Байден і Україна, або "Джо, якщо не ти, то вже більше ніхто..."
Джерело:
Василь ФіліпчукКоли після розгону студентського Майдану стало зрозуміло, що нас може чекати не весела Помаранчева революція, а дуже криваві події, основне питання, з яким до мене зверталися закордонні дипломати, було – хто може вплинути на українську владу, хто може бути каналом комунікації, який хоча би будуть слухати, а не ігнорувати, як це було на саміті Східного партнерства у Вільнюсі.
Відповідь була – Байден. Чому? Тому що до лідерів ЄС ставлення у Януковича було зневажливе, до Обами... скажімо так, у силу низки причин – особливе.
Але якщо і існувала людина, яку він точно не проігнорує і яка хоча би зможе донести до нього ті чи інші сигнали, то це – Байден. Фактично, був створений такий собі "міф про Байдена". Випадок, коли співпали зміст і форма. Елегантний, поважний державний діяч, кожне слово якого важить. Не якийсь вискочка-популіст, а представник саме тієї Америки, яка змогла стати наддержавою.
З Байденом асоціювалось найкраще, з чим асоціювалися США. За Байденом відчувалась сила, впевненість, здатність вплинути... Як показали наступні місяці – і Байден не зміг відвернути кровопролиття, анексію Криму і війну на Донбасі. Але що точно – він не проігнорував тих, хто найрізноманітнішими каналами на початку грудня 2013 року зміг до нього достукатися і переконати – "Джо, якщо не ти, то вже більше ніхто..." І Байден взяв "українську ношу".
Читайте також: Відмова у безвізі в 2016 році – це плювок ЄС в обличчя кожного українця