Пекло Бейруту: сенсаційне розслідування та фатальна корупція

Через нову пожежу у порту Бейрута ЗМІ знову аналізують вибух, що стався місяць тому. Країна та місто досі відновлюється після катастрофи. Видання The New York Times зробило візуальне розслідування того дня, а 24 канал публікує основні дані. Отже, що сталося у ангарі 12?

Салюти, дерево, олія: ангар з селітрою зсередини

Ангар 12 за кілька хвилин до вибуху / Фото Al-Bawaba

Наприкінці 2019 року ситуація була погана: двері у ангар були зламані, поряд була велика дірка. Новий офіцер з безпеки помітив це та подивився всередину.

Читайте ще Гнів та кров: як ліванці вимагають справедливості та збирають гроші

Для себе він зробив шокуюче відкриття – там лежали тони нітрату аммонію (більш відомого як селітра – 24), порошок навіть висипався з мішків. Фото зсередини ангару показали, що вкрай небезпечні матеріали зберігалися "катастрофічно". Селітра лежала, бувало, прямо на фейєрверках.

А поряд стояли дерев'яні палети, глечики з олією, соляною кислотою, гасом. А також – 15 тон фейєрверків. Коротше, все що необхідно, щоб створити бомбу, яка знищить місто.

"Ви складаєте усі інгредієнти в одну коробку та граєте у небезпечну гру", – пояснив Ніл Глумак, професор-інженер з Університету Іллінойсу.

На відстані милі (1,6 км – 24) від ангару жило 100 тисяч людей. На складі були проблеми з електроенергією, а також не було розпилювача води та датчиків диму. Відео, які були проаналізовані NYT, дають змогу побачити як вогненебезпечний коктейль зібрався докупи.

Капітан (зараз вже майор) Джозеф Наддаф з Агенства державної безпеки повідомив своїх керівників про термінову загрозу. Він боявся, що це все може бути вкрадене терористами. Але виявилося, що ліванські чиновники вже знали. Багато чиновників. NYT зробило розслідування, поговоривши з працівниками порту, митниці, офіцерів безпеки, корабельних агентів та спеціалістів з морської торгівлі.

Це дало змогу побачити, як корумпована та нефункціонуюча система не змогла дати раду з цією проблемою. Політичні лідери збагачувалися за допомогою хабарів та незаконних операцій. Багато посадовців перекладали один з одного відповідальність, кажуть офіційні документи.

Історія недбальства: як про аммоній забули

У 2013 році вантаж з нітратом аммонія на російському кораблі під молдавським прапором, який йшов до Мозамбіку, був змушений зупинитись в Лівані. Фабрика у Африці замовила матеріали, але ніколи за них не заплатила.

Досі незрозуміло до кінця, чому. Офіційна версія: технічні несправності, але колишній капітан каже – йому наказали взяти додатковий вантаж. Це мала бути важка машинерія в Йорданію. Після того як дві компанії подали в суд на невиплату наданих кораблю послуг, "Rhosus" далі не рушив. Власник корабля та бізнесмен-росіянин просто покинули його.

2750 тон селітри звантажили у ангар 12 в порту Бейруту і… забули. А це у 1000 разів більше нітрату, ніж знадобилося на теракт в Оклахомі у 1995. Але зроблено це було лише у жовтні 2014 після рішення суду і звернень юрфірми, яка надала докази – вантаж вкрай небезпечний, а команду треба повернути до Росії та України.

Вибух став результатом років недбальства та бюрократичної тяганини в непрацюючому уряді. Публічна безпека була на другому місці після тиску нка бізнес заради корупційних відкатів та підкупу.

Ліванські політики добре знали про ситуацію в порту / Фото The Spokesman-Review

Можливо, ніде система так не виражена, як у порту Бейруту. Це "хлібне" місце, відоме як "печера Алі-Баби та 40-ка розбійників" на місцевому слензі. Керування портом це головний приз у боротьбі феодальних ліванських політичних партій. Вони бачать порт лише як джерело самозбагачення.

А роботу та контракти в порту можна завжди передати "своїм" людям. На цих посадах офіційна маленька зарплата завжди доповнювалася "відкатами". Потрібні товари відразу проходили через "ворота Бейруту" без проблем. Фактично, він став входом для близькосхідної контрабанди та обороту зброї. Там само відмивалися незаконно здобуті гроші та нелегальні товари.

Все це вибухнуло 4 серпня 2020 року о 18:17 за місцевим часом, коли нарешті політики відправили людей для зварювальних робіт в порту та ангарі 12.

Бейрут після вибуху Ліван був на межі колапсу: чому вибух у Бейруті – це лише частина страшної історії

Спочатку над портом почала підніматися сіра сажа та дим. Далі вибухнули салюти, додавши багато маленьких спалахів. Щодо останніх, експерти сказали NYT, що це міг світитися палаючий у високій температурі метал, який входить до складу фейєрверків.

