Долонити, глибіти, гетьманитися – що означають ці унікальні українські слова з творів Стуса

Розповідаємо про слова, які дивують своєю красою та влучністю, разом з мовознавицею Аліною Острозькою.

Дивіться також Усі чули про "тормозок", але не знають, що таке "катрашка" 

Чи чули ви ці українські слова?

Іноді здається, що в українській мові вже немає слів, здатних здивувати. Але варто зазирнути до словників – і знаходиш справжні мовні скарби. Колись вони були частиною живого мовлення, а нині відомі лише небагатьом. Сьогодні пригадаємо кілька майже забутих українських слів, які заслуговують на друге життя.

Долонити – торкатися долонями:

•  "...і долоні її долонять і пригублюють губи".

Глибіти – заглиблюватися; відчувати глибину, сягати глибини:

• "Глибій у радості, глибій в стражданні, 
  Звіряйсь на них, немов на пробнім камені..." .

Гетьманитися – вивищуватися, показувати, що ти головний.

• "...той віщий пагорб, на котрому горді гетьманяться дуби – наснився з ночі, аби розлуку близити мою".

Рознапрямкований – похідне від напрямок. Скерований у різні напрямки.

• "Рознапрямкований крокує розпач – у бознакуди із бозназвідки."

Самовтеча – своя втеча.

• "О ті наломи ляку, ота зухвала згага самовтеч,
  жага згоряння, спалення, авто-дафе."

Самосвіт – власний світ:

• "Як моторошно в самосвіті! 
  Як страшно і нестерпно як!"

Усі ці слова ви зустрінете у творах Васлиля Стуса, навіть існує "Словник поетичної мови Василя Стуса", у якому зібрані неологізми з його творів. Та й сам автор вигадував нові слова, які передавали його світовідчуття – "самособоюнаповнення", "кшталтування" та "квітування", "розлукостріча", "крайобраз", "білопіння", "вижиття".

Кожне слово має свою історію. Одні живуть століттями, інші поступово виходять із ужитку, а деякі залишаються лише в літературі та творчості і залишаються не менш красивими й влучними.

Які слова візьмете до свого словничка?