"Все буде Україна": що встиг сказати загиблий волонтер Леонід Краснопольський

Слова прощання зі сльозами на очах промовлені...

Переселенець з Донбасу втратив ледь не все з довоєнного життя, пройшов крізь сирість донецького підвалу СБУ і паскудні допити російських слідчих, але не зламався. Переїхав до мирного Дніпра і почав активно волонтерити, щоб прискорити перемогу і повернення його Донецька до України. Краснопольський вів кілька сторінок у Фейсбуці і викладав там все, що мав на серці. Не добираючи слів і не намагаючись подобатися всім. Дописи набирали сотні вподобань і коментарів.

Сайт "24" пропонує вашій увазі дописи Леоніда Краснопольського, які не залишать байдужими

"..а первого марта начался весь этот донецкий пиз*орез, которому не видно конца. Потом был Семенченко, начало волонтерки в окупированном Донецке, подвал избушки, изгнание и скитание. В общем все опции вынужденых переселенцев. А потом я начал печатать футболки. И теперь, у многих из вас есть вещь нашей торговой марки Hunta.in.ua," – йдеться у пості.

Краснопольський створив власий бренд патріотичної продукції "Hunta in Ua" Таким чином популяризував український націоналізм, а частину вилучених коштів відправляв на потреби армії. Продукція прийшлася до смаку українцям. Нині в Києві ледь не щодень можна побачити одягнених в брендові футболки з "милим чортовинням".

Сегодня Прошу Вас сделать у нас покупку – вот такую замечательную чашку, которая станет вашим другом на долгие годы. А я смогу оплатить дальномер за 6500 грн для моего товарища – артиллериста,
– закликав допомагати Леонід.

Вірив, тому й закінчував пости словами: "Знаю, все вдасться".

Читайте також: Як звичайний дизайнер Леонід Краснопольський зробив для України більше, ніж десятки чиновників

"Когда я не знаю, что делать, я иду в госпиталь", – писав. І приходив до госпіталю імені Мечникова в Дніпрі щоп'ятниці. Звісно, не з порожніми руками.

Краснопольський постійно вигадував тематичні хештеги. Під хештегом #путьволонтера публікував щирі новели.

"Этот пост просто про обычных людей, которым я благодарен за мирное небо над Днепром...Подумайте об этом перед сном... Четвертый год войны... мне кажется она бесконечная.. я не могу влиять на то, когда она закончится. Но я могу влиять на посылку, которая уедет в батальон. Такие посылки уезжают в сектор два-три раза в неделю.. знаю как влиять. И я благодарен тем, кто поддерживает меня все это время... СПАСИБО, ДРУЗЬЯ!" – писав він.

Читайте також: "Йому здавалося, що щось не встигне зробити доброго": спогади друзів загиблого волонтера Леоніда Краснопольського

"Иногда мне кажется , что проект #ПУТЬВОЛОНТЕРА можно закрывать. Но это до первого звонка....Нашей помощи всегда ждут ждут, рады ей", – не втомлювався закликати до дії.

Під хештегом #мандруючиднр з іронією показував реалії окупованої території, власне, те, до чого довели регіон сепаратисти.

До прикладу, наступний пост присвячений постійним перебоям мобільного зв'язку.

Періодично після поїздок на фронт волонтер викладав світлини бійців з передової.

А ще акаунти Леоніда постійно банили. Жартував, що "жити треба так, щоб тебе банили в фб". Своїх політичних поглядів не ховав, порохоботів не любив, відтак опоненти постійно скаржились і критикували. Тому й вів кілька акаунтів, щоби тримати зв'язок.

Один з останніх постів Краснопольського – алегорична притча про царя Соломона, спроектована на наші реалії.

Точно так же, Украина отдала своего ребенка злой и подлой мачиже. Ребенок растет злым немытым, социально незрылым, но он живой. И когда все закончится, мы попытаемся вернуть ему человеческий вид. Это история для тех, кто остался на той стороне. Сильный и подлый враг забрал ребенка себе. Но когда-нибудь мы постучим, и он откроет нам двери. ВСЕ БУДЕТ УКРАИНА,
– зазначав у дописі відомий волонтер.

Отаким Україна і запам'ятає Леоніда Краснопольського – як щирого патріота з величезним серцем.

Читайте також: У Дніпрі попрощалися із відомим волонтером Леонідом Краснопольським