Місія (не) здійсненна: що відбувається з конфіскацією російських грошей в Україні

Експертка юридичного аналітичного центру Інститут законодавчих ідей Тетяна Хутор ексклюзивно для 24 Каналу розповіла, яка наразі ситуація з конфіскацією російських активів на користь України, аби покрити збитки від російської агресії та повномасштабної війни. А також чому досі не стягнуто активи усіх російських олігархів. 

Читайте також Захід повторює ту ж помилку, яку зробив у 1991 році

Ситуація через 16 місяців повномасштабної війни

Світ повільно, але рухається в напрямку компенсації завданих Україні збитків. Україна просуває впровадження глобального компенсаційного механізму, який складається з:

1. Реєстру збитків,
2. Компенсаційного Фонду,
3. Комісії, яка присуджує виплати,
4. Міжнародної угоди, на підставі якої це все має запрацювати.

З хорошого – перший крок вже зроблено. У травні цього року на саміті Ради Європи в Рейк'явіку глави держав і урядів 46 країн погодили створення Реєстру збитків, завданих агресією Росії. Навіть цей крок не дався просто, лише для прийняття такого рішення знадобилося понад рік.

Наступним кроком має стати створення Фонду, коштом якого такі збитки будуть компенсовані. Але без його наповнення реєстр залишиться зацифрованим пам'ятником російських звірств. Джерелом його наповнення мали б стати, зокрема, конфісковані активи Росії та тих, хто підтримує і сприяє війні – олігархів, політиків, пропагандистів тощо.

Попри суттєві суми заморожених активів, наразі конфісковано лише близько 1 мільярд доларів, що становить менш як 0,3% від усієї суми збитків, яка кожного дня збільшуються. При цьому, 99% конфіскованих активів були стягнуті в Україні.

Довідка: наприкінці березня 2022 року був ухвалений Закон, який дозволяє конфісковувати російські державні активи, а наприкінці травня – зміни до Закону "Про санкції", які дозволяють стягувати в дохід держави активи приватних осіб-пособників війни.

Мін'юст та ВАКС у полюванні за активами російських олігархів: що вдалось та що ще треба зробити

За стягнення приватних активів осіб, які завдали істотну шкоду національній безпеці та суттєво сприяли цьому, відповідають Міністерство юстиції та Вищий антикорупційний суд. Детальніше про правову природу та особливості української моделі такої конфіскації тут.

Наразі винесено 22 рішення про конфіскацію активів російських олігархів, депутатів, ректорів, Московської біржі, президента-втікача Януковича та колаборантів Сальдо та Мартянової (юридичний аналіз справ тут).

Також, за інформацією представниці профільного департаменту, уже підготовлений позов про конфіскацію, зокрема, корпоративних прав у 8 обленерго, які належать росіянам Бабакову, Гінеру та Воєводіну.

Однак у цьому матеріалі ми сконцентруємось не на описі активів, які вдалось стягнути, а на змістовних аспектах самого механізму, його потенціалі та моментах, які необхідно удосконалити.

• Чому досі не стягнуто активи усіх російських олігархів

Це питання цілком логічно виникає у суспільства, адже санкції накладені на майже 15 тисяч фізичних та юридичних осіб, заблоковано активи понад 8 тисяч, а позовів подано лише щодо 22.

По-перше, стягнення активів може бути застосовано не до усіх "багатих росіян", а лише щодо тих, які значною мірою сприяли агресії або створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України. Тому відбір справ та їх пріоритизація цілком залежить від Мін'юсту, як і тягар збору таких доказів.

Перші позови стосувались здебільшого російських ректорів-пропагандистів та кримських депутатів-зрадників. А механізм необхідно було "відпрацювати" на легших справах.

Більшість справ, які мені доводилось розглядати і які не стосувались олігархів, були легкими, адже докази будувались на публічній інформації, яка достовірно свідчила про наявність підстав для стягнення активів,
– ділиться досвідом суддя ВАКС.

Однак, останнім часом, можемо спостерігати, що зусилля Мін'юсту спрямовані на "великих риб" – російських олігархів зі значними активами (наприклад, Шелков, Дерипаска, Ротенберг) чи відвертих зрадників, таких як колаборант-губернатор Сальдо чи Янукович.

По-друге, у таких осіб повинні бути активи на території України. Інакше втрачається сенс такої діяльності, адже стягнуті активи повинні використовуватися для посилення обороноздатності країни та компенсації завданих збитків.

За інформацією представниці міністерства, на сьогодні встановлено 342 підсанкційні особи, які мають активи в Україні, з них зі значними активами 31 особа/група.

Однак 12 з 22 позовів, за якими були винесенні рішення, стосуються активів, які перебувають на окупованій території.

По-третє, слід розуміти, що кількість позовів, які готує та подає до суду Мін'юст, зокрема залежить від інституційної спроможності цього органу. Для пошуку доказів доводиться надсилати та чекати відповідей на десятки запитів, опрацьовувати тисячі сторінок документів, розкривати складні корпоративні схеми щодо приховування активів.

Однак, у профільному департаменті працює близько 20 службовців, а одні лише матеріали кримінального провадження щодо Януковича, які використовувались для підготовки позову, містили понад 100 томів. За рік роботи Департаменту в цьому напрямку було направлено близько 13 650 запитів та опрацьовано близько 9 700 відповідей. Очевидно, що держава повинна посилювати інституційну спроможність Міністерства юстиції.

Нагадаємо, що можливість такої конфіскації обмежена строком дії воєнного стану, тому для держави доцільніше стягнути якомога більше активів пособників війни, навіть якщо це потребуватиме залучення додаткових ресурсів.

• Чому не конфіскуються активи за кордоном

Відомо, що більшість активів "гаманці Путіна" тримають у країнах ненависного їм Заходу. Наразі Мін'юст встановив 182 підсанкційні особи, які мають активи за кордоном. Проте можливість стягувати активи, які перебувають не в Україні є дуже обмеженою.

Для того, щоб виконати за кордоном рішення українського суду, необхідно звернутися до іноземної держави з дорученням в межах міжнародної правової допомоги. Формально, Україна може це зробити, проте очікувати на позитивний результат поки не варто, оскільки держави не імплементували схожі механізми до свого законодавства (окрім Канади).

Україна має обмежений інструментарій для такої міжнародної співпраці. Наразі чинними є близько 30 двосторонніх міжнародних угод про правову допомогу, велика частина з яких була укладена ще за часів Союзу. Звісно, це не є визначальним фактором у визнанні та виконанні наших судових рішень в інших державах, однак наявність таких двосторонніх зобов'язань точно не завадила б.

Попри активні перемовини з країнами-партнерами, право приватної власності є непорушним, а випадки його правомірного обмеження мають бути чітко визначеними. Україна відступила від деяких міжнародних зобов’язань, оскільки перебуває у стані війни. Водночас формально країни-союзники не перебувають у стані війни з Росією і поки не можуть дозволити собі схожі "жорсткі" політичні рішення.

• Чи не будуть рішення ВАКС скасовані у міжнародних юрисдикціях

Однозначної відповіді немає. Але підставами для цього можуть стати випадки недотримання у таких справах вимог ЄКПЛ та відповідної практики ЄСПЛ, куди, з найбільшою ймовірністю, і підуть оскаржувати рішення пособники війни. Цілком логічно, що Україна, яка хоче стати повноправним членом ЄС, повинна використовувати підходи європейських судів, навіть у випадках стягнення активів воєнних злочинців та пособників війни.

Ще в процесі ухвалення відповідного законопроєкту громадськість звертала увагу на неточності та ризики, які можуть знизити "юридичну чистоту" майбутніх конфіскацій та надавала ВАКС рекомендації, які б забезпечили відповідність такого втручання практиці ЄСПЛ. Рішення ВАКС свідчать про їх врахування та про те, що судді не йдуть формальним шляхом, сліпо застосовуючи норми недосконалого законодавства, а навпаки намагаються дотримуватись усіх стандартів.

В умовах воєнного стану такий захід цілком легітимний, а недоліки закону усуваються практикою. Наприклад, судді не будуть порушувати право на справедливий суд, коли об'єктивні обставини справи вказують на необхідність більш тривалого розгляду справи, ніж у визначений в законі десятиденний строк,
– пояснює суддя ВАКС.

Важливо! На розгляді у парламенті вже 5 місяців перебуває законопроєкт, який має удосконалити процесуальні аспекти та запровадити реєстр санкцій. Деякі поправки, які подані до 2 читання та збалансовують права сторін у процесі, попередньо не підтримуються профільним Комітетом, хоча зумовлені практикою та необхідні для наближення механізму стягнення до стандартів ЄКПЛ, про необхідність чого зауважували не лише українські, а й і іноземні дослідники.

Таким чином, виправляти свої помилки народні обранці поки не поспішають, а усувати їх на практиці доводиться суддям ВАКС. Таке зволікання та, подекуди, нерозуміння депутатами важливості впровадження змін у інструмент, що вже функціонує, може призвести не лише до повернення стягнутих активів пособникам війни, а й виплати їм компенсацій з податків українців, якщо ЄСПЛ встановить порушення Конвенції.

• Яка доля активів після стягнення

Не менш важливим є питання використання уже конфіскованих активів. Незважаючи на наявність 22 рішень про стягнення, наразі жоден актив не був проданий чи іншим чином ефективно використаний для отримання прибутків для компенсації збитків.

Зверніть увагу! Відповідно до практики ЄСПЛ, легітимна мета експропріації є необхідною умовою визнання такого заходу пропорційним. У Законі "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено, що ці кошти йдуть у фонд ліквідації наслідків збройної агресії. Поки відбулося лише одне засідання міжвідомчої робочої групи щодо фінансування об'єктів відбудови коштом цього фонду (детально про отримувачів та суми читайте тут).

В середньому, судовий процес триває 20 днів, натомість процес фактичного виконання судового рішення обтяжений надмірною бюрократією та неефективними комунікаціями між уповноваженими органами. Це яскраво демонструє кейс Євтушенкова – російського олігарха-виробника зброї, активи якого були стягнуті за першим позовом до ВАКС, однак уже більш ніж 8 місяців не працюють на державу та не приносять їй ніякої користі.

Вказана ситуація є показовою та свідчить про необхідність спеціального регулювання щодо поводження зі стягнутими активами, аби ці процеси були швидкими та ефективними. Адже поки це нівелює пришвидшену судову процедуру.