Три стадії вибуху в Бейруті / Колаж Daily Mail

Нітрат аммонію є окислювачем, тобто він може запалити все навколо себе, але сам не загорітися, додали спеціалісти. І зазвичай, треба докласти зусиль, щоб він горів. Але святкові салюти могли стати детонатором, перетворивши селітру на величезну бомбу.

Після "салютної" стадії частково запалена селітра піднімає ще більше диму у небо. Але через хвилину… з'являється вогонь. Це нарешті загорілася вся селітра. За вибухом йде ударна хвиля, яка б'є по місту. Вона невидима і рухається швиде звуку, але її шлях можна відстежити по пошкодженим будинкам.

Це фактично пара, яка виходить з повітря, коли ударна хвиля рухається, – пояснив NYT Кірк Марчанд з фірми Protection Engineering Consultants.

Хвиля вибиває вікна та двері, виносить меблі з квартир, кидає людей на стіни та перетворює шматочки скла та деревини на літаючу шрапнель.

Після вибуху: знищене місто та корупція

Хвиля зупинилася за кілька кілометрів від місця вибуху, знищуючи історичні будівлі, залишаючи "скелети" від хмарочосів, перетворюючи життя людей на уламки. Все це коштувало мільярди доларів у збитках та тисяч постраждалих. Ліван й так був на межі бідності та колапсу через погану економіку, коронавірус та бездіяльний уряд.

Щоб привезти товари до та з порту, вияснили в NYT, треба пройти "хабарний ланцюжок". Спочатку йде працівник митниці, який пропустить товари без податків. Далі – армія та сили безпеки, які закриють очі на походження вантажу, не будуть його інспектувати.

Дехто купує певні товари та показує фальшиві виписки. Якщо товар коштує 1 млн доларів, то платиться 500 тисяч, щоб податки були менші, – розкрив всі карти ексміністр економіки Раед Хурі.

Типова сума хабарів – 200 тисяч доларів в рік. Інший спосіб обійти побори – мати документ від лікаря, що товар призначений для інвалідів. Таким чином за розкішну машину можна не сплачувати сотні тисяч доларів мита.

Далі йде вже серйозна риба – Мінсоц. Це міністерство та його робітники могли за красиві машини провернути будь-які шахрайські схеми. А тут ще й головний сканер виявився непрацюючим вже роками, тож контроль мав відбуватися мануально.

У 2017 році новий директор митниці, Бадрі Дагер, був призначений. Він попросив у Мінфіну грошей на новий сканер, машини для патрулювання порту та оновлення комп'ютерної системи. Прохання було заблоковано. Тодішній міністр фінансів Алі Хассан Халіль сказав NYT, що все було навпаки, але нову інфраструктуру порт так і не отримав.

Уряд Хассана Діаба був змушений піти у відставку / Фото Al-Jazeera

Зустріч у палаці президента, тим часом, дуже швидко перетворилася на сварку та вказування один на одного пальцем у спробі швидко знайти винуватих (таким виявився голова уряду Діаб, врешті-решт – 24).

Але насправді всі головні партії, рух "Хезболла" та безпекові органи мали "долі" у порту, тож це колективна провина. Наприклад, контейнери, призначені для релігійних організацій, проходили взагалі без жодного огляду, набиті одягом, електронікою та навіть машинами. Несплачені податки та мита обходяться бюджету дорого – до 1,5 млрд доларів США.

Це важливо "Половині населення Лівану загрожує голод": в ООН розповіли про наслідки вибуху у Бейруті

Місто лише відображає розділену політику Лівану, де топ-посади розподіляються згідно вірування. Президент – християнин-мароніт, спікер та голова-уряду – мусульмани (сунніт та шиїт – 24). Ця система мала на меті об'єднання, але уряд так і залишився розділеним на багато фракцій з тінню "Хезболли" над собою. Мирна угода 1990 року перетворила лідерів бойових угруповань на партійних босів. Тоді ж була запущена і система бюрократії.

"Провал менеджменту відбувається від народження Лівану до сьогодні. Ми провалилися у керуванні країною", – впевнений суддя Гассан Уейдат, головний державний прокурор Лівану. Але найголовніше – у керуванні портом, визнає NYT. Ніхто не жаліється, поки існує потік грошей, бо всі отримують з ситуації вигоду.

Після катастрофи розпочалося розслідування, 25 людей було затримано. Всі вони мали стосунок до портових операцій. Але навіть це не змінить культуру докорінно, бо вона занадто в'їлася у життя Бейруту.

"Повільно, але впевнено, ми створили маленькі імперії, які керували країною", – розповів колишній міністр фінансів Ален Біфані.