Розповідаємо про слова, які дивують своєю красою та влучністю, разом з мовознавицею Аліною Острозькою.
Дивіться також Усі чули про "тормозок", але не знають, що таке "катрашка"
Чи чули ви ці українські слова?
Іноді здається, що в українській мові вже немає слів, здатних здивувати. Але варто зазирнути до словників – і знаходиш справжні мовні скарби. Колись вони були частиною живого мовлення, а нині відомі лише небагатьом. Сьогодні пригадаємо кілька майже забутих українських слів, які заслуговують на друге життя.
Долонити – торкатися долонями:
- "...і долоні її долонять і пригублюють губи".
Глибіти – заглиблюватися; відчувати глибину, сягати глибини:
- "Глибій у радості, глибій в стражданні,
Звіряйсь на них, немов на пробнім камені..." .
Гетьманитися – вивищуватися, показувати, що ти головний.
- "...той віщий пагорб, на котрому горді гетьманяться дуби – наснився з ночі, аби розлуку близити мою".
Рознапрямкований – похідне від напрямок. Скерований у різні напрямки.
- "Рознапрямкований крокує розпач – у бознакуди із бозназвідки."
Самовтеча – своя втеча.
- "О ті наломи ляку, ота зухвала згага самовтеч,
жага згоряння, спалення, авто-дафе."
Самосвіт – власний світ:
- "Як моторошно в самосвіті!
Як страшно і нестерпно як!"
Усі ці слова ви зустрінете у творах Васлиля Стуса, навіть існує "Словник поетичної мови Василя Стуса", у якому зібрані неологізми з його творів. Та й сам автор вигадував нові слова, які передавали його світовідчуття – "самособоюнаповнення", "кшталтування" та "квітування", "розлукостріча", "крайобраз", "білопіння", "вижиття".
Кожне слово має свою історію. Одні живуть століттями, інші поступово виходять із ужитку, а деякі залишаються лише в літературі та творчості і залишаються не менш красивими й влучними.
Які слова візьмете до свого словничка?