Хто такий "тать": не плутайте з батьком і чому його варто остерігатися
Почуєте слово "тать" – не поспішайте думати про родинні стосунки. Хоч воно й нагадує звичне "тато", значення має зовсім інше. Ба більше, колись зустріч із таким персонажем могла закінчитися неприємностями.
Хто ж такий тать і звідки взялося це незвичне слово? Кого так називали в давніх текстах, розповідаємо з посиланням на "Словопедію".
Що означає слово "тать"?
У текстах, особливо художніх чи історичних, часом трапляються слова, значення яких не одразу вдається зрозуміти. Деякі з них оманливо нагадують звичні й добре знайомі нам слова, проте мають зовсім інший, а іноді навіть протилежний зміст.
Одне з таких слів – "тать". Воно звучить майже як "тато", але означає зовсім не батька. Хоч воно схоже на лагідне звертання до батька, але з таким чоловіком краще не знайомитися.
- Тать – застаріле українське слово, яким називали злодія, грабіжника, людину, що краде чуже майно. Воно трапляється в давніх текстах, історичній прозі та художній літературі.
Сьогодні це слово майже вийшло з повсякденного вжитку, проте залишилося в літературі й деяких сталих висловах. Наприклад, вислів "як тать уночі" означає з'явитися несподівано, потайки, підступно.
Розумієте, що шкільна очна освіта перестала давати дитині базові знання? Це не привід для паніки. Щоб відчути різницю у підході до викладання та забезпечити дитину найкращими навчальними матеріалами, випробуйте дистанційне навчання у школі "Оптіма" або ж зверніться до репетиторів від Optima Academy.
Картина "Злодій краде у злодія". Пітер Лев'є Брюгель / upload.wikimedia.org
Звідки походить "тать"?
Слово має давнє слов'янське коріння. До української воно потрапило через церковнослов'янську мову. Його праслов'янський відповідник *tatь означав "злодій". Етимологи пов'язують його з дієсловом *tajiti – "таїти", тобто приховувати, тримати щось у таємниці. Такий зв'язок цілком зрозумілий: злодій зазвичай намагається приховати свої дії чи сховатися.
У Словнику синонімів української мови Вусика зустрічаємо й інше пояснення: "тать – жорстокий".
А ось зі словом "тато" в "татя" спільного походження немає. "Тато" належить до дитячої, родинної лексики, а "тать" має іншу історію. Схожість виникла через звучання, а не через спорідненість слів.
Зверніть увагу! Українською батька лагідно називають "тато", "татусь", "татко", "татуньо", а не "папа" на російський штиб. Які ще питомі українські звертання до найріднішої людини зберегла наша мова, читайте в матеріалі Освіта 24.
Українська мова вміє дивувати: "татів" – це і форма множини від слова "тато", і форма множини від давнього слова "тать", тобто злодій. Значення допомагає розпізнати контекст.
Як слово "тать" використовували письменники?
Це слово можна зустріти у творах українських авторів. Наприклад:
- Павло Тичина вживає його в поезії, порівнюючи нападника зі злодієм: "Напала ти [фашистська Німеччина] на нас... як та злодюжка. Як тать. Вночі."
- У Миколи Хвильового також є порівняння з татям: персонаж, опинившись у чатиннику, озирається навколо, наче злодій, який боїться бути викритим.
- А в історичному романі Антона Хижняка "Данило Галицький" читаємо: "У очі ж не скажеш, бо тоді тать, коли за руку впійманий".
- Зустрічаємо і наступну цитату зі словом: "З молитвою пергамента торкайтесь, Щоби не вліз лукавий, яко тать, Не довелось похибки підчищать" (Іван Кочерга).
Отже, тать – це злодій, а не чийсь батько. Тепер, зустрівши це слово в історичному романі чи поезії, знатимете, про кого йдеться.