Феномен боїв під Бахмутом: як ЗСУ стримують "другу армію світу"

Як росіяни втратили все, що назбирали

Це варто порівняти з оцінкою, яку заявив на своєму брифінгу координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США Джон Кірбі – за 5 місяців боїв, з грудня 2022 року росіяни в битві за Бахмут втратили щонайменше 100 тисяч "штиків", із них вбитими 20 тисяч та пораненими 80 тисяч. Тобто росіяни на Бахмутському напрямку вже втратили у 4 рази більше військ, ніж у них там є зараз.

Читайте також Росіяни обстрілюватимуть самі себе ще частіше

Якщо рахувати за відомим даним, то під Бахмутом росіяни зосередили не більше 5% всієї бронетехніки та не більше 5% всієї своєї артилерії від загальної чисельності по всій лінії фронту.

Але й тут варто порівнювати з динамікою втрат – лише за квітень росіяни по всій лінії втратили 84 танки, 211 бронемашин, 238 артсистем та 17 РСЗВ. Це в цілому еквівалентно тому наряду сил та засобів, який окупанти набрали для битви за Бахмут.

Так, росіяни мають по всій лінії фронту близько 1800 танків і 4300 бронемашин, майже 3 тисячі ствольної артилерії та 870 РСЗВ. На перший погляд, перевага в техніці шалено критична. Але, якщо цю кількість розділити на 1300 кілометрів фронту, то виходить орієнтовно лише 1 танк, 3 бронемашини та 3 артсистеми на 1 кілометр фронту.

Оці нюанси з реальною щільністю по бронетехніці та артилерії росіян на 1 кілометр фронту мають свій прояв і в такому важливому моменті.

Бої під Бахмутом задають динаміку війні

Зараз основна одиниця, яку використовує ворог в боях за Бахмут – це штурмова рота на 100 "штиків". Але, якщо ще взимку таким одиницям у штатному порядку давали хоча б 1 танк та 4 бронемашини, то тепер це стало необов'язковою опцією. Водночас основною вогневою одиницею ворога стали саме хвилі штурмових груп на 10 росіян зі стрілецькою зброєю.

Цікаво Можливість дефолту в США: чому Україні взагалі не варто переживати

Усього лише 200 одиниць артсистем на весь Бахмутський напрямок як на росіян виглядає напрочуд мало. І це якраз при тому, що армія Росії ставить саме на вогневу міць, незалежно від рівня її ефективності. Тут може бути нюанс в тому, що якраз під Бахмут окупанти стягнули свої найбільш боєздатні артилерійські частини, яким вистачає не тільки снарядів, але й запасних стволів артилерії (бо росіяни нову артилерію майже не виготовляють, переважно ремонтують стару).

Але навіть у такому форматі наявної вогневої міці окупантам все одно недостатньо. Тому вони (за деякими даними) скидають на Бахмут свої крилаті авіабомби з модулями УМПК, аби буквально "зносити" багатоповерхівки в місті.

Так, в битві за Бахмут окупанти зосередили менше ніж 10% від всієї наявної зараз живої сили, але тут варто подивитись на картину дещо ширше. Росіяни мають там 25,6 тисячі "штиків", а до цього втратили ще 100 тисяч. Ситуація під Бахмутом відповідно впливає на темп боїв за Авдіївку та Вугледар, та й в принципі задає всю динаміку бойових дій.

Рекомендуємо "Поєднайте вікінга з козаком – отримаєте вибухову суміш": колонка воїна зі Швеції

• З тих даних, що були у відкритому доступі, під Авдіївкою росіяни зосередили до 30 з'єднань рівня полку та бригади, це становить до 30 тисяч "штиків".
• Під Вугледаром – дві бригади морської піхоти + російські "добровольчі загони" + загони зі складу 1-го АК. Це становить до 10 тисяч "штиків".

Оцінювальні цифри по втратах росіян під Авдіївкою та Вугледаром у публічному доступі наразі відсутні. Однак в принципі "результат на табло" – обидва міста росіяни взяти так і не змогли. У боях за Вугледар була "вибита" 155-та бригада морської піхоти і втрачено 130 одиниць бронетехніки.

Військова математика

Тут питання виникає вже не в тому, наскільки менше ЗСУ отримали танків, аніж у росіян є зараз, а в тому у наскільки вузькому відтинку фронту наші танки підуть в прорив. Уже бачив оцінку, що ті орієнтовно 300 отриманих від Заходу танків під контрнаступ – насправді цілком собі радянська танкова армія за стандартами Другої світової.

Зауважте Браво, міністерство: як чиновники одним наказом розсварили український спорт

Якщо ця редукція правильна, і якщо продовжувати ланцюжок, то для переходу танкової армії в наступ потрібно було "розчищати" в обороні противника оперативний простір шириною 10 – 15 кілометрів.

Так, вся ця вищеописана математика на тяжкому тлі битви за Бахмут, на перший погляд, звучить як абстрактна матерія, ледь відчутна на кінчиках пальців. Та й поняття про "нівелювання кількісної переваги ворога" може видаватися теж абстрактним на тлі того, що мобілізаційний потенціал росіян виглядав ледь чи не безмежним.

Однак саме це завдання зараз і виконують захисники Бахмуту та "дороги життя". Поки в боях на цьому відтинку скуті 10% живої сили ворога, інші 80 – 90% ефективно наступати не можуть та вимушені ставати в оборону. Саме на таких тонких матеріях кується успіх майбутнього контрнаступу ЗСУ.