У візиті Сі Цзіньпіна до Москви було дещо хороше для України

Помилкові оцінки візиту Сі до Москви

Одразу сформулюю для стурбованих: відбудеться дзвінок Сі до Володимира Зеленського одразу після Москви, чи телефон задзвонить пізніше, або взагалі не задзвонить – нічого це не означає. "Подзвони мені, подзвони", – не українська пісня.

Читайте також Це репутаційна гра: чому демократії у світі мають забезпечити перемогу України

Маркером того, що Сі та Владімір Путін домовилися про спільну позицію щодо України є не формальне телефонне спілкування лідерів України та Китаю, а оприлюднення президентом Китаю конкретного мирного плану. Тож видихаємо і перестаємо малювати на серветках червоного дракона в обіймах з обскубаним журавлем.

Оцінки китайського візиту надто полярні – від захвату у російських пропагандистів до захопленого смакування поневолення Росії у пропагандистів з України. Ці оцінки далекі від фактів.

Про факти. Китай та Росія мають намір розширювати економічне та стратегічне партнерство. Та вони його й раніше розширювали, а з 2014 року ще й поглиблювали заодно. Але недоімперія здатна постачати до Китаю практично лише енергоносії.

Щодо газу це буде 30 – 50 мільярдів кубометрів на рік зі знижкою 50 – 70%. До Європи недоімперія постачала 150 мільярдів кубометрів за ринковою ціною, на найближчі пару років продовжаться постачання лише 20 мільярдів кубометрів.

Тобто жодною компенсацією втраченого європейського ринку і не пахне. Щодо нафтопродуктів ситуація аналогічна. Але тих грошей, які недоімперія заробляє та які має на збережені, вистачає на ведення війни проти України. Зрештою, там просто припинять бюджетні виплати всім, окрім військових, нацгвардії, поліції та пропагандистів. Цього достатньо, щоб гнати російську людину на утилізацію в Україну.

Рекомендуємо Замість бункера – джунглі: як Кремль може використати ЦАР

Чи надасть Китай Росії зброю

Так, заявлене стратегічне партнерство Китаю та Росії передбачає і співпрацю у військовій сфері. Але результат це дасть нескоро, а на хід дедалі визначальнішої весняно-осінньої кампанії в Україні вплинути не встигне.

Все тому, що гнати в Росію ешелони з бронетехнікою та боєприпасами Китай не планує, щоб не зруйнувати залишки відносин із США та Європою. Водночас дрібні партії манівцями через Білорусь, Іран та інших сателітів Китаю вирішальними не стануть.

Тим більше, що озброєння Китаю давно не радянське. Це означає, що російським воякам його доведеться вивчати, а це – час.

Загалом Китай явно має намір зайнятися улюбленою справою – геополітичним ушу, в якому він майстер. Тобто використанням чужих конфронтацій у своїх інтересах. У межах такої стратегії Китай прагнутиме втримати недоімперію від нищівної поразки, щоб вона й надалі продовжувала робити США нерви. Однак не посилюватиме її надмірно, щоб мати змогу видоїти її насухо.

Це нагадує підхід прагматично-цинічного лікаря, який підтримує надію у безнадійно хворому пацієнтові, щоб нажитися на його безперспективному лікуванні. В Україні російському ведмедеві відірвало навіть не кінцівки, а голову. Ніякий китайський Айболить назад її не пришиє.

Чим поїздка Сі Цзіньпіна була корисною Україні

Відповідно, у нас все, як і раніше: слід витримати запеклі атаки росіян по всьому фронту, удари по нашому тилу, а також перейти у стратегічний контрнаступ. Повірте, Китай відстежує кожен квадратний метр української території – хто його контролює. Коли ми вийдемо до Азовського моря, товариш Сі зустрінеться з президентом Зеленським та обговорить можливості стратегічної співпраці. Китай прагматичний до фанатизму.

Цікаво Трішки потусив і зразу звалив або пригоди Путіна у Маріуполі

Тож не вібруємо з приводу Піднебесної, як і не сподіваємось виключно на допомогу союзників. Доля України – у руках героїчних українських воїнів.

Між іншим, на тлі візиту очільника Китаю до Москви, Вашингтон прискорив постачання нам бронетехніки – хоч і не найновішої, але цілком придатної для перелому на фронті. Ось це і є головний практичний результат подій, які відбулися.