Чому жінку називають "мегерою": до чого тут давньогрецькі міфи

Одне з них – "мегера". Звучить знайомо, чи не так? Але чи знаєте ви, хто насправді ховається за цією назвою? Розповідаємо з посиланням на пояснення блогерки, знавчині мітології @dattebayogirl.

Кого називають мегерою та звідки взялося це слово?

Коли ви чуєте слово "мегера", кого уявляєте? Сварливу сусідку, яка постійно з кимось сперечається? Начальницю, від якої всім перепадає? Чи людину, яка вміє зіпсувати настрій одним-єдиним зауваженням?

• Мегера – це зневажлива назва злої, сварливої, непривітної жінки, яка постійно конфліктує з іншими, дорікає або поводиться так, що з нею важко порозумітися. Слово емоційне й різке, тому назвати когось мегерою – означає не просто описати характер, а й висловити своє невдоволення цією людиною.

Якщо ж вам не хочеться ображати людину, можна сказати "сварлива жінка", "злюка" або "людина з важким характером". 

Та найцікавіше починається тоді, коли дізнаємося, що спочатку "мегера" взагалі не була загальною назвою сварливої жінки. Мегера – ім'я персонажки давньогрецької міфології.

Як богиня стала сварливою жінкою?

У міфах давніх греків серед численних персонажів були еринії – грізні богині помсти, які переслідували тих, хто вчинив тяжкі злочини й порушив священні закони. Їх уявляли невблаганними каральницями, від яких не можна було просто відмахнутися чи втекти.

Однією з трьох ериній була Мегера ("ненависниця"). Її сестрами вважали Тісіфону й Алекто. У міфологічній традиції ці богині уособлювали помсту, кару та невідворотність відплати. Вони перебували в пеклі, де панує цариця вічного плачу гіркого Прозерпіна.

Мегера відповідала за емоції заздрощів, ревнощів, обурення і гніву. Тому давні греки боялися бути покараними Мегерою за такі емоції і вчинки, пов'язані з ними. Богиню зображали огидною жінкою зі зміями у волоссі (але не плутайте з Медузою Горгоною), з вишкіреними зубами та зі смолоскипом або бичем у руках.

Хто така мегера насправді: дивіться відео

Саме слово – мегера, спочатку як ім'я, прийшло в українську через латинську мову з давньогрецької. І у сучасних тлумачних словниках воно має два значення: назва богині помсти та, переносно – зла, сварлива жінка. І останнє тлумачення поступово витіснило власне ім'я. 

До речі, "мегера" – не росіянізм!

Цікаво! Це не єдине ім'я, яке дійшло до нас із міфології і закріпилося у крилатих висловах, але сам персонаж уже забувся. До прикладу, ви знаєте хто такий Авгій з вислову "розчистити Авгієві стайні" чи Гордій чий вузол важко розплутати "розрубати Гордіїв вузол"?

Як слово "мегера" використовують в літературі?

Вислів "мегера" зустрічаємо і у творах українських письменників. Наприклад, у Михайла Коцюбинського читаємо: "А як знайдемо філоксеру, то ті мегери й очі з лоба повидирають нам". Тут слово вжито саме як емоційну, зневажливу характеристику жінок.

А в романі Володимира Собка "Нам спокій..." є вислів "цю твою стару мегеру" – так персонаж висловлює неприязнь до Сусанни Петрівни.

Отже, ім'я богині не лише збереглося в українській мові, а й стало засобом передавання емоцій у художніх текстах. Письменники використовують його, щоб показати роздратування персонажа, його ставлення до іншої людини або напружені стосунки між героями.

За звичним словом "мегера" стоїть довга історія: від імені грізної богині давньогрецьких міфів до зневажливої характеристики в сучасному мовленні. Іноді достатньо зазирнути в історію одного слова, щоб відкрити для себе цілий світ міфів, культури й людських характерів.