Що відомо про Дениса "Редіса" Прокопенка: біографія воїна та героя

В Україні активно вирує обговорення потенційних кандидатур на посаду Головнокомандувача Збройних Сил. У цетрі уваги знову опинилося ім'я Дениса Прокопента, відомого також за позивним "Редіс".

Володимир Зеленський провів низку зустрічей з найбільш впливовими командирами, і Прокопенко також був серед них.

Про кадрові рішення поки публічно не оголошували, але аналітики пов'язують це з тим, що сам "Редіс" також є серед потенційних кандидатів на заміну чинному головкому Олександру Сирському. 

На фоні цих чуток і потенційних перестановок у вищому військовому кервництві України 24 Канал розібрав біографію Дениса "Редіса" Прокопенка, його військовий шлях та успіхи в управлінні військовими підрозділами. 

Нове покоління командирів: початок військового шляху Дениса "Редіса" Прокопенка

Денис Прокопенко народився 27 червня 1991 року в Києві. У 2013 році закінчив Київський національний лінгвістичний університет, де навчався на факультеті германської філології та по завершенню навчання здобув спеціальність викладача англійської мови. 

Військовий шлях "Редіса" почався після початку російської агресії проти України у 2014 році. 11 липня Прокопенко приєднався до тоді ще добровольчого батальйону "Азов". Брав участь у боях за Мар'їнку, Іловайськ і Широкине, поступово пройшовши шлях від рядового бійця до командира взводу та роти.

Денис Прокопенко / Фото "Укрінформ"

У лютому 2015 року підрозділ під його командуванням брав участь у Павлопіль-Широкинській наступальній операції, під час якої українські сили відсунули лінію фронту від Маріуполя. А вже у вересні 2017 року, у віці 26 років, Прокопенко очолив окремий загін спеціального призначення "Азов", ставши одним із наймолодших командирів бойового підрозділу такого рівня в Україні.  

Денис Прокопенко не був кадровим офіцером у класичному розумінні, і як військовий і командир він формувався безпосередньо на війні – у підрозділі, який поступово перетворювався з добровольчого формування на невід'ємну частину Сил оборони.

Власне, тому його бойовий шлях сьогодні є водночас як перевагою і предметом дискусії, якщо мова заходить про призначення на посаду головкома ЗСУ.

Прихильники "Редіса" вказують на реальний та дуже великий бойовий досвід, здатність будувати ефективні підрозділи і надзвичайну увагу до деталей і сучасних стандартів.

Своєю чергою, скептики наголошують на відсутністі достатньо тривалої служби у великих штабах та досвіду керування всіма видами Збройних Сил, з усім їх різноманіттям та набором засобів.

Герой оборони Маріуполя: як гарнізон під керівництвом "Редіса" утримував "Азовсталь"

Після початку повномасштабного вторгнення гарнізон під командуванням Дениса "Редіса" став одним із ключових елементів оборони Маріуполя. Разом із морськими піхотинцями, прикордонниками, поліцейськими, нацгвардійцями та іншими українськими військовими "Азов" протягом майже трьох місяців, в повному оточенні, стримував переважаючи сили російської армії

19 березня 2022 року Володимир Зеленський присвоїв Денису Прокопенку звання Героя України. Сам Прокопенко на той момент мав звання майора.

Денис Прокопенко та Сергій Волинський під час звернення з оточеної "Азовсталі" / Скріншот з відео

Під час оборони міста Прокопенко регулярно записував звернення з території заводу "Азовсталь", що також зіграло важливу роль у формуванні зовнішнього образу оборони Маріуполя та спротиву російській агресії. Регулярні стріми героїв привернули увагу всього світу до війни в Україні, а військові стали живими символами легендарної операції.

"Редіс" закликав міжнародних партнерів допомогти з евакуацією цивільних і поранених, забезпечити екстрадицію гарнізону та посилити підтримку України.

Героїчна оборона Маріуполя тривала 86 днів. У травні 2022 року вище військове керівництво наказало командирам гарнізону припинити оборону, щоб зберегти життя особового складу. Після евакуації поранених та цивільних українські військові вийшли з "Азовсталі" й опинилися в російському полоні.

Переговори "азовців" про почесну капітуляцію / фото соцмережі

Поки Прокопенко перебував у полоні, його дружина Катерина стала одним із найбільш помітних публічних голосів родин захисників Маріуполя.

Вона долучилася до створення Асоціації родин захисників "Азовсталі", представники якої проводили зустрічі з іноземними політиками, дипломатами та міжнародними організаціями, вимагаючи звільнення військовополонених.

Спалений росіянами "барак" Волноваської виправної колонії 120, де перебували українські військовополонені / Фото  АрміяІнформ

Після теракту в Оленівці, коли росіяни вбили 53 і поранили 130 українських військовополонених, які обороняли "Азовсталь". Повернення оборонців Маріуполя, зокрема "азовців", стало для Прокопенка особистою справою честі, на чому він постійно наголошує, критикує сам процес обміну полоненими та вимагає змінити підходи до цього питання. 

