зробити самостійно, не виходячи з дому, серед недоліків - те що такий спосіб дозволяє здійснити орієнтовний пошук, так як деякі земельні ділянки можуть бути зайнятими, але відомості про це попросту не внесено у Земельний кадастр.
Яким чином ще можна шукати ділянку
Іншим варіантом здійснення пошуку є направлення офіційних запитів до розпорядника такої інформації, зазвичай це місцевий орган з питань містобудування та архітектури, територіальний орган Держгеокадастру де, сплативши мито, є змога замовити графічні матеріали щодо розташування земельної ділянки та інформацію про наявність або відсутність у неї власника.
Такий варіант є більш надійним, його результат буде мати офіційний характер, але для його реалізації варто звернутись до адвоката за наданням професійної правової допомоги,
– зазначає юрист.
Максим Боярчуков зазначає, що це потрібно, оскільки отримання відповіді ризикує перетворитись у цілий квест, починаючи від визначення належного розпорядника інформації та завершуючи процесом оскарження бездіяльності або негативного рішення розпорядника інформації.