Є одна проблема санкцій, яка робить їх неефективними

Як Україна зруйнувала очікування Росії щодо санкцій

Вони розуміють, що їхнє багатство, місце у світовій економіці та колосальні торговельні зв'язки самі по собі нічого не гарантують, якщо ти маєш справу з не досить раціональним гравцем. А таких гравців вистачає.

Важливо Чи загрожує щось українському контрнаступу

Санкції самі по собі не стримують. Очевидно, план Росії був простий. У Кремлі вважали (і, мабуть, цілком справедливо), що після вторгнення до України проти них впровадять санкції, але робитимуть це повільно. Тому, мовляв, нічого серйозного накласти не встигнуть, бо вони встигнуть "захопити всю Україну".

Далі б мали початися звичні розмови, що "все погане уже відбулося", і "санкціями цього не зупинити", "потрібно шукати компроміси" і так далі. Розрахунок був чіткий, єдине слабке місце – Україна і не думала капітулювати, щоби там не думали у столицях Європи.

Тож санкції довелося впроваджувати, і вони посилюються, їх змушені посилювати у відповідь на постійне зростання градуса злочинності з боку держави-терориста. Але саме як стримуючий фактор вони не працюють.

У цьому винні європейські політики, які десятиліттями розказували про необхідності "зрозуміти" або "домовитися" з людожерами. Людожери повірили, що з ними будуть домовлятися та йти на компроміси завжди. І будь-які санкції – це лише "предмет торгу", а не факт.

Читайте також Військова допомога Україні набирає обертів

Як насправді мають працювати обмеження

Ще одна проблема санкцій – вони завжди впроваджуються пізніше, ніж потрібно. Все через те, що кожного разу вони натикаються на чиїсь приватні інтереси з-поміж суб'єктів, які повинні ці санкції накладати.

Класична ситуація – санкції проти російської атомної енергетики. Росія рік займається ядерним тероризмом. Рік як захопила Запорізьку АЕС. Весь цей час періодично постає питання про загрозу від цього захоплення для безпеки всієї Європи, адже будь-який вибух там може мати наслідки серйозніші, ніж були наслідки аварії на ЧАЕС. Рік Росія займається терором проти співробітників захопленої АЕС. І що? А нічого. Лише зараз Польща та країни Балтії пропонують компромісний варіант внесення "Росатому" у європейські санкції.

Компромісний тому, що деякі європейські країни залежні від цієї терористичної контори, а тому блокували донедавна усі санкційні спроби. Користуючись безкарністю, держава-агресор використовує "Росатом" навіть для закупівель підсанкційних товарів. Це, очевидно, впливає на сприйняття "кремлінгами" серйозності санкцій.

Цікаво "Нравится, не нравится" й інші різновиди "добровільної" згоди по-російськи

Тому санкційна політика Заходу – питання серйозне. Вона не сильно вирішує питання:

1. застереження від агресії;
2. позбавлення можливостей для продовження агресії.

Головна проблема санкцій – їх впроваджують для того, щоб зробити об'єкту "неприємно", довести, що бути поганим невигідно. Але агресор на кшталт путінської Росії готовий йти на серйозні жертви заради маніакальної цілі знищити Україну.

Відповідно, і санкції мають бути такими, аби не просто посилювати збитки, а робити існування агресора проблематичним. Це стосується не лише інтересів України, адже потенційних агресорів у світі ще багато.