Повернення з полону та масштабування "Азову" до корпусу

21 вересня 2022 року Дениса Прокопенка звільнили під час великого обміну полоненими. Того дня Україна повернула 215 військових, серед яких були інші командири Маріупольського гарнізону. Їх обміняли на зрадника Віктора Медведчука.

За умовами домовленостей – Денис Прокопенко, Сергій Волинський, Святослав Паламар, Олег Хоменко та Денис Шлега мали залишатися в Туреччині під протекцією президента Реджепа Таїпа Ердогана до завершення війни.

Однак вже 8 липня 2023 року після переговорів із турецькою стороною Володимир Зеленський повернув українських командирів додому. Героїв обміняла на 55 російських військовополонених.

Командири Маріуполського гарнізону після обміну / Фото з відкритих джерел

"Редіс" майже одразу заявив, що планує повернутися до війська, і вже за кілька тижнів він знову очолив "Азов", який на той момент був розширений до 12-ої бригади спеціального призначення Національної гвардії.

Після відновлення та доукомплектування бригада "Азов" повернулася на фронт, що викликало не один істеричний припадок у російських пропагнадистів. У 2023 – 2024 роках її підрозділи воювали в Серебрянському лісі на Лиманському напрямку, а пізніше брали участь у боях поблизу Нью-Йорка й Торецька.

Повернення Прокопенка до командування мало не лише символічне значення. Після Маріуполя, полону та перебування в Туреччині він не перейшов на адміністративну чи політичну посаду, а знову очолив бойовий підрозділ, який досі виконує завдання на найгарячіших ділянках фронту, щоденно ризикуючи життям.

Вже у березні 2025 року Сили оборони почали поступово переходити на корпусну систему. І на базі підрозділів, що входять до Національної гвардії, почали формувати 1 корпус НГУ "Азов".

Командувати новоствореним формування призначили Дениса Прокопенка. 

Денис Прокопенко під час нагородження бійців 1 корпусу НГУ "Азов" / Фото з соцмереж підрозділу

Таким чином, Прокопенко вперше отримав під командування велике оперативне об'єднання з власною піхотою, артилерією, розвідкою, логістикою та безпілотними системами. А вже 25 лютого 2026 року президент Володимир Зеленський присвоїв "Редісу" військове звання бригадного генерала.

Фактично за дванадцять років Денис Прокопенко пройшов шлях від добровольця без профільної військової освіти до генерала та командира цілого корпусу, що є стрімким зростанням, навіть в умовах великої війни. Мабуть, щось подібне до того було лише в часи Наполеона.

У серпні 2025 року у відповідальність корпусу "Азов" перейшов весь Добропільський напрямок, де російські підрозділи активно намагалися прорвати українську оборону. Бійці корпусу генерала Прокопенка брали участь у стабілізації ситуації поблизу Добропілля, Родинського, Білицького та Шахового.

Влітку 2025 року на Добропільському напрямку було зосереджено головне зусилля противника, якому вдалося здійснити прорив фронту шириною 15 км і до 20 км в глибину. У взаємодії з СОУ було зупинено просування противника, успішно проведено контрнаступальні дії по відновленню втраченого положення та забезпечено стійкість оборони, – Денис Прокопенко коментує успіхи підлеглих на цьому напрямку.

Крім оборони, корпус "Азов" також завдає далекобійних ударів по російській логістиці на окупованій території Донеччині, зокрема в районі Маріуполя.

Йдеться про атаки на склади, транспортні вузли, паливну інфраструктуру та маршрути постачання російських військ.

Які підходи "Редіса" до підготовки бійців та управляння військами? 

Денис Прокопенко не часто дає великі інтерв'ю і здебільшого коментує конкретні військові питання: підготовку особового складу (особливо в частині домедичної допомоги), управління підрозділами, розвиток дронів та зміни самого підходу до управління військом. Ще у січні 2024 року він сформулював свою головну тезу максимально просто:

Найкраща зброя – це мотивований, добре підготовлений, дисциплінований солдат, а його найкращий помічник – новітня надійна техніка, – підкреслив командир.

"Редіс" вважає, що технології не скасовують ролі піхоти, а лише змінюють спосіб її застосування. На думку генерала, навіть найбільш сучасні дрони та автоматизовані системи не здатні самостійно займати та утримувати позиції.

"Редіс" під час тактичних навчань 12 бригади НГУ "Азов" / Фото пресслужби "Азову" 

У травні 2026 року Прокопенко прямо протиставив українську модель управління російській. Російська армія, за його словами, досі значною мірою залежить від жорсткої вертикалі, тоді як українські підрозділи мають розвивати горизонтальні зв'язки, довіру до молодших командирів і здатність самостійно ухвалювати рішення безпосередньо на місці.

