Експерт розказав, чиїм рупором стала Надія Савченко
Заяви Надії Савченко свідчать про те, що вона не виросла як політик, а стала об’єктом, а не суб’єктом політичної діяльності. Вона виступає в якості рупора іншої держави, який говорить чужим голосом доволі неприємні для України речі, що можуть розхитувати ситуацію.
Таку думку в коментарі сайту "24" висловив політичний експерт Євген Магда.
У той же час, за словами Магди, є і певний позитив.
Це показало ще раз, що не можна створювати собі кумирів. З іншого боку, підкреслює, що Росія, якщо вона так поспішає і вкладає в Савченко такі тези, то щось у сусідів іде не так. Цей факт, думаю, є показовим і помітним для українців, і на нього треба звернути увагу,
– вважає експерт.
На думку політолога, можливо, Савченко стала жертвою роботи російських спецслужб. Вони вирахували її психотип, а потім, так як вона перебувала в неволі, нав’язали їй певне сприйняття оточуючої дійсності.
Їй вклали певні тези, які в наших реалії підтверджують "зраду": влада ображає патріотів, нічого не робить тощо. А вона людина, яка це легко сприймає і дуже потужно транслює. В неї вкладають такі тези, поки в ній є потенціал Жанни д´Арк,
– наголосив він.
Водночас, на переконання Євгена Магди, заяви Савченко, хоча і можуть вплинути на громадську думку, заради цього все і робиться, але не призведуть до бурхливих заворушень.
Ретрансляція Надією Савченко чужих ідей – це стрімка її девальвація як політика. Після її повернення Савченко сприймали в статусі всезагальної надії. Тепер ми бачимо, що вона, як політик, не далекоглядна, навіть короткозора. Це свідчить про її профнепридатність,
– підкреслив політолог.
Нагадаємо, 2 серпня під час прес-конференції народний депутат Надія Савченко знову оголосила голодування. Нардепа обурила бездіяльність влади щодо ситуації на Донбасі. Савченко озвучила концепцію "перезавантаження" України, зокрема, запропонувала написати нову Конституцію і законодавчу базу України, створити замість Верховної Ради Народну раду, а президента зробити символічною фігурою.
Читайте також: Справа Єфремова: піар чи відновлення справедливості