Чому молодь в Україні не обирає технічну освіту і чи можливо це виправити

Половина безробітних – з вищою освітою

За даними інформаційної системи, найпопулярніші спеціальності серед вступників цього року:

• "Право" (57 572 заяв),
• "Психологія" (46 857),
• "Філологія" (43 970),
• "Комп'ютерні науки" (43 894),
• "Менеджмент" (43 509).

Цей список залишається майже незмінним ще з 2019 року. Тобто коронавірусні часи та повномасштабне вторгнення не змінили сприйняття абітурієнтами престижних професій.

Читайте також Зовнішнє управління, втручання у внутрішні справи чи демократизація: чим є вимоги США

Однак після закінчення навчання знайти роботу за спеціальністю стає дедалі важче. За даними Державного центру зайнятості за 2020 рік, найбільша частка безробітної молоді в Україні – 50% – має вищу освіту, а з професійно-технічною таких лише 33%. Ця статистика була ще до повномасштабного вторгнення, проте така тенденція не змінюється.

Річ у дисбалансі між попитом на ринку професій та пропозицій. За нашими даними, найвищий попит на ринку праці мають саме професійно технічні спеціальності. Наприклад, найбільш затребуваними професіями на ринку праці є продавці, водії, кухарі та швачки. У той час, як пропозицій на посаду менеджера майже у 20 разів менше.

Чому ж професійно технічна освіта в Україні значно поступається іншим спеціальностям, попри значний попит?

Чому технічна освіта в Україні не популярна

Першочергово, це стереотипи щодо напрямку навчання робітничих професій. У суспільстві поширена думка про те, що у відповідні навчальні заклади зазвичай йдуть студенти, які не вступили у виші. Більшість абітурієнтів вважають такі професії не престижними.

Тому поширеними є ситуації, коли молоді українці навчаючись 4 – 6 років у вишах, стикаються з тим, що їх професія не є у попиті, а знайти роботу важко. Нерідко в таких випадках молодь змушена перекваліфіковуватись на професії синіх комірців або ж ще один вихід з ситуації до якого часто звертаються – пошук роботи за кордоном та подальша еміграція.

Також проблема у недостатньому фінансуванні коледжів й училищ. Тренувальна техніка та інструменти давно застарілі, а навчально-матеріальна база не оновлювалась роками. Попри те, що на ринку дуже затребувані молоді спеціалісти: токарі, слюсарі, столяри, які знайомі із сучасною технікою та вміють на ній працювати. Тому постає проблема: як молодим фахівцям отримати професійні навички роботи, якщо у навчальних закладах відсутнє сучасне устаткування.

Зауважте Слова Десантіса про Україну та НАТО лише частина айсберга: Конгрес перетворюється у "мінне поле"

В Україні варто впроваджувати більше практики для студентів та активніше співпрацювати із місцевими підприємствами.

Наприклад, в Австрії професійне навчання проводять за дуальною системою: декілька днів теорії та декілька днів практики, а згодом навчальний процес становить 60 – 70% практичних завдань. Після закінчення освіти, найчастіше випускники залишаються на заводах і фабриках, де проходили навчання.

Також варто покращити процес профорієнтації для учнів 9 – 11 класів. Якісна профорієнтація – велика сходинка до вибору своєї майбутньої професії. Наразі в Україні такі заходи відбуваються у вигляді одного уроку, де немає можливості детальніше ознайомитися із родом заняття.

Цікаво Байден проти Трампа: опитування віщують складні часи для демократів

Тому варто було б впроваджувати так звані "профорієнтовані тижні" у школах, або ж безпосереднє ознайомлення з професіями на підприємствах, де кожен охочий зможе більше дізнатися про майбутню професію. Згодом це допоможе обрати кар'єрний шлях.

В Україні вже розпочалися реформи професійно технічної освіти разом із західними партнерами. Ці заходи мають на меті побудувати ефективну систему управління та фінансування таких коледжів. Також працюють над покращенням якості надання освіти — ​​створення мережі навчально-практичних центрів, якісних сучасних майстерень з різних спеціальностей.

Маємо надію, що впровадженні реформи адаптують навчання до вимог ринку праці та допоможуть молоді у розвитку й гідному працевлаштуванні. А бізнесу – в наявності кваліфікованих працівників, оптимізувавши в той же час зусилля на перенавчання кадрів. Адже це теж один з вагомих факторів, який сприятиме зменшенню тенденції виїзду спеціалістів за кордон у пошуках кращих умов, особливо, коли нашій країні так необхідні робочі руки.