Це створює середовище з високим рівнем довіри, де ініціатива не просто заохочується, а є основою бойової ефективності. Підрозділ перетворюється на єдиний організм, "сім'ю" або "команду", де кожен відчуває свою причетність і відповідальність за виконання поставленої задачі, – написав Прокопенко.

Він також наголошував, що командир на місці часто має краще розуміння ситуації, ніж штаб за десятки кілометрів від фронту. Через це надмірна централізація управління лише сповільнює реакцію підрозділів та зрештою позбавляє Україну однієї з головних переваг над російською армією.

Водночас "Редіс" не поділяє очікувань, що технології або одна вдала операція здатні швидко завершити війну. За його оцінкою, Росія зберігає значні людські та матеріальні ресурси, а боротьба за Донбас залишається центральною частиною війни. 

Денис Прокопенко також окремо акцентує на дотриманні військової дисципліни. Коли на тлі скандалу навколо звільнення з посади ексочільника Міноборони Михайла Федорова на його місце був запропонований тодішній очільник МВС Ігор Клименко, "Редіс" публічно підтримав його кандидатуру. Водночас, Прокопенко наголосив, що не поділяє критику Клименка через його слова про "заправлені ліжка", які виставляли в мережі як елемент "радянського" мислення. 

І останнє щодо цього. Раджу всім критикам "радянщини, які мріють доторкнутися хоча б однією фалангою своїх пальців до стандартів НАТО, прочитати книжку адмірала Військово-морських сил США Вільяма Макрейвена "Застеляйте ліжко", яку колись в далекому 2017 році культивував в "Азові". Так, в "Азові" також існує дисципліна – у нас теж застеляють ліжка і чистять зуби – пише "Редіс" у своєму блозі. 

Які перспективи "Редіса" стати головкомом ЗСУ 

Питання призначення Дениса Прокопенка на посаду Головнокомандувача досі викликає суперечки. Серед аргументів на користь "Редіса" – бойовий досвід із 2014 року, оборона Маріуполя, успішне повернення підрозділу до захисту країни, розбудова бригади, а згодом і корпусу. 

Він належить до покоління командирів, які виросли вже під час російсько-української війни й не були повністю сформовані "радянською військовою системою", з усіма її плюсами та мінусами.

Денис Прокопенко під час зустрічі з Володимиром Зеленським / Фото Офіс Президента

Денис Прокопенко також має сильний публічний образ. Для значної частини суспільства він є символом оборони Маріуполя та людиною, яка після полону повернулася на фронт. У час, коли армія має проблеми з мобілізацією та довірою, такий авторитет може мати ключове значення.

Але командування корпусом і керівництво всіма Збройними Силами – принципово різні рівні відповідальності. Прокопенко очолює корпус лише з весни 2025 року, і ще не встиг попрацював на найвищих посадах у Генеральному штабі. Він не керував одночасно Сухопутними військами, Повітряними силами, флотом, логістикою й усією системою стратегічного планування.

Крім того, він є офіцером Національної гвардії, яка підпорядковується Міністерству внутрішніх справ, а не Збройним Силам. Закон передбачає, що Головнокомандувача призначає президент за поданням міністра оборони. У цій нормі немає окремої вимоги, що кандидат має до призначення служити саме у ЗСУ, однак перехід командира НГУ на найвищу посаду в Збройних Силах може викликати додаткові суперечки.

У військових колах, як видно з пубілкацій у медіа, також із певними сумнівами оцінюють перспективи "Редіса" на цій посаді. Військові зазначають, що Прокопенку поки бракує досвіду, однак прихильники генерала відзначають, що той швидко навчається, уже опанував корпусний рівень управління та має хороші відносини з іноземними партнерами.

Водночас один з офіцерів зазначив, що на вищій посаді "Редісу" знадобилася б сильна команда професіоналів.

Зрештою, називати Дениса Прокопенка майбутнім Головнокомандувачем ЗСУ поки зарано. Станом на сьогодні немає ані офіційного подання, ані указу, ані підтвердження, що президент в принципі ухвалив рішення змінити Олександра Сирського.

Однак сама поява "Редіса" в такій дискусії досить показова. Ще кілька років тому він командував полком, заблокованим на "Азовсталі". Сьогодні Денис Прокопенко – 35-річний бригадний генерал, командир корпусу та один із найвідоміших українських військових.

Його головним аргументом є не медійність і навіть не героїчний образ захисника Маріуполя. Головне – те, що після полону він повернувся до війська і почав розбудовувати значно більшу і складнішу структуру. Чи достатньо цього, щоб керувати всіма Збройними Силами, – питання відкрите. 

Для ухвалення таких рішень важливо оцінювати не лише популярність прізвища і авторитет серед особового складу. Важливий досвід, вміння працювати на стратегічному рівні та розуміння того, якою має бути українська армія на наступному етапі великої війни.