Леся Українка очима сучасних дітей: 5 вражаючих фактів із життя письменниці, які не всі знають

Джерело: "Освіторія"

Читайте 5 приголомшливих фактів про Лесю Українку, які наближують поетесу до сучасних тінейджерів.

Зверніть увагу 6 цікавих фактів про Василя Стуса, які вражають та доводять, що він надзвичайно сучасний

5 вражаючих фактів із життя Лесі Українки

Дитинство із татом у декреті

Тато у декреті – це насправді досі рідкість для українських реалій. Проте для родини Олени Пчілки та Петра Косача це було нормою ще наприкінці ХІХ століття. Ще 150 років тому їх сім’я мала традиції та ролі, які зараз є звичними для європейських країн.

Адже коли в подружжя народилася Лариса (справжнє ім’я Лесі Українки), Олена Пчілка занедужала на анемію, тож молока для немовляти не вистачало. Тому вона поїхала лікуватися в Європу на пів року.

А Петро Косач залишився вдома з двома маленькими дітьми. І щоб належно за ними доглядати, він узяв відпустку на роботі і самостійно годував Лесю коров’ячим молоком, розведеним з водою.

Ольга і Петро Косачі з дітьми / Фото t-skrypka

Леся Українка навчалася дистанційно

Усі діти подружжя Косачів отримували початкову освіту вдома. Для них письменниця та перекладачка Олена Пчілка сама перекладала українською мовою найвідоміші дитячі твори світової літератури.

До того ж, про домашнє навчання в родині Косачів писала у спогадах наймолодша сестра Лесі Українки, Ізидора: "Олена Пчілка коли вчила когось зі своїх дітей чогось (рідної чи чужої мови), то ставила великі вимоги, а водночас за різні дитячі пустощі і провини не карала".

Тому педагогічні погляди Пчілки близькі за духом до реформи НУШ із пріоритетом відповідальності, а не примусу. Після такої домашньої підготовки брати та сестри Лариси продовжували навчання в гімназіях.

Читайте також Андрухович – Зевс, а Жадан – Аполлон: українських письменників перетворили на ляльок – милі фото

Проте Леся через хворобу з 10 років продовжувала надалі навчалася вдома. Це був аналог дистанційної освіти в реаліях ХІХ століття: у Лесі були приватні вчителі з грецької та латини, а мама допомогла їй опанувати французьку та німецьку.

Письменниця захоплювалася культурою Давнього Сходу

Сучасні підлітки практикують йогу та медитації, ходять на майстер-класи з мехенді та планують ретріти (період особистого чи групового усамітнення для духовної чи психологічної роботи над собою) тощо.

Так само Леся Українка захоплювалася культурою Давнього Сходу, і робила це з притаманною їй глибиною та ґрунтовністю. У 19 років вона вирішила написати підручник з історії східних народів для дітей.

У листі до свого дядька Михайла Драгоманова письменниця писала: "Одно лиш мене тішить, що вже наші люди зачинають більше думати про власну освіту, а не вдовольняються самою казенною наукою…" Невдовзі Драгоманов стане для Лесі тим, кого ми б сьогодні назвали ментором: у листах він дає своїй племінниці методичні поради для написання підручнику.

Вийшла заміж попри спротив матері

Бунтарський дух Лесі Українки також поєднує її з сучасними підлітками. Адже іти проти усталених норм та поглядів батьків Леся не боялась. Вона ще у 1901 році зблизилася із Климентом Квіткою, правознавцем, етнографом та фольклористом. Він був на 9 років молодшим від поетеси і зовсім без статків.

Сьогодні ми б назвали ці стосунки цивільним шлюбом, який тривав близько 5 років, аж поки Леся та Климент обвінчалися у 1907 році. Тоді її мама Олена Пчілка була проти цього шлюбу, тому вінчання пройшло без свідків і гостей.

Цікаво, що про вінчання Леся Українка сповістила батьків листом. Подружжя навіть відмовилося від фінансової допомоги Косачів.

Труну з тілом поетеси несли 6 жінок

Леся Українка померла у Сурамі (селищі в Грузії) у 1913 році. Поховання в Києві проходило під суворим наглядом кінної поліції.

Тоді влада боялася, що похорон може перетворитися на національний мітинг, тому заборонили прощальні промови та перечитали написи на поховальних вінках. Попри це провести поетесу в останню путь зібралися сотні киян.

Жалобна процесія з тілом Лесі Українки на Байковому кладовищі / Фото JNSM

А перед самим Байковим кладовищем труну на плечах взялися нести 6 жінок – подруги письменниці та відомі українські діячки. За спогадами учасників поховання, натовп ще довго стояв біля могили поетки, виказуючи тим самим протест проти заборони